15 грудня 2025 року Чернігів Справа № 320/35116/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Частиною другою статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії, суд зазначає таке.
Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії згідно статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відповідач розглянув це питання відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Відповідач, вирішуючи звернення позивача із заявою про перерахунок та виплату пенсії, індивідуального акта не приймав, відмову оформив листом.
Проте листи це службова кореспонденція, вони не є актом індивідуальної дії, а можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, у даному випадку, що стосується перерахунку пенсії. Правові норми мають бути викладені виключно в акті індивідуальної дії, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства органом ї в порядку, встановленому законодавством.
Так, постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, з аналізу наведеної норми слідує, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
У свою чергу пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу від 10.06.2025 оформлена листом та відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а рішення про відмову у перерахунку пенсії, як акт індивідуальної дії, в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, відсутнє, то позивачу слід надати рішення про відмову у перерахунку пенсії, або визначитися з позовними вимогами згідно пункту 2 частини першої статті 5 КАС України в якій встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії згідно статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декілька відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Проте прохальна частина позовної заяви викладена в узагальненій формі, оскільки стаття 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діє на низку правовідносин що підпадають під регулювання цієї статті. Тож позивачу слід визначитися відповідно до якого пункту, частини статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача.
Частиною другою статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Відтак, позивачу слід надати суду: копію заяви з якою позивач зверталась до відповідача для здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання:
- копії рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або визначитися з позовними вимогами згідно пункту 2 частини першої статті 5 КАС України в якій встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання вчинити певні дії.
- конкретизації відповідно до яких пунктів, частин статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача.
- надання заяви про перерахунок пенсії позивача.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.І. Соломко