Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
16 грудня 2025 р. справа № 520/32580/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління) про 1) зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ; 2) зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску; 3) скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1994-51 на загальну суму 23 785,08 грн.; 4) скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 № Ф-1994-51-У на суму 14 003,66 грн,
встановив:
В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено низку недоліків.
По-перше, відповідно ч. 7 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1994-51 на загальну суму 23 785,08 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 № Ф-1994-51-У на суму 14 003,66 грн.
Однак, у порушення вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України копії оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень заявником до позову не приєднані.
По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Судом виявлено, що позов подано поза межами строку звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1994-51 та від 22.02.2021 № Ф-1994-51-У.
Строк звернення до суду із позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1994-51 на загальну суму 23 785,08 грн та про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 № Ф-1994-51-У на суму 14 003,66 грн. складає 6 місяців від дати, коли особа дізналась або не могла не дізнатись про існування вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 13.08.2019 № Ф-1994-51 та від 22.02.2021 № Ф-1994-51-У.
Згідно з ч.4 ст.25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 45.1 ст.45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
З наведених норм права слідує, що учасника суспільних відносин - платника податків слід кваліфікувати у якості такого, що не може бути необізнаний із фактом винесення відносно нього акту права індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень - контролюючого органу з моменту повернення установою поштового зв"язку направленого таким контролюючим органом за податковою адресою платника податків рішення контролюючого органу із проставленням у повідомленні про вручення відповідної календарної дати із зазначенням причини невручення.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 13.12.2023р. по справі №240/34220/22 в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Разом із тим, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 18.01.2024р. по справі №200/6780/20-а: 1) Встановлений статтею 102 ПК України строк давності у 1095 днів поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56); 2) Аналіз положень статті 102 ПК України, у тому числі й пункту 102.5 цієї статті, вказує на те, що ці норми не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, яка встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
З огляду на наведені правові висновки з приводу строку звернення до суду із вимогою про скасування рішення контролюючого органу у даному конкретному випадку підлягає застосуванню строк у 6 місяців згідно з ч.2 ст.122 КАС України, а не строк у 1095 днів згідно з ст.102 Податкового кодексу України.
Окрім того, з листа ГУ ДПС у Харківській області від 09.10.2025р. №54508/6/20-40-13-06-19 вбачається, що у зв'язку з наявністю, за даними ІКС «Податковий блок», у ОСОБА_1 станом на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: станом на 31.07.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1994-51 на загальну суму 23 785,08 грн, яку засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на податкову адресу платника.
Зазначена вимога повернулася за закінченням терміну зберігання та вважається врученою -27.09.2019.
Позов до суду сформовано в системі "Електронний суд" 13.12.2025р., подано через електронний кабінет в системі "Електронний суд" та зареєстровано судом - 15.12.2025р., тобто по минуванню проміжку часу у більш як шість років від календарної дати винесення оскарженої вимоги суб"єкта владних повноважень від 13.08.2019 №Ф-1994-51 та більш як п'ять років від календарної дати винесення оскарженої вимоги суб"єкта владних повноважень від 22.02.2021 №Ф-1994-51-У.
За викладеними у позові твердженнями, заявнику про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1994-51-У від 22.02.2021 на суму 14 003,66 грн стало відомо з відкритого 04.09.2025 виконавчого провадження № 78998009.
Водночас, твердження заявника про те, що про існування спірної вимоги йому стало відомо виключно з матеріалів виконавчого провадження, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки тривалий період бездіяльності заявника свідчить про пасивну процесуальну поведінку, а не про наявність об'єктивних перешкод для звернення до суду.
Сам по собі факт пізнішого отримання інформації про оскаржуване рішення контролюючого органу у контексті приписів ст.ст.42 і 45 Податкового кодексу України не змінює моменту виникнення права на його оскарження та не перериває перебіг установленого законом строку.
Таким чином, доводи заявника щодо строку звернення до суду у даному конкретному випадку не можуть бути визнані переконливими та достатніми у розумінні пункту 5 частини першої статті 171 КАС України для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки заявником не наведено та не підтверджено жодними належними і допустимими доказами існування об'єктивних, незалежних від його волі обставин, які б унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позов поданий поза межами строку звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що є порушенням ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України.
Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1.Позов - залишити без руху.
2.Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.
3.Встановити способом усунення недоліків подання до суду копій оскаржених рішень суб"єкта владних повноважень, а саме: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1994-51, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 № Ф-1994-51-У; юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини в частині вимог про скасування вимоги від 13.08.2019 № Ф-1994-51 та вимоги від 22.02.2021 № Ф-1994-51-У.
4.Роз'яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.
5.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко