Справа № 168/1180/24
Провадження № 6/168/8/25
17 грудня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого- судді Малюти А.В.,
секретаря с/з - Сулеви Н.С.,
розглянувши в судовому засіданні в смт. Стара Вижівка Волинської області в залі суду подання головного державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Германчук Валерії про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
учасники справи не викликалися,
16 грудня 2025 року головний державний виконавець Ковельського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області Германчук В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Подання мотивувала тим, що на виконанні Ковельському відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № 72611014 з виконання наказу про примусове виконання рішення № 903/1036/22-1, виданого 24 липня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління освіти виконкому Нововолинської міської ради Волинської області 431 355,82 грн.
24 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження. Виконавцем встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб «Volkswagen LT», вказаний автомобіль оголошено в розшук. Станом на 03 грудня 2025 року його місцезнаходження не встановлено. Крім цього, за боржником зареєстровано житловий будинок в АДРЕСА_1 . Проте, рішенням виконкому Старовижівської селищної ради відмовлено у наданні дозволу на його реалізацію, оскільки в даному будинку зареєстровані та проживають неповнолітні діти 2008 та 2015 року народження. Земельна ділянка ( 0725055100:01:012:0049) була передана на торги та не була реалізована. Сам боржник на виклики державного виконавця не з'являвся, надав пояснення про скрутне фінансове становище. Боржник ухиляється від належного виконання судового рішення. Будь-яких дій боржником на його виконання не здійснено. Тому державний виконавець вважає, що потрібно вжити заходів та обмежити боржника у праві виїзду за кордон до належного виконання ним відповідних зобов'язань.
Враховуючи обставини справи та положення частини 4 статті 441 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши матеріали подання, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов'язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду не за сам факт невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У судовому засіданні досліджено надані суду докази, зокрема: наказ Господарського суду Волинської області від 24 липня 2023 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 серпня 2023 року, повідомлення боржника ОСОБА_1 , що в разі несплати ним заборгованості, буде направлено подання до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.
Як встановлено судом з подання, наказом Господарського суду Волинської області від 24 липня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь управління освіти виконавчого комітету Нововолинського міської ради Волинської області 431 355,82 грн. 24 серпня 2023 року головним державним виконавцем Ковельського відділу ДВС відкрито виконавче провадження. На даний час наказ Господарського суду не виконано.
Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб «Volkswagen LT». Вказаний автомобіль оголошено в розшук. Станом на 03 грудня 2025 року його місцезнаходження працівниками поліції не встановлено. Крім цього, за боржником зареєстровано житловий будинок в АДРЕСА_1 . Проте, рішенням виконкому Старовижівської селищної ради відмовлено у наданні дозволу на його реалізацію, оскільки в даному будинку зареєстровані та проживають неповнолітні діти 2008 та 2015 року народження. Земельна ділянка (0725055100:01:012:0049) була передана на торги та не була реалізована.
Однак, на переконання суду, надані виконавцем докази свідчать лише про наявність боргу ОСОБА_1 та містять відомості про майновий стан боржника.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що: боржник не з'являється на виклики державного виконавця без поважних причин; має намір залишити територію України з метою уникнення відповідальності за борговими зобов'язаннями.
Отже, в поданні державним виконавцем не наведено жодних документально підтверджених обставин, які об'єктивно свідчили б про цілеспрямоване ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього вимогою грошових зобов'язань при наявності у нього такої можливості та про намір останнього вибути за межі України саме з цією метою.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
З урахуванням викладеного та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними/приватними виконавцями всіх інших можливих заходів, а також тієї обставини, що виконавцем не обґрунтовано наявність фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 352-355, 441 ЦПК України,
суд
В задоволенні подання головного державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Германчук Валерії про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А. В. Малюта