Справа № 161/21833/25
Провадження № 2-а/161/395/25
18 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
23.10.2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенанта поліції Оніщенко О.С. серії ЕНА № 5953287 від 17.10.2025 року, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 17.10.2025 року, о 07 год. 38 хв., в м. Луцьку по проспекту Соборності, 28, керуючи транспортним засобом Nissan Roque, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху, а саме здійснив перетин вузької суцільної лінії та даний перетин не був пов'язаний з об'їздом нерухомої перешкоди, чим порушив п. 8.5.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З зазначеним рішенням інспектора він не погоджується, вважає інкриміноване правопорушення надуманим і необґрунтованим належними та допустимими доказам, а постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній факти не відповідають дійсності. Зазначає, що інспектором, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, жодних доказів на підтвердження вчиненого ним порушення надано не було. Хоча він неодноразово про це просив.
З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії ЕНА № 5953287 від 17 жовтня 2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
07.11.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю. В обґрунтування відзиву представник відповідача посилається на те, що позивачем, ОСОБА_1 , було порушено п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що факт вчиненого позивачем правопорушення підтверджується складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачається час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Зазначає, що поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачу було повідомлено про причину зупинки та суть вчиненого ним правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський ознайомив позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав у користуванні ними. Крім того зазначає, що особа, яка притягається до відповідальності, не заперечувала факту перетину дорожньої розмітки 1.1 ПДР та не надала доказів, що спростовують відповідні обставини, зафіксовані працівником поліції під час візуального спостереження, а наведені у постанові дані узгоджуються з її власною поведінкою під час розгляду справи.
12.11.2025 року позивач подав до суду клопотання про винесення окремої ухвали у даній справі відносно поліцейських, які здійснювали розгляд його справи про адміністративне правопорушення, так як останніми було грубо порушено норми чинного законодавства.
Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2025 року інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенантом поліції Оніщенко Оленою Сергіївною винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 17.10.2025 року, о 07 год 38 хв., в м. Луцьку по проспекту Соборності, 28, керуючи транспортним засобом Nissan Roque, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху, а саме здійснив перетин вузької суцільної лінії та даний перетин не був пов'язаний з об'їздом нерухомої перешкоди, чим порушив п. 8.5.1. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч.1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» , поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію»).
Згідно положень ст. 35 вказаного Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.2.4 Правил дорожнього руху).
Зі змісту ч. 1 ст. 122 КУпАП вбачається, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вже зазначалось вище, зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке виразилось у перетині вузької суцільної лінії та даний перетин не був пов'язаний з об'їздом нерухомої перешкоди.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 вказаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (п.26 рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, заява № 7460/03; п.23 рішення у справі "Гурепка проти України (№2)" від 08 липня 2010 року, заява №38789/04).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, саме відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови серія ЕНА № 5953287 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, що стало підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням та здійснення розгляду справи в присутності позивача з дотриманням положень ст.268 КУпАП.
На підтвердження правомірності складення оскаржуваної постанови відповідачем було надано відеозапис з портативного відеореєстратора інспектора від 17.10.2025 року.
Однак, вказаний відеозапис не містить належного підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, саме в час та в місті, а також при обставинах, вказаних в оскаржуваній постанові. На даному відеозаписі зафіксовано лише саму процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Більш того, на наданому відеозаписі позивач, ОСОБА_1 неодноразово просив інспектора про надання йому доказів на підтвердження пред'явлених звинувачень у порушенні ПДР, однак інспектором цього зроблено не було, а лише було зазначено, що дані докази будуть в подальшому витребувані з камер відеоспостереження «Безпечне місто».
На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху, не доведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій, згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України щодо прийняття ним постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, обґрунтовано та неупереджено, із урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, та не надання суду обґрунтованих доводів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5953287 та відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що у відповідності до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали відносно поліцейських, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Згідно ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В частині 3 ст. 249 КАС України зазначено, що Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.
Згідно з ч. 4 ст. 249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 249 КАС України не встановлено процесуального обов'язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі №438/610/14-ц вказано, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі №761/32388/13-ц зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.
Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).
Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.
У той же час суд враховує, що окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються рішенням суду, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню у майбутньому.
Оскільки реалізація правового механізму, передбаченого нормою статті 249 КАС України, є правом суду, а не його обов'язком, та можлива виключно у випадку грубого порушення закону, чого встановлено не було, законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не вбачається.
Позивачем у заявленому клопотанні, на переконання суду, не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали і судом не встановлено достатніх даних для висновку про наявність порушень законодавства, які містять ознаки правопорушення, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд
В задоволенні клопотання позивача, ОСОБА_1 , про постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5953287 від 17.10.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн., передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович