Справа № 156/1330/25
Провадження № 3/156/886/25
17 грудня 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із вередньою освітою, пенсіонера, розлученого, на утриманні непрацездатних осіб не має, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бакун О.С.,
права та обов"язки роз"яснено, відводів не заявлено
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Згідно з матеріалами про адміністративні правопорушення, які надійшли до суду з відділу Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин.
Згідно з протоколом серії ААД № 003499 від 22.10.2025 року, 22.10.2025 року о 16:27 год. по вул. Перемоги поблизу буд. 6 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Шкода" д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
В діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу поліції вбачають порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Діяння ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП Констатовано, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ІІ. Пояснення учасників справи
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та пояснив, що працівник поліції не повідомив йому причини зупинки транспортного засобу, не оголосив йому виявлених ознак сп'яніння. Крім того, поліцейський роз'яснив відмову від проходження від огляду на стан сп'яніння саме як право, а не обов'язок, оскільки запитав ОСОБА_1 чи не бажає той пройти огляд.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бакун О.С. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 не вживає алкогольних за станом здоров'я. Позатим, працівник поліції Нич М. Ю. не роз'яснив ОСОБА_1 про наслідки та санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не роз'яснив водію його процесуальні права. Працівником поліції ОСОБА_2 допущено формальний підхід до оформлення документів у справі про адміністративне правопоршуення щодо ОСОБА_1 , оскільки час зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення (16:27 год) не збігається із часом адміністративного правопорушення, вказаним у постанові ЕНА № 5993993 від 22.10.2025 (16:53 год), у рапорті чергового ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області № 14821 від 22.10.2025 (16:32 год) та направленні на медичний огляд водія ОСОБА_1 в КНП НЦМЛ (16:30 год). Із матеріалів справи слідує, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП складений раніше, ніж ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Особа, уповноважена на складення протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський СРПП ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ст. лейтенант поліції Нич М. Ю. на виклик суду в судове засідання не з'явився. Будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) згідно зі ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст. 255 КУпАП встановлено, що складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП віднесено до компетенції, зокрема, органів Національної поліції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП теритріальним органом поліції надані та досліджені судом такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 003499 від 22.10.2025 року, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- копієя постанови ЕНА № 5993993 від 22.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністартивної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП;
- рапорт № 14821 від 22.10.2025;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, однак від проходження огляду він відмовився;
- направлення на огляд до КНП «Нововолинська ЦМЛ» водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 до КНП Нововолинська ЦМЛ» не доставлявся через відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено оптичний диск DVD-R з відеозаписами з місця події.
На відеозаписах зафіксовано патрулювання працівників поліції та виявлення т/з марки «Шкода» під керуванням ОСОБА_1 .
Після зупинення т/з працівник поліції Нич М. Ю. підійшов до водія автомобіля ОСОБА_1 , відрекомендувався та повідомив про здійснення відеофіксації події. Причиною зупинки поліцейський ОСОБА_2 вказав неувімкнення водієм поворотника. Надалі поліцейський запитав ОСОБА_1 чи той нічого не виживав і запитав, чи пройде він огляд на стан сп'яніння. Надалі в ході розмови з водієм ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що «чути запах».
Працівник поліції Нич М. Ю. сказав ОСОБА_1 , що він має право відмовитись від проходження огляду, але тоді будуть складені матеріали про адміністративне правопорушення по п. 2.5 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейський ОСОБА_2 повідомив про складення відносно водія адміністартивних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оголосив зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
Від ознайомлення та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 відмовився.
На відеозаписах не зафіксовано пропозиції поліцейського ОСОБА_2 . ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'янніня в медичному закладі.
Також поліцейський Нич М. Ю. не роз'яснив ОСОБА_1 процесуальні права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
У судовому засіданні суд допитав як свідків сусідів ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що ОСОБА_5 алкогольних напоїв не вживає вже давно і в той день, після події, вони не чули від Юрія запаху алкоголю.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов таких висновків.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 Розділу І Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Працівник поліції оголосив водієві ОСОБА_1 про те, що виявив у нього запах алкоголю з порожнини рота і, заропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, роз'яснив водієві, що відмова від проходження такого огляду є його правом, що суперечить п. 2.5 ПДР який чітко регламентує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому слово «повинен» уживається для вираження значення: який має своїм обов'язком, зобов'язаний щось робити. Проте, працівник поліції ОСОБА_2 сформулював запитання так, що воно фактично створювало враження, що проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння здійснюється за бажанням водія.
Як встановлено з відеозапису з місця події ОСОБА_1 , користуючись своїм правом, відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на що поліцейський відповів, що відносно водія буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, працівник поліції ОСОБА_2 не роз'яснив ОСОБА_1 правових наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та не переконався, що водій правильно розуміє про підстави настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, порядок, встановлений статтею 266 КУпАП, визначає процедуру огляду водіїв транспортних засобів.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказана норма збігається з п. 7 Розділу І Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735 відповідно до якого у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно з ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з відеозапису № NOR_X100154_000000_20251022162829_0250 працівник поліції, отримавши чітку й однозначну відмову водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, не запропонував останньому пройти такий огляд в медичному закладі, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
У зв'язку із вказаним суд визнає недостовірним як доказ долучене до матеріалів справи направлення до КНП НЦМЛ на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , оскільки зміст такого викликає сумнів та не відповідає об'єктивній дійсності. Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, що поліцейський забезпечив проведення огляду водія ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я. Зазначений факт вже сам по собі може слугувати підставою щодо визнання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 недопустимим доказом.
Також, працівником поліції Ничем М. Ю. не було роз'яснено ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, процесуальних прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що є порушенням процедури огляду на стан сп'яніння.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Отже, поліцейські, як суб'єкт правозастосування, склали протокол стосовно ОСОБА_1 , проте самостійно не встановивши та не переконавшись, що останній дійсно керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою про те, що огляд не проводився, який міститься в матеріалах справи, у даному випадку не має доказового значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідно до п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Однак поліцейський ОСОБА_6 навіть не запропонував ОСОБА_7 пройти медичний огляд в лікарні.
Таким чином, такі дії працівника поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, вимога щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння могла була лише приводом для отримання відмови ОСОБА_1 та для складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, працівник поліції до складання адмінматеріалів підійшов настільки поверхнево та формально, допустивши ряд неточностей, на підставі яких можна зробити висновок, що ОСОБА_1 було притягнуто по ст.130 КупАП раніше, ніж зупинено за порушення ПДР. Також манера спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , без чіткого роз'яснення прав та обов'язків, а також наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій, є неприпустимою, оскільки породжує в особи сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися. Такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому.
Приписи ст. 62 Конституції України передбачають, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена, а тому провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
V. Судові витрати
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суддя не вбачає підстав для звернення судового збору із ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 33-35, ч. 1 ст. 130, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя
Клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 та його захисника - адвоката Бакуна О.С. - задовольнити.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір стягненню із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягає.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І. Є. Малюшевська