154/3637/23
1-кп/154/140/25
18 грудня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
законних представників потерпілої - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 ,
представника ювенальної превенції ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_14 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду кримінальне провадження № 12023030510000551 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Волинської області, Володимир-Волинського району, с. Галинівка, жителя АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, студента Закладу професійної освіти «Регіональний професійний коледж м. Володимир», громадянина України, українця, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
24 травня 2023 року, близько 17 години 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в приміщенні літньої кухні по АДРЕСА_1 , керуючись спонуканнями задоволення своїх сексуальних бажань, посягаючи на статеву свободу та недоторканість іншої особи, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи поряд з неповнолітньою ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті насильницьким способом, достовірно знаючи, що ОСОБА_15 не досягла повноліття, схопив останню за ліве передпліччя руки і долаючи опір, користуючись своєю фізичною перевагою, кинув останню на диван який знаходився у зазначеному вище приміщені.
В подальшому, коли потерпіла ОСОБА_8 впала на спину, утримуючи її руками, ігноруючи її прохання не чинити насильницьких дій, стягнув з останньої шорти разом із спідньою білизною, після чого зняв з себе шорти та нижню білизну і проти волі потерпілої, здійснив вагінальне проникнення в її тіло з використанням своїх геніталій, тобто вступив у насильницький статевий акт з нею природним способом, в результаті чого ОСОБА_15 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця правого плеча, синця присінку піхви та розриву дівочої пліви.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 принизив гідність потерпілої ОСОБА_8 , спричинив їй фізичний біль та моральні страждання.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що 24.05.2023 він побачив на вулиці в с. Свійчів Володимирського району Волинської області сусідку ОСОБА_16 , яку запросив до себе в літню кухню, на чай. З хати вийшла його сестра ОСОБА_17 , яка привіталась і пішла в хату. Він з ОСОБА_18 пішов в літню кухню, де зробив Раїсі чай. В літній кухні ОСОБА_18 не погоджувалась на статевий акт із ним, однак він не зміг зупинитись і здійснив статевий акт, всупереч її волі. ОСОБА_18 чинила опір, вкусила його за плече та вдарила в пах. Після чого ОСОБА_18 сказала, що хоче в туалет і втекла. Він запрошував ОСОБА_18 на чай і не говорив про можливий статевий акт із нею. Просить суворо не карати, щиро кається у вчиненому, просить вибачення употерпілої та її батьків за вчинене діяння. Цивільний позов визнає повністю.
Окрім визнавальних показань обвинуваченого ОСОБА_5 його вина у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується іншими перевіреними належними, допустимими, достовірними доказами у справі.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є мамою потерпілої ОСОБА_8 . Про те, що її дочку зґвалтував ОСОБА_19 їй стало відомо на другий день від ОСОБА_18 та старшої дочки. ОСОБА_18 розповіла їй, що 24.05.2023 ОСОБА_20 перебував на вулиці і запросив її до себе в гості. Оскільки вдома у ОСОБА_21 була його сестра ОСОБА_22 , а тому дочка погодилась і пішла до них в гості. Так як ОСОБА_18 мала їхати у ОСОБА_23 , тому вона сказала, що буде йти. Однак ОСОБА_21 не ОСОБА_24 її та затягнув її в літню кухню, де зґвалтував. Статевий акт відбувся без згоди ОСОБА_18 , яка чинила опір ОСОБА_21 та вкусила його. Із ОСОБА_18 вони їздили в лікарню, а також повідомили про дану подію поліцію. На руці у ОСОБА_18 був синець. Спідню білизну ОСОБА_18 випрала, а шорти і футболку не прала. На шортах були сліди крові, бруду, трава. ОСОБА_18 розповідала, що ОСОБА_21 тягнув її по траві. ОСОБА_19 приходив до них в гості, до її синів. До ОСОБА_18 він не приходив в гості. Відомо, що ОСОБА_21 раніше приставав до дівчат.
Допитаний свідок ОСОБА_25 суду показав, що зі слів ОСОБА_26 йому відомо про те, що її зґвалтував ОСОБА_19 . В цей день ОСОБА_18 просила його відзвезти її на автобус, оскільки мала їхати до своєї сестри у м. Володимир. В цей день вона йому не розповіла про зґвалтування, лише сказала, що була у гостях у ОСОБА_27 . На другий день вона розповіла, що її зґвалтував ОСОБА_19 . Казала, що це було проти її волі, вона чинила опір ОСОБА_28 , під час якого подряпала ОСОБА_21 . ОСОБА_19 викручував їй руки та повалив на диван. Коли ОСОБА_18 розповідала про дану подію, то вона плакала. Казала, що це був її перший статевий акт.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_29 суду показала, що вона є двоюрідна сестра ОСОБА_26 . Зі слів ОСОБА_25 їй стало відомо, що ОСОБА_19 зґвалтував ОСОБА_18 . Потім ОСОБА_18 розповіла їй про дану подію. ОСОБА_18 розповіла, що ОСОБА_19 запросив її до себе додому, попити чай із його сестрою ОСОБА_22 . Він почав приставати до ОСОБА_18 , а потім затягнув її в літню кухню та зґвалтував її, застосувавши до неї фізичну силу. Статевий акт був проти її волі. Раїса чинила опір ОСОБА_28 , била його руками. Вона бачила в цей день ОСОБА_27 , який був подряпаний.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 суду показала, що до неї 24.05.2023 в гості у м. Володимир приїхала ОСОБА_31 , яка є її рідною сестрою. Під час розмови ОСОБА_18 сказала їй, що її 24.05.2023 зґвалтував ОСОБА_19 . Розповіла, що ОСОБА_19 запропонував їй піти до нього додому, в гості до його сестри ОСОБА_22 . Вона погодилась і пішла. ОСОБА_19 приставав до ОСОБА_18 в присутності ОСОБА_22 . Після того, як ОСОБА_22 пішла, ОСОБА_19 затягнув ОСОБА_18 в літню кухню та згвалтував її. ОСОБА_18 розповідала, що їй було боляче. Вона разом із ОСОБА_18 поїхали додому в с. Свійчів та розповіли все мамі. Потім поїхали в лікарню та звернулись із заявою в поліцію. Були випадки, що ОСОБА_19 приставав до дівчат, які розповідали, що він намагався їх зґвалтувати. ОСОБА_19 є зверхній до дівчат.
Крім пояснень свідків, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України підтверджується наступними перевіреними та дослідженими письмовими доказами.
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 26.05.2023, відповідно до якої 26.05.2023 ОСОБА_10 звернулась в поліцію із заявою з приводу зґвалтування 24.05.2023 ОСОБА_32 її дочки Раїси.
а.к.п. 77;
Протоколом огляду місця події від 26.05.2023 та фототаблицею до нього, відповідно до якого під час даної слідчої дії, за місцем проживання ОСОБА_5 , було проведено огляд літньої кухні по АДРЕСА_1 . Під час огляду було виявлено та вилучено труси, футболку, шорти з слідами бурого кольору, покривало.
а.к.п. 77-85;
Протоколом огляду місця події від 26.05.2023 та фототаблицею до нього, відповідно до якого під час даної слідчої дії, за місцем проживання ОСОБА_8 , було проведено огляд будинку по АДРЕСА_2 . Під час огляду було виявлено та вилучено шорти з наявними на них речовинами біологічного походження.
а.к.п. 86-91;
Висновком судово-медичної експертизи №58 від 26.12.2023, який підтверджує, що на тілі ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження: синці правого плеча, присінку піхви, розрив дівочої пліви. Дані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок контактів з тупими твердими предметами з обмеженою контактною поверхнею, не виключено в час та при обставинах, вкзазаних в описовій частині постанови про призначення експертизи та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Будь-яких видимих слідів в області статевих органів чи на інших частинах тіла крові, сперми, чи чужорідного волосся, виявлено не було. Синець присінку та розрив дівочої пліви може свідчити про факт проведення статевого акту природнім способом.
а.к.п. 93-94;
Висновком судово-психіатричної експертизи №265 від 23.06.2023 відповідно до якого на час вчинення із ОСОБА_8 протиправних дій, остання на будь-який психічний розлад не страждала. На даний час виявляє ознаки розладу адаптації у вигляді тривожно-депричивної реакції на стрес. Виникнення даного розладу знаходиться у причинному зв'язку із вчиненням щодо неї протиправних дій 24.05.2023. З урахуванням обставин справи, а також індивідуально-типологічних особливостей неповнолітньої ОСОБА_8 (знижений поріг стресостійкості, конституційна чутливість, тривожність, інші особливості гіпостенічного регістру), вона не могла проявити достатню упевненість та рішучість для здійчнення активного фізичного і психологічного опору ОСОБА_5 . За психологічними критеріями загальний психічний розвиток ОСОБА_8 відповідає її віку. З урахуванням інтелектуального розвитку, стані пам'яті, уваги, мислення, психомоторики та інших індивідуально-психологічних особливостей, ОСОБА_8 спроможною була правильно сприймати (запам'ятовувати, відтворювати) важливі по справі обставини і давати вірні покази. Надмірного, невідповідного віковим особливостям фантазування чи навіювання у ОСОБА_8 не виявлено.
а.к.п. 135-138;
Висновком судово-медичної експертизи №59, відповідно до якого на тілі ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: синці передньої поверхні грудної клітки, лівого передпліччя, ділянки обох плечей. Дані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок: синці передньої поверхні грудної клітки, лівого передпліччя - контактів з зубами сторонньої особи ( укус, защемлення та стискання відповідної ділянки шкіри між зубами тощо), синці ділянки обох плечей - стискання пальцями сторонньої особи, не виключено в час та при обставинах, вказаних в описовій частині постанови про призначення експертизи та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, даний висновок повністю підтверджує показання потерпілої ОСОБА_8 , що статевий акт був проти її волі, під час якого вона чинила опір ОСОБА_5 та спричинила йому тілесні ушкодження.
а.к.п. 139;
Висновком імунологічної експертизи №65/і від 05.06.2023, відповідно до якого кров ОСОБА_8 відноситься до групи крові «О» з ізогемаглютинінами анти- «В» і анти-«А» системи «АВО». Кров ОСОБА_5 відноситься до групи крові «А» з ізогемаглютинінами анти- «В» системи «АВО».
а.к.п. 144-146;
Висновком імунологічної експертизи №63/і від 05.06.2023, відповідно до якого на тампонах з переднього і заднього склепіння піхви ОСОБА_8 (об. №1,2) виявлені сліди крові людини. В об'єкті №1 встановлений антиген «Н», а в об'єкті №2 встановлені антигени «Н» і «А» системи «АВО». Кров виявлена в об'єктах №1,2 може походити від ОСОБА_8 чи іншої особи з групою крові «О» з ізогемаглютинінами анти- «В» і анти-«А» системи «АВО». Встановлення в об'єкті №2 антигена «А» можливе за рахунок домішки у вказаному об'єкті крові або виділень від ОСОБА_5 чи іншої особи з групою крові «А» з ізогемаглютинінами анти- «В» системи «АВО».
а.к.п.151-155;
Висновком цитологічної експертизи №25/ц від 21.07.2023, яка підтверджує, що при судово-медичному дослідженні мазків - відбитків з статевого члена ОСОБА_5 знайдено глікогенвмісні епітеліальні клітини, при серологічному дослідженні яких виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО. Таким чином, виявлені в мазку - вібитку з статевого члена ОСОБА_5 глікогенвмісні епітеліальні клітини походять від особи, кров якої містить антиген Н ізосерологічної системи АВО, що дає можливість дійти висновку про походження глікогенвмісних епітеліальних клітин від потерпілої ОСОБА_8
а.к.п. 160-164;
Дослідженим судом допитом потерпілої ОСОБА_8 , який проведений відповідно до вимог ст. 225 КПК України. Під час допиту потерпіла ОСОБА_8 показала, що 24.05.2023 близько 17.00 знаходилася за місцем проживання в АДРЕСА_2 . Вийшла на подвір'я свого помешкання та побачила ОСОБА_5 , який є односельчанином. ОСОБА_5 покликав її та запропонував пройтися. В подальшому підійшли до його помешкання, що за три будинки від її будинку. Коли йшли по дорозі, жодних осіб там не було. Дійшовши до його будинку, він запропонував зайти. ОСОБА_5 схопив за руки та промовив «ідемо пити чай», однак ОСОБА_18 відмовила. Далі ОСОБА_5 тримаючи її за ліву руку повів до літньої кухні, відчинивши двері кухні, штовхнув своєю рукою на диван та закрив двері. Коли ОСОБА_18 сиділа на дивані, підійшов до неї та сів на коліна. Після цього попросив його поцілувати, що ОСОБА_18 зробила та сказала «що ти хочеш?», на що він відповів «покажи мені» та провів поглядом на її статевий орган. Він відійшов до дверей, потім повернувся, почав знімати шорти, ОСОБА_18 намагалася одягнути їх назад. В подальшому поклав її на диван та засунув пальці в її статевий орган. Вона відповіла що їй боляче, почала вириватись однак той її тримав. ОСОБА_18 повідомила, що їй потрібно йти, однак ОСОБА_5 не відпускав її. Тоді вона вкусила останнього за ліве плече та праву частину грудної клітки. ОСОБА_5 почав мацати її груди, після чого ОСОБА_18 нанесла йому удар в його статевий орган. Він розізлився та стягнув з неї шорти та труси. І засунув свій статевий орган в її. Робив це близько 10 хвилин, їй боліло. Після чого вона сказала, що їй треба до туалету. Коли ОСОБА_5 відійшов то ОСОБА_18 вибігла з літньої кухні. Прийшовши додому вона побігла до туалету, помітила на трусах щось біле, прийняла душ, а одяг в якому була, закинула в пральну машину. 25.05.2023 розповіла про подію сестрі ОСОБА_33 , а остання розповіла про це матері. 26.05.2023 вони звернулися у Володимир-Волинське ТМО у гінекологічне відділення для перевірки.
Оскільки допит потерпілої проведений відповідно до положень ст. 225 КПК України, показання потерпілої повністю узгоджуються з іншими доказами кримінального провадження (показаннями свідків, висновками експертиз), а тому суд бере його як доказ винуватості ОСОБА_5 у вчиненні даного правопорушення
а.к.п. 211;
Крім того, в судовому засіданні також допитувався свідок ОСОБА_5 , яка показала, що вона є сестрою ОСОБА_5 . 24.05.2023 ОСОБА_31 прийшла з ОСОБА_5 до них в гості. Вона привіталась з ОСОБА_18 та ОСОБА_21 і пішла розмовляти по телефону. Більше до них не поверталась. ОСОБА_18 з ОСОБА_21 були в літній кухні, пили чай. Що відбувалось в кухні вона не бачила, оскільки була в будинку. Вона не чула, щоб ОСОБА_18 кричала, чи просила про допомогу. Не бачила, як ОСОБА_21 з ОСОБА_18 заходили в літню кухню. Від працівника поліції їй стало відомо, що ОСОБА_21 зґвалтував ОСОБА_18 . Вона питала ОСОБА_21 про дану подію, але він їй нічого не розказував.
Також допитувалась свідок ОСОБА_34 , яка суду показала, що вона є бабусею ОСОБА_27 та була присутня під час його допиту в поліції.
Однак показання свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_34 не спростовують винуватість ОСОБА_5 , оскільки не містять інформації, яка має доказове значення у даному кримінальному провадженні.
У примітці до ст. 152 КК України визначено, що згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.
Отже, за змістом закону України про кримінальну відповідальність йдеться не про конкретний спосіб подолання опору чи ігнорування волі потерпілої особи, а про проникнення в тіло іншої людини за відсутності такого вільного волевиявлення потерпілої особи, що недвозначно свідчить про її добровільну згоду на це (за відсутності протиправного впливу на психіку і волю потерпілої особи, нехтування її волею).
Водночас закон України про кримінальну відповідальність не містить визначення поняття «згода», як і не конкретизує змісту поняття «відсутність згоди». Відсутність такої згоди є питанням факту, вирішення якого покладено на суд в конкретному кримінальному провадженні, який оцінюється у контексті супутніх обставин.
Для інкримінування ст. 152 КК України потрібно встановити, що дії сексуального характеру були вчинені за відсутності чітко вираженого, явного, переконливого, такого, щоб інша особа зрозуміла, що особа бажає сексуального проникнення в її тіло, волевиявлення, за якого кожен із партнерів упевнений у добровільній згоді іншого на конкретні дії сексуального характеру, що виражена в певній зовнішній формі (вербально, жестами, мімікою чи конклюдентними діями тощо).
Сексуальне проникнення в тіло не може вважатись вчиненим за добровільною згодою в контексті супутніх обставин, якщо воно було здійснено внаслідок застосування фізичного насильства, погрози його застосування чи інших, подібних до них за особливостями впливу на психіку потерпілої особи способів вчинення злочину, шляхом використання безпорадного стану.
Обґрунтування винуватості особи у вчиненні зґвалтування пов'язане з доведенням змісту суб'єктивної сторони цього злочину, який виявляється у формі прямого умислу (наміру здійснити проникнення в тіло та усвідомлення того, що на це немає згоди потерпілої особи). Виконавець злочину усвідомлює, що потерпіла особа не дає добровільної згоди, зокрема і через те, що не надавав достатнього значення встановленню факту того, дає вона свою згоду чи ні, коли зовсім не замислився над цим або якщо він, усвідомлюючи, що інша особа вірогідно не погоджується, продовжував вчиняти свої дії.
За усталеними в правозастосовній практиці положеннями, стан алкогольного чи іншого сп'яніння жертви; її поведінка до події; нехтування нею заходами особистої безпеки; моральне обличчя потерпілої особи та спосіб її життя; аморальна чи інша віктимна поведінка потерпілої особи, яка, можливо, свідомо провокувала сексуальну поведінку злочинця з наміром припинити надалі вчинення дій сексуального характеру щодо неї, не виключають кримінальної відповідальності за ст. 152 КК України.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене відносно неповнолітньої особи є доведеною та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 152 КК України.
Суд вбачає ознаки щирого каяття, оскільки ОСОБА_5 дав визнавальні показання, виявляв бажання залагодити провину, щиро попросивши вибачення у потерпілої та її батьків за вчиненні ним дії, що свідчить про критичну оцінку та осудження своїх протиправних дій.
Тому суд визнає обставинами, що пом»якшують покарання ОСОБА_5 - щире каяття та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Також суд бере до уваги поведінку законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , яка під час судового розгляду кримінального провадження вчиняла дії на повне відшкодування моральної шкоди потерпілій, що підтвердив законний представник потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , однак останній відмовився від отримання коштів на відшкодування моральної шкоди, оскільки хотів, щоб така шкода була стягнута на підставі вироку суду.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є особливо тяжким злочином, основним об'єктом якого є статева свобода та статева недоторканість особи, додатковим об'єктом якого є здоров'я, воля, честь, гідність потерпілої.
Окрім того, суд враховує особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, навчається у закладі професійної освіти, умови його життя та виховання, який проживає в неповній сім'ї з матір'ю та бабусею, оскільки батько помер, його ставлення до вчиненного діяння, який повністю визнав свою вину, критично ставиться до вчиненого діяння та осуджує свої протиправні дії, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілої та її батьків, вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи».
Сукупність вищенаведених обставин про особу обвинуваченого та пом'якшуючих обставин, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають суду підстави дійти висновку про наявність правових підстав для застосування положення ст. 69 КК України і призначення основного покарання за ч.3 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини даної статті.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 152 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання, вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, тяжкості правопорушення і не становитиме особистий надмірний тягар для неповнолітньої особи.
Суд не знаходить інших обставин, ніж наведені вище, які б давали суду можливість звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Суд не бере до уваги досудову доповідь органу пробації відповідно до якої виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення волі, оскільки висновки викладені у доповіді не є обов'язковими для суду і оцінюються судом за внутрішнім перконанням, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого.
Також не є визначальною і обов'язковою для суду думка представника ювенальної превенції та служби у справах дітей щодо призначення виду і строку покарання неповнолітньому обвинуваченому.
Також законним представником потерпілої ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 було подано цивільний позов, у якому законний представник просить стягнути з законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, який обвинувачений та його законний представник визнали повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з роз'яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 неповнолітній потерпілій ОСОБА_8 було спричинено моральні страждання, зазначена ситуація для неї була стресовою, яка внесла істотні зміни в її життя, був порушений її оптимальний, звичний спосіб життя, враховуючи ступінь вини відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпіла є особою юного віку, відносно неї вчинено злочин проти статевої свободи і статевої недоторканості, будучи в неповнолітньому віці, в результаті злочинних дій якій спричинено фізичний біль, душевні страждання, порушення нормальних життєвих зв'язків, оскільки вона була змушена докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, внаслідок чого у неї змінився та був порушений нормальний спосіб життя в негативну сторону, глибину душевних страждань, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що 100 000 грн моральної шкоди з урахуванням принципу справедливості і розумності, буде відповідати завданим потерпілій моральним стражданням.
Таким чином, в ході судового розгляду кримінального провадження повністю знайшло своє підтвердження завдання моральної шкоди потерпілій ОСОБА_8 на заявлену суму в розмірі 100 000 гривень, який також повністю визнається обвинуваченим та його законним представником.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги цивільного позову є обгрунтованими, доведеними, а тому підлягає до задоволення.
Запобіжний захід відсутній.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання перебування ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом з 08.06.2023 по 31.08.2023, із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Речові докази вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Скасувати арешт майна.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та призначити покарання за ч. 3 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Строк покарання за цим вироком рахувати з дня приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання перебування ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом з 08.06.2023 по 31.08.2023, із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_6 (діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 ) на користь ОСОБА_10 (діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 ) завдану кримінальним правопорушенням неповнолітній ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
Речові докази: шорти синього кольору з білими шнурівками на поясі, футболку білого кольору - знищити.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31.08.2023.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1