Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 грудня 2025 р. № 520/27651/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 в Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб відносно ОСОБА_1 в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формувався висновок про непорушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
В обґрунтування позову зазначено, що процес здобуття освіти позивачем є повністю таким, що не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», адже наразі позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Міністерством освіти і науки України подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити, оскільки згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 01.09.2012 зарахований та 04.09.2014 відрахований за невиконання вимог навчального плану із Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", здобувача освітнього рівня - бакалавр. 11.08.2025 повторно зарахований як здобувач освітнього рівня - бакалавр до Українського державного університету залізничного транспорту. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здобув повну загальну середню освіту, що підтверджує наявний атестат про повну загальну середню освіту від 11.05.2012 серії НОМЕР_2 , виданий Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №76 Харківської міської ради Харківської області. Зазначене підтверджується випискою з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, яка наявна у матеріалах справи.
Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 у 2014 році, на підставі вищенаведеного атестату вступив до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" для здобуття освітнього рівня "бакалавр", однак навчання в якому не закінчив та був відрахований про що свідчить відсутність диплому бакалавра та відповідний запис у виписки з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи.
Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №709821 від 02.06.2025 ОСОБА_1 здобуває рівень освіти "бакалавр" з 01.09.2025 в Українському державному університеті залізничного транспорту, форма здобуття "денна" на підставі наказу №283с від 11.08.2025, де продовжує своє навчання.
Вищевказана довідка №709821 від 02.06.2025 про здобувача освіти за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти зазначає: "на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а саме зазначено - "Ні, порушує"".
Не погоджуючись із вказаними даними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі Закон № 2145-VIII) визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Таким чином, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
У цій справі судом встановлено, що позивач на підставі атестату про повну загальну середню освіту вступив до ВНЗ для здобуття освітнього рівня "бакалавр". Однак навчання за освітньою програмою не завершив, оскільки був відрахований, рівень освіти та диплом не отримав, підтверджується відсутністю запису у довідці про здобувача за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Отож, у разі успішного виконання здобувачем освіти освітньої програми та завершення навчання за освітньою програмою така особа отримує відповідний документ про освіту. Оскільки позивач не отримав свого часу диплом магістра, бо був відрахований з Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, то вважається, що він не пройшов та не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем, а тому відсутні перешкоди для його повторного зарахування для навчання за цим рівнем вищої освіти.
З огляду на це суд вважає безпідставними пояснення представника МОН України про те, що «після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку», бо вони не узгоджуються з наведеними положеннями Закону України «Про вищу освіту».
Щодо довідки про здобувача освіти за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, неправильність внесення відомостей до якої фактично оскаржує позивач, то вона передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Відповідно до пункту 62 Порядку №560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Здобувачі освіти, які навчаються за державним замовленням у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС та ДСНС, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9, видану закладом освіти із специфічними умовами навчання.
Приписами пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Даною нормою Закону визначено, що позивач має право на відстрочку, якщо здобуває рівень освіти вищий за раніше здобутий. Тобто, раніше здобутий рівень повинен підтверджуватись дипломом магістра, якого позивач не має.
Суд зауважує, що законодавцем граматична конструкція норм Закону №3543-XII викладена як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти.
Ключовим є розуміння терміну "здобутий" означає "вже завершений", у свою чергу "здобуває" вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема Закон України "Про освіту" чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. На переконання суду, законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти.
Так, незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Це положення закріплене в статті 23 Закону №3543-XII, яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.
Отже, Закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.
При цьому суд зауважує на тому, що в жодному із зазначених вище нормативних актів не встановлено будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що позивач навчається за денною формою здобуття освіти за освітнім рівнем "бакалавр", раніше здобував повну загальну освіту, отримав атестат про повну загальну освіту.
З прийняттям у 1991 році Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII (далі - Закон № 1060-XII) згідно зі статтею 29 цього закону структура освіти включала: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу та післядипломну освіту. Також відповідно до статті 30 Закону № 1060-XII було встановлено:
- освітні рівні: дошкільна освіта; початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта;
- освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон України № 1556-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 5 Закону України № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 6 Закону України № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону України № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
У своїх роз'ясненнях МОН України щодо формування довідки з ЄДЕБО (лист МОН №1/9758-24 від 03.06.2024) прирівнює "відрахування" до "здобутого рівня освіти", що є порушення Закону.
Суд зазначає, що лист МОН України не є нормативно-правовим актом, має лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм. Норма Закону є нормою прямої дії та має вищу юридичну силу, ніж лист МОН України №1/9758-24 від 03.06.2024. При цьому Верховний Суд неодноразово підкреслював у своїх рішеннях те, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами.
Проаналізувавши наведені норми права, суд приходить до висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.
Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Таким чином, позивач не завершував навчання за освітнім рівнем бакалавр у ВНЗ, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом бакалавра за спеціальністю, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу, оскільки він був відрахований із навчання.
Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
Таким чином, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, його навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».
За таких обставин, суд не вбачає підстав для зазначення у довідці позивача про те, що здобуття ним освіти порушує послідовність здобуття освіти, оскільки таких заборон не передбачено законодавством. Така довідка не впливає на отримання позивачем освіти, а лише впливає на надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначення у довідці №709821 від 02.06.2025 про здобувача освіти за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , що поточне здобуття освіти порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є протиправним і відповідно дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови внести зміни до цих відомостей є протиправними.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про освіту" у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 в Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
З метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати МОН України внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО, щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати "Так, не порушує".
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протипраними дії Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135), які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО, щодо порушення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати "Так, не порушує".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 грудня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях