Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 грудня 2025 р. №520/25202/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄРДПОУ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА" , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000304/2 від 15.09.2025 р.
2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000383 від 15.09.2025 р.
В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
29.09.2025 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Від Харківської митниці, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару був нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, використані Позивачем відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також документи, подані Позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які суттєво впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначено, що в наданому прайс листі від 01.03.2025 №б/н термін пропозиції закінчився 15.03.2025, а зовнішньоекономічний договір №09/04/25 було підписано 09.04.2025. У зв'язку з чим у митного органу, на момент прийняття рішення, були відсутні дані для визначення митної вартості за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Також вказано про не підтвердження документально витрат на транспортування товару. Вказано, що митна декларація країни відправлення від 25.06.2025 №*021720250000168133*, містила розбіжностями. В графі «номер договору або комерційного інвойса» зазначено 20250210 (в пакувальному листі від 25.06.2025 №Б/Н, комерційному інвойсі №SJZ25-0053 зазначено номер поставки 20250210), але даний документ не надано до митного оформлення. В графі «номер морського коносамента» зазначено коносамент №177KVBAZXTE2659, однак в ЕМД №25UA807200013637U2 від 15.09.2025, вказаний інший номер коносамента, а саме - №MEDUKK218197. Згідно морського коносамента №MEDUKK218197 та страхового поліса №10331003903031056162 від 24.06.2025 порт відправки зазначено XІNGANG Китай, хоча згідно пакувального листа від 25.06.2025 №Б/Н, комерційного інвойса №SJZ25- 0053 та експортній митній декларації від 25.06.2025 №*021720250000168133* порт відправки TIANJIN Китай.
Крім того зазначено, що декларантом не надано заявку до транспортно-експедиційного договору від 19.07.2024 №19/07/2024 та оплату за транспортні витрати. Декларантом надано транспортно-експедиційний рахунок від 08.09.2025 №LS4676230, але згідно товаротранспортній накладній CMR №481475 товар було навантажено на транспортній засіб в м. Gdansk Польща 09.09.2025.
Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.
Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та HEBEI YUNIU NEW MATERIAL TECHNOLOGY CO.,LTD (China), укладено контракт №09/04/25 від 09.04.2025 року за умовами якого позивач придбав товар №1: «Ровінг зі скловолокна, призначено для виробництва склопластикових виробів шляхом армування…» код згідно з УКТ ЗЕД 7019120000 (а.с. 31-37).
Відповідно до п. 1.1. Контракту продавець продає, а покупець купує товар за ціною та в кількості відповідно до інвойсів, які є невід ємною частиною контракту на суму 100000,00 Дол. США на умовах викладених у цьому контракті.
В інвойсі SJZ25-0053 від 25.06.2025 сторони погодили асортимент та ціну товару 12499, 20 дол. США (а.с. 29)
15.09.2025 року з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію № ЕМД №25UA807200013637U2, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування, визначивши митну вартість у сумі 12499,20 дол. США (а.с. 12-13).
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: Пакувальний лист (Packing list) - б/н від 25.06.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) - SJZ25-0053 від 25.06.2025; Коносамент (Bill of lading) - MEDUKK218197 від 30.06.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 481475 від 09.09.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) - 25C4403B6175/05992 від 28.08.2025; Статус особи, яка подає митну декларацію - 2; Банківський платіжний документ, що стосується товару - 309 від 04.06.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - LS-4676230 від 08.09.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - 481475 від 08.09.2025; Страховий поліс - 10331003903031056162 від 24.06.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - 09/04/25 від 09.04.2025; Договір про надання послуг митного брокера - 82 від 27.12.2012; Договір (контракт) про перевезення - 19/07/2024 від 19.07.2024; Договір (контракт) про перевезення - 2706 від 27.06.2025; Заява декларанта про незастосування обмежень щодо пропуску та випуску товарів, встановлених Законом України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» Сертифікат аналізу від 07.06.2025; Копія митної декларації країни відправлення - *021720250000168133* від 25.06.2025.
З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.
На запит митного органу позивач надав лист № 1/15 від 15.09.2025, в якому повідомив, що інших документів на даний момент надати немає можливості та просив прийняти рішення (а.с. 38).
15.09.2025 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000383 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000304/2 від 15.09.2025 р. Згідно з цим рішенням (графа 31) Відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. (а.с. 9-10)
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості №UA807000/2025/000304/2 від 15.09.2025 р.
У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код за УКТЗЕД 7019120000) по даному підприємству;
- в наданій експортній митний декларації від 25.06.2025 №*021720250000168133* в графі де номер договору або комерційного інвойса зазначено 20250210 (в пакувальному листі від 25.06.2025 №Б/Н, комерційному інвойсі №SJZ25-0053 зазначено номер поставки 20250210), але даний документ не надано до митного оформлення;
- в наданій експортній митний декларації від 25.06.2025 №*021720250000168133* в графі де номер морського коносамента зазначено 177KVBAZXTE2659, але до митного оформлення надано коносамент MEDUKK218197;
- згідно морського коносамента №MEDUKK218197 порт відправки зазначено XІNGANG Китай, згідно пакувального листа від 25.06.2025 №Б/Н, комерційного інвойса №SJZ25-0053 порт відправки TIANJIN Китай;
- в наданій експортній митний декларації від 25.06.2025 №*021720250000168133* порт відправки TIANJIN Китай;
- згідно страхового поліса від 24.06.2025 №10331003903031056162 порт відправки зазначено XІNGANG Китай;
- декларантом згідно п. 1.2 не надано заявку до транспортно-экспедиционного договору від 19.07.2024 №19/07/2024;
- декларантом згідно п. 4.1 до транспортно-експедиційного договору від 19.07.2024 №19/07/2024 не надано оплату за транспортні витрати;
- декларантом надано транспортно-експедиційний рахунок від 08.09.2025 №LS-4676230, але згідно товаротранспортній накладній CMR №481475 товар було навантажено на транспортній засіб в м. Gdansk Польща 09.09.2025;- в наданому прайс листі від 01.03.2025 №б/н термін пропозиції закінчився 15.03.2025 а зовнішньоекономічний договір №09/04/25 було підписано 09.04.2025.
Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації.
За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень аналогічних товарів за митними деклараціями: №UA209230/2025/018617 (25UA209230018617U9) від 01.03.2025 з митною вартістю 1,52 дол. США за кг (код товару згідно з УКТЗЕД 7019120000, назва товару: «Рівниця із скловолокна пряма,в мотках, цивільного використання...», країна походження, відправлення CN (Китай), умови поставки CFR, вага нетто 1120 кг).
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1,52 дол. США/за кг.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість, суд, дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення дійшов висновку, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству суд враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Щодо доводів відповідача, що в наданій експортній митний декларації від 25.06.2025 №*021720250000168133* в графі де номер договору або комерційного інвойса зазначено 20250210 (в пакувальному листі від 25.06.2025 №Б/Н, комерційному інвойсі №SJZ25-0053 зазначено номер поставки 20250210), але даний документ не надано до митного оформлення судом встановлено, що 20250210 є номер поставки під яким було зареєстровано замовлення на підприємстві постачальника, а не номер документу як вказує відповідач.
Отже, оскільки номер 20250210 не має паперового відтворення доводи відповідача, в цій частині, суд вважає безпідставними.
Крім того щодо доводів, що в наданій експортній митний декларації від 25.06.2025 №*021720250000168133* в графі де номер морського коносамента зазначено 177KVBAZXTE2659, але до митного оформлення надано коносамент MEDUKK218197 судом встановлено, що номер 177KVBAZXTE2659, заявлений у митній декларації від 25.06.2025 №*021720250000168133* не є номером коносаменту, а заявлений у коносаменті № MEDUKK218197 як «BOOKING REF» - номер бронювання рейсу, тож не має відношення до перевантаження вантажу.
Таким чином, суд не вбачає розбіжностей у вищезазначених документах.
Щодо зауважень до змісту наданого прайс-листа від 01.03.2025 №б/н, суд зазначає наступне.
Прайс-лист не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів та визначені в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Такий документ має додаткове (другорядне) значення для підтвердження заявленої імпортером митної вартості товару і його складання безпосередньо контрагентом, в якого здійснено придбання товару, а не виробником відповідного товару, не може бути підставою для невизнання митними органом заявленої митної вартості за ціною контракту (за першим методом).
Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.
Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 815/2731/18, від 01.03.2023, у справі № 420/18880/21.
Крім того, прайс-лист є документом продавця, відповідно, Позивач позбавлений можливості впливати на його зміст та зазначення будь-якої інформації.
Тому посилання щодо розбіжності у прайс-листі, спрямовані на обґрунтування рішення про коригування митної вартості, є безпідставними.
Щодо доводів відповідача про не надання достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування та розбіжності у наданих документах.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CIF - «Вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати на фрахт і страхування, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CIF на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
У постанові Верховного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 822/1185/17 суд зазначив, що використання термінів умов постачання згідно з «Інкотермс » на умовах CIF, коли продавець виконує постачання (товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження) та зобов'язаний оплатити витрати та фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати після відвантаження переходять на покупця. Тож не важливо з якого порту була відправка товару, бо всі витрати до порту поставки сплачені продавцем.
Судом встановлено, що згідно статті 53 ч.2 пункту 6 Митного Кодексу України декларантом для підтвердження заявленої митної вартості подаються транспортні (перевізні документи: CMR № 481475 від 09.09.2025р., коносамент № MEDUKK218197 від 30.06.2025р, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювальних товарів (договори надання послуг з перевезень вантажів, № 2706 від 17.06.2025р., № 19/07/2024 від 19.07.2024р, рахунок на оплату № LS-4676230 від 08.09.2025р., довідка про транспортні витрати № 481475 від 08.09.2025р.
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
В свою чергу, довідка про транспортні та складські витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, суд приходить до висновку про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.
Щодо доводів відповідача, що декларантом надано транспортно-експедиційний рахунок від 08.09.2025 №LS-4676230, але згідно товаротранспортній накладній CMR №481475 товар було навантажено на транспортній засіб в м. Gdansk Польща 09.09.2025, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у ВМД № 25UA807200013637U2 від 15.09.2025р. договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 19/07/2024 від 19.07.2024р. між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та БПФ «АСТРА» є п. 4.1,яким передбачено, що оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом на підставі та відповідно до рахунку Експедитора шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг.
За таких підстав, завантаження товару мало відбуватись пізніше виставленого рахунку-фактури, а тому доводи відповідача в цій частині є необгрунтованими.
Крім того, щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом а саме посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, суд вважає безпідставним, оскільки умови поставки за цією митною декларацію є відмінними від умов поставки у цій справі.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняте відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що Позивач уклав з адвокатом Адвокатського бюро «Борбунюк» - Борбунюком В.О. договір про надання адвокатським бюро правової допомоги № 3 від 31.10.2023 р.
Крім того позивачем було укладено додаткову угоду № 35 від 16.09.2025р. до договору про надання адвокатським бюро правової допомоги № 3 від 31.10.2023 р., якою встановлено предмет - професійна правнича (правова) допомога з приводу оскарження у судовому та позасудовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000304/2 від 15.09.2025 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000383 від 15.09.2025 р
Сторони відповідно до цієї додаткової угоди обумовили, що вартість послуг адвоката (гонорар) складає 6500,00 грн.
В відзиві на позовну заяву відповідач виклав заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.
Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи надане відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄРДПОУ 22612778) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000304/2 від 15.09.2025 р.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000383 від 15.09.2025 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (код ЄДРПОУ 22612778) сплачений судовий збір у розмірі 6165,51 (шість тисяч сто шістдесят п'ять) гривень 51 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (код ЄДРПОУ 22612778) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.