Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 грудня 2025 р. № 520/23423/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Світлани Чудних, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 18.06.2025 по 08.07.2025 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 18.06.2025 по 08.07.2025 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічної оплачувану відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025 роки із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2025 роки при звільненні у 2025 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2025 роки при звільненні у 2025 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у 2025 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні у 2025 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 його звільнено. Відповідач в супереч положенням п.4 Постанови №704 Відповідач протиправно не здійснював виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 08.07.2025 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025. Поряд із тим, 18.06.2025 набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, що означає, що обмеження прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 1762 грн станом на 2018 рік, який є розрахунковою величиною для посадового окладу та окладу за військовим званням, скасовано. Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо визначення розрахункової величина для посадового окладу протиправною , позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що виплата позивачу грошового забезпечення здійснювалась відповідно до норм діючого законодавства з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, підстав для застосування з 2019 року до спірних правовідносин, пов'язаних з визначенням грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, норми пункту 4 Порядку Постанови № 704 в попередній редакції до 24.02.2018. Розмір посадового окладу та окладу за військове звання було розраховано шляхом множення розрахункової величини 1762 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1,14. Постанови № 704.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Справа розглянута в межах встановлених строків та з урахуванням перебуванням судді на лікарняному та у відпустці.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 ОСОБА_1 звільнено в запас та вважати таким, що справи та посаду здав та вибув. З 08.07.2025 виключено із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, основного та додаткового із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;щомісячні додаткові види грошового забезпечення;одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:посадовий оклад; оклад за військовим званням;надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:підвищення посадового окладу;надбавки;доплати;винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;накази про присвоєння військових звань;грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:посадовий оклад;оклад за військовим званням;надбавку за вислугу років;підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;доплати за науковий ступінь та за вчене звання;премію;морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018.
Постановою КМУ №704 збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (надалі - постанова № 103), якою внесено зміни до постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 постанови № 103).
Постанова КМУ №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 дійшов висновку про необхідність застосування з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) положень пункту 4 постанови №704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.
20.05.2023 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481, якою внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 рік, № 77, ст. 2374), шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Водночас, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України та теорії права вбачається відмінність у правових наслідках визнання протиправним та скасування і визнання протиправним та нечинним відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, частина 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд зазначає, що скасування акта суб'єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача, застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Отже, зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність 18.06.2025.
Отже, пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481, в частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, втратив чинність 18.06.2025, а відтак пункт 2 постанови КМУ № 481 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 18.06.2025.
При цьому, сторонами визнається та не заперечується факт обчислення у спірний період грошового забезпечення позивача відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, виходячи з розміру 1762 гривень.
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 18.06.2025 по 08.07.2025, діяв протиправно.
Таким чином, з 18.06.2025 по 08.07.2025 визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2025 року.
Суд також зазначає, що звернення позивача до суду з проханням зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривні.
Отже, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2025 році є відмінним (більшим) ніж сума 1762 гривні, передбачена п. 4 Постанови № 704, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, у позивача є право на перерахунок грошового забезпечення.
Таким чином, враховуючи, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, є величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік), а сума 1762 гривень, визначена відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, посилання відповідача на відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача є протиправними та такими, що порушують його соціальні права.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 18.06.2025 по 08.07.2025 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити з 18.06.2025 по 08.07.2025 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 суд зазначає наступне.
Як вже судом зазначалось, згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Пунктами 1, 2, 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIII Порядку №260).
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 6 розділу XXIII Порядку №260).
Отже, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку, або без вибуття у відпустку за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу командира військової частини.
Розділом XXIII Порядку №260 чітко передбачено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення один раз на рік.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 140 від 12.07.2025 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 29.05.2025 йому була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 38863,13 грн.
Отже, наказ про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік було видано 12.07.2025, тобто після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/29450/25, а тому до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.
Таким чином, виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік повинна була здійснюватись із врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічної оплачувану відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2025 роки при звільненні у 2025 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 136 від 08.07.2025 ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2022 рік використав у кількості 07 діб. Виплатити грошову компенсацію за до некорисної основної щорічної відпустки за 2022 рік. Щорічну основну відпустку за 2023 рік використав у кількості 10 діб. Виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2023 рік. Щорічну основну відпустку за 2024 рік використав у кількості 33 доби. Виплатити грошову компенсацію за 12 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2024 рік. Щорічну основну відпустку за 2025 рік використав у кількості 15 діб. Виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2025 рік. Відпустка за сімейними обставинами за 2025 рік зі збереженням грошового забезпечення не надавалась. Згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити компенсацію за 98 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2019-2025 роки.
Суд зазначає, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі по тексту Порядок № 260) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Враховуючи висновки суду, щодо того що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2025 році є відмінним (більшим) ніж сума 1762 гривні, передбачена п. 4 Постанови № 704, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, у позивача є право на перерахунок грошової компенсації за невикористану щорічної оплачувану відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2025 роки при звільненні у 2025 році з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025, таким чином позовні вимоги у вказаній частині також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні у 2025 році виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовці при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини - мають право на вихідну допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності 10 років вислуги.
Враховуючи вищевикладені висновки суду, розміри додаткових видів грошового забезпечення, а саме: вихідна допомога при звільненні залежить від розмірів окладу за військовим званням, посадового окладу та місячного грошового забезпечення.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що внаслідок невірного розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим знанням відповідач невірно обчислив і розмір вихідної допомоги при звільненні, яка була виплачена позивачу у спірний період, тому позовні вимоги у вказаній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 18.06.2025 по 08.07.2025 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 18.06.2025 по 08.07.2025 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічної оплачувану відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025 роки із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2025 роки при звільненні у 2025 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2025 роки при звільненні у 2025 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у 2025 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні у 2025 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Світлана Чудних