Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 грудня 2025 року № 520/12483/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року (у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень 00 копійок) та за період відпуски з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року (у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень 00 копійок), пов'язаної з лікуванням після поранення та зобов'язати здійснити ці нарахування;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ), грошове забезпечення за проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року та за період відпуски з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року (пов'язаної з лікуванням після поранення) у загальній сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок;
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за виконання ОСОБА_1 військового обов'язку з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року у розмірі 484 197,00 (чотириста вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) гривень 00 копійок та зобов'язати здійснити ці нарахування;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ), грошове забезпечення за виконання ОСОБА_1 військового обов'язку з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року у розмірі 484 197,00 (чотириста вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року (у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень 00 копійок) та за період відпуски з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року (у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень 00 копійок), пов'язаної з лікуванням після поранення та щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за виконання ОСОБА_1 військового обов'язку з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року у розмірі 484 197,00 (чотириста вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) гривень 00 копійок.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 залучено по справі №520/12483/25 в якості відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 20.05.2025 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року.
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 18.09.2025 витребувано повторно у Військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року.
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 02.10.2025 витребувано повторно у Військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року.
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 30.10.2025 витребувано повторно у Військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року.
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 30.10.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року.
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 17.11.2025 витребувано повторно у Військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року. Витребувано повторно у Військової частини НОМЕР_2 інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року.
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 17.11.2025 витребувано у Міністерства оборони України інформацію щодо розміру виплаченого ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) грошового забезпечення із зазначенням всіх складових з 22.06.2023 року по 25.01.2025 року. Витребувано у Міністерства оборони України інформацію щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) у період з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Ухвалою Харківського окружний адміністративний суду від 18.11.2025 витребувано у ОСОБА_1 належним чином завірену копію довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за період з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року.
Відзив на позовну заяву від Військової частини НОМЕР_1 до суду не надійшов.
Відзив на позовну заяву від Військової частини НОМЕР_2 до суду не надійшов.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки позаштатної військово-лікарської комісії №101 від 20.06.2023 встановлено, що травма пов'язана з проходженням військової служби, травму було кваліфіковано, як тяжку.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2023 №3057 31.05.2023 року, в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області, позивач отримав поранення. Вказане поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2683/911 позивач з 03.06.2023 по 20.06.2023 проходив стаціонарне лікування у зв'язку з пораненням отриманим 31.05.2023. Вказано, що на підставі ст. 81 гр. II Пр. МОУ № 402 від 2008 р. потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №8069 від 22.09.2023 року встановлено, що поранення пов'язане із захистом Батьківщини, травму було кваліфіковано як тяжку.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року у розмірі 100 000 гривень та за період відпуски з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року у розмірі 100 000 гривень, пов'язаної з лікуванням після поранення та зобов'язати здійснити ці нарахування та щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за виконання ОСОБА_1 військового обов'язку з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року у розмірі 484 197,00 гривень та зобов'язати здійснити ці нарахування, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року у розмірі 100 000,00 грн. та за період відпуски з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року у розмірі 100 000,00 грн. пов'язаної з лікуванням після поранення та зобов'язати здійснити ці нарахування та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року та за період відпуски з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року (пов'язаної з лікуванням після поранення) у загальній сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1-2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з п.9 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі по тексту - Порядок №260) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до п.10 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно довідки позаштатної військово-лікарської комісії №101 від 20.06.2023 встановлено, що травма пов'язана з проходженням військової служби, травму було кваліфіковано, як тяжку.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2683/911 позивач з 03.06.2023 по 20.06.2023 проходив стаціонарне лікування у зв'язку з пораненням отриманим 31.05.2023. Вказано, що на підставі ст. 81 гр. II Пр. МОУ № 402 від 2008 р. потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Позивач просив стягнути грошове забезпечення за проходження стаціонарного лікування після тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року.
Проте, позивач стаціонарне лікування після отриманого поранення проходив з 03.06.2023 по 20.06.2023, а не у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року.
Щодо виплати позивачу додаткової винагороди за період відпустки після отримання тяжкого поранення у період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 року, суд виходить з наступного.
Як зазначено вище, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Так, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 про розмір грошового забезпечення позивачу у червні 2023 року виплачено 100000,00 грн. додаткової винагороди, у липні 2023 року виплачено 86021,51 грн. додаткової винагороди, у серпні 2023 року виплачено 41935,48 грн. додаткової винагороди.
Також, згідно вказаної довідки доплата додаткової винагороди за липень 2023 року була здійснена у грудні 2023 року у сумі 66666,67 грн.
Враховуючи викладене, позивачу за період з 22.06.2023 року по 21.07.2023 виплачено додаткову винагороду передбачену Постановою №168 за період відпустки після отримання тяжкого поранення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у вказаній частині спірних правовідносин відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо позовних в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання ОСОБА_1 військового обов'язку з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року у розмірі 484197,00 грн. та зобов'язати здійснити ці нарахування, стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання ОСОБА_1 військового обов'язку з 01.10.2024 року по 25.01.2025 року у розмірі 484197,00 грн., суд зазначає наступне.
Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Відповідно до п. 1-1 Постанови №168 встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
Отже, на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Суд зауважує, що Військовою частиною НОМЕР_2 подано до суду пояснення, в яких зазначила, що документи, надіслані до суду 25.11.2025, містили неповну та частково недостовірну інформацію через технічну помилку при їх підготовці, а документи від 05.12.2025 містять повну, точну та перевірену інформацію на виконання ухвали суду від 17.11.2025. Просила суд вважати дійсними та такими, що підлягають врахуванню при розгляді справи № 520/12483/25, виключно документи, що надіслані до суду 05.12.2025. Документи, направлені до суду 25.11.2025, просила вважати такими, що подані помилково, не відповідають дійсним обставинам справи та не підлягають врахуванню судом при розгляді даної адміністративної справи.
Так, 05.12.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 подано до суду довідку №1571/18149 від 18.11.2025, згідно якої позивач в період з 01.10.2024 року по 06.11.2024 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській області Харківського району Дергачівській МТГ, Донецькій області, Волноваського району Великоновосілківській СТГ, Донецькій області, Волноваського району, Комарській СТГ.
Таким чином, позивач з 01.10.2024 року по 06.11.2024 набув право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується зокрема за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Згідно з п.15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2024 №316 позивача визначено вважати таким, що самовільно залишив військову частину, відповідно до пункту 15 розділу І “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), та визначено призупинити виплату грошового забезпечення та зняти з інших видів забезпечення з дня самовільного залишення військової частини (місця служби), а саме з 07.11.2024.
Отже, вказаним наказом визначено призупинити позивачу виплату грошового забезпечення та зняти з інших видів забезпечення з дня самовільного залишення військової частини (місця служби), а саме з 07.11.2024, на підставі п.15 розділу I Порядку №260.
Так, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 про розмір грошового забезпечення позивачу виплачено грошове забезпечення за жовтень 2024 року у розмірі 23152,35 грн.
При цьому, згідно вказаної довідки позивачу не було виплачено додаткової винагороди за жовтень 2024 року і за період з 01.11.2024 по 06.11.2024 та грошового забезпечення за період з 01.11.2024 по 06.11.2024.
Суд зауважує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2024 №316 визначено призупинити позивачу виплату грошового забезпечення та зняти з інших видів забезпечення з дня самовільного залишення військової частини (місця служби), а саме з 07.11.2024.
З огляду на вказану обставину та приписи п.15 розділу І Порядку №260 позивачу грошове забезпечення мало бути виплачено за період з 01.11.2024 по 06.11.2024.
Проте, Військовою частиною НОМЕР_2 не було вчинено вказаних дій.
Також, за приписами п.15 розділу XXXIV Порядку №260 позивачу мала бути виплачена додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних заходах за період з 01.10.2024 по 06.11.2024 року.
Проте, Військовою частиною НОМЕР_2 не було вчинено вказаних дій.
При цьому, з огляду на те що, позивач з 07.11.2024 самовільно залишив військову частину та приписи п.15 розділу І Порядку №260 та п.15 розділу XXXIV Порядку №260, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині періоду з 07.11.2024 по 25.01.2025 задоволенню не підлягають.
Позивач просив стягнути на свою користь грошове забезпечення за виконання військового обов'язку.
При цьому, судовим розглядом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що відповідачем взагалі не було нараховано позивачу грошового забезпечення за період з 01.11.2024 по 06.11.2024 та додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних заходах за період з 01.10.2024 по 06.11.2024 року. Таким чином, заборгованість з виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди в даному випадку не виникла, а тому позовні вимоги щодо її стягнення звернені на майбутнє та задоволенню не підлягають.
Також, згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-7 виплата грошового забезпечення позивачу у спірний період здійснювалась Військовою частиною НОМЕР_2 , а не Військовою частиною НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.11.2024 по 06.11.2024 та додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 01.10.2024 по 06.11.2024 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.11.2024 по 06.11.2024 та додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 01.10.2024 по 06.11.2024 року.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.11.2024 по 06.11.2024 та додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 01.10.2024 по 06.11.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.11.2024 по 06.11.2024 та додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 01.10.2024 по 06.11.2024 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.