Справа № 500/5228/25
16 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Горлов Артем Миколайович, звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 11 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період з 30.04.2025 по 23.06.2025, всього на суму 176 666,66 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати недоотримане грошове забезпечення громадянину ОСОБА_1 за період з 30.04.2025 по 23.06.2025, всього на суму 176 666,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з лютого 2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби, позивач 12.04.2025 отримав поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 336 від 17.04.2025. Внаслідок зазначеної травми та її наслідків, позивач перебував на стаціонарному лікуванні. На думку позивача, відповідач не здійснив йому виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, пропорційно періоду перебування на лікуванні з 30.04.2025 по 23.06.2025, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що положення пункту 1-2 Постанови 168 та і положення пункту 13 Особливостей 726 вказують на те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, які перебувають у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення. Зазначив, що позивач з 01.05.2025 по 14.05.2025 не перебував на лікуванні, про що свідчить відсутність відповідних наказів та виписок; з 16.05.2025 по 15.06.2025 позивач перебував у відпустці для лікування зі ступенем травми - легка згідно з довідкою № 2533; лікування у період з 25.05.2025 по 23.06.2025 проходив не у зв'язку із з отриманою травмою. Також, додатково підтверджує, що позивач отримав легку травму довідка № 3731 від 16.07.2025. З урахування наведеного, підстави для задоволення позову відсутні (арк. справи 32 - 58).
Представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив, у якій він заперечує щодо викладених у відзиві доводів, в обґрунтування чого зазначає, що відповідачем не долучено жодних доказів ані витягів з наказів, які свідчать про перебування позивача на котловому (продовольчому) забезпеченні з 01.05.2025 по 14.05.2025, що видається кожен день, ані копій та/або витягів з книги тимчасово відсутніх де відсутній запис стосовно позивача. Зазначає, що з 25.05.2025 по 23.06.2025 позивач дійсно перебував на стаціонарному лікуванні згідно з медичної виписки за 23.06.2025 із діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з тривожно - депресивними та інсомнічними синдромами (F 43.1). Лікування проходив у Комунальному некомерційному підприємстві "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради. Відтак просив позовні вимоги задовольнити повністю (арк. справи 62 - 69).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 09.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 09.09.2025 доставлено відповідачу через електронний кабінет 09.09..2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
24.09.2025 відповідачем подано клопотання про продовження строку на подання відзиву.
09.09.2025 представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи.
03.11.2025 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
04.11.2025 представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 16.12.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову у службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.02.2025 по 24.07.2025, що підтверджується довідкою від 20.09.2025 № 088/5458 (арк. справи 39).
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 24.07.2025 № 749-ОС "Про особовий склад" виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону з 24.07.2025 (арк. справи 19 зворот).
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.04.2025 позивач 12.04.2025 отримав травму при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини (арк. справи 14 зворот).
Згідно з випискою № 5382 у період з 13.04.2025 по 30.04.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП МКБП № 17 ХМР (арк. справи 13).
Згідно наказу начальника загону від 08.06.2025 № 588-ОС "Про виплату додаткової винагороди" за період з 13.04.2025 по 30.04.2025 (18 діб) позивачу за час лікування нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 у розмірі 60 000,00 грн (арк. справи 38 зворот).
В подальшому, позивач згідно з наказом начальника загону від 26.05.2025 № 164-ВВ (арк. справи 20 зворот) на підставі службової записки від 15.05.2025 № 13.5/36248/25-Вн (арк. справи 47 зворот) вибув для проходження медичного огляду до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військова частина НОМЕР_3 ) .
Згідно з наказом начальника загону від 03.06.2025 № 176-ВВ (арк. справи 20 зворот) на підставі службової записки від 15.05.2025 № 13.5/36459/25-Вн (арк. справи 52 зворот) прибув з ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військова частина НОМЕР_3 ).
З результатами ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_3 ) відповідно до довідки від 15.05.2025 № 2533 гарнізонної військово-лікарської комісії поранення (травма), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, ступінь важкості травми - легка, потребує відпустки для лікування після поранення (арк. справи 45).
Згідно наказу начальника загону від 17.05.2025 № 153-ВВ позивачу з 16.05.2025 по 15.06.2025 надано відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) (арк. справи 20).
Під час перебування у відпустці позивач повідомив про перебування на лікуванні, про що службовою запискою від 14.06.2025 № 13.5/44027/25-Вн (арк. справи 49) здійснено доповідь та внесено до наказу начальника загону від 25.06.2025 № 217-ВВ про направлення на лікування з 26.05.2025 (арк. справи 21).
Службовою запискою від 23.06.2025 № 13.5/45940/25-Вн (арк. справи 55 зворот) здійснена доповідь щодо періоду перебування, а саме з 26.05.2025 по 23.06.2025, про що внесено до наказу начальника загону від 03.07.2025 № 228-ВВ (арк. справи 21 зворот).
Перебування на стаціонарному лікуванні під час відпустки для лікування з 25.05.2025 по 23.06.2025 із діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з тривожно - депресивними та інсомнічними синдромами (F 43.1) у Комунальному некомерційному підприємстві "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради підтверджено медичною випискою від 23.06.2025 (арк. справи 73 - 74).
Згідно наказу від 29.06.2025 № 222-ВВ (арк. справи 21) на підставі службової записки від 23.06.2025 № 13.5/45940/25-Вн позивач вибув до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України м. Київ, військова частина НОМЕР_3 для проходження ВЛК.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 25.05.2025 по 23.06.2025, звернувся до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку такій бездіяльності, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Тобто, на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2, 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 № Постанови № 168 (в редакції від 09.11.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п.1-2 Постанови № 168).
Абзацом 3 пункту 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402), яке, серед іншого, визначає порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України (глави 21 розділу II Положення № 402).
Так, пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: 1) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Аналіз норми абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень передбачене за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування", серед іншого, затверджено форму первинної облікової документації № 027/о; Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" та Інструкцію щодо її заповнення.
Зокрема, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" (далі Інструкція №110) визначено, що форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров'я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.
У пункті 5 цієї форми вказуються: в амбулаторно-поліклінічному закладі - дата (число, місяць, рік) початку захворювання та направлення у стаціонар (на консультацію); у стаціонарі - дата надходження та виписки (смерті) зі стаціонару.
Форма № 027/о призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров'я щодо діагнозу, перебігу захворювання, стану хворого при направленні (виписці), проведенні досліджень, консультацій в інших закладах охорони здоров'я, лікування, диспансерного спостереження та інших рекомендацій хворому.
Форма № 027/о видається на руки хворому або пересилається поштою протягом трьох днів чи передається безпосередньо у заклад охорони здоров'я, який направляв хворого.
З наведених норм Інструкції № 110 суд приходить до висновку що Форма № 027/о є належним доказом перебування особи на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я.
Аналізуючи зазначені норми права через призму фактичних обставин справи, суд встановив, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП МКБП № 17 ХМР з 13.04.2025 по 30.04.2025, що підтверджується випискою № 5382 внаслідок отриманої травми 12.04.2025 при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.04.2025.
За вказаний період стаціонарного лікування з 13.04.2025 по 30.04.2025 (18 діб), згідно з наказом начальника загону від 08.06.2025 № 588-ОС "Про виплату додаткової винагороди" позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою 168 у розмірі 60 000,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що під час перебування у відпустці для лікування позивач повідомив про перебування на лікуванні з 25.05.2025 по 23.06.2025 із діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з тривожно - депресивними та інсомнічними синдромами (F 43.1) у Комунальному некомерційному підприємстві "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, що підтверджено медичною випискою від 23.06.2025.
Однак, відповідач правомірність своїх дій щодо не виплати такої додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні з 25.05.2025 по 23.06.2025 мотивує тим, що з 16.05.2025 по 15.06.2025 позивач перебував у відпустці для лікування зі ступенем травми - легка згідно з довідкою № 2533, при цьому, лікування у період з 25.05.2025 по 23.06.2025 проходив не у зв'язку із з отриманою травмою.
Суд зазначає, що за період перебування на стаціонарному лікуванні з 25.05.2025 по 23.06.2025 відповідач повинен був нараховувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, оскільки були наявні умови, визначені у абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини).
Тому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив позивачу нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 25.05.2025 по 23.06.2025 в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Водночас, суд звертає увагу, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами того, що за спірний період з 01.05.2025 по 24.05.2025 він перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я в розумінні пункту 1 Постанови № 168.
Відтак, встановленні судом фактичні обставини свідчать про відсутність у позивача права на передбачену Постановою № 168 додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень спірний період з 01.05.2025 по 24.05.2025, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд враховує таке.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду за зазначене суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача відповідно встановлених у справі обставин буде зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з 25.05.2025 по 23.06.2025 в закладах охорони здоров'я.
Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, а позивач не у повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень частини п'ятої, частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як слідує з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до матеріалів справи представник позивача просить суд стягнути із відповідача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу, які поніс позивач на суму 21000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду платіжну інструкцію 1.253207637.1.
Суд звертає увагу, що на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги необхідно надати договір про надання правової допомоги. Проте, в матеріалах справи такий відсутній.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови в задоволенні вимог відшкодування таких витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошову винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з 25.05.2025 по 23.06.2025 в закладах охорони здоров'я.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з 25.05.2025 по 23.06.2025 в закладах охорони здоров'я.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.