Справа № 500/5416/25
16 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу №1 Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє адвокат Черничинець Світлана Петрівна, звернулася до суду з позовом до Тернопільського відділу №1 Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просила ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення № М-69/6/6132-25/6132/78-25 від 11.09.2025 про відмову в оформленні паспорта громадянина України зразка 1994 року;
- зобов'язати Тернопільський відділ № 1 Управління державної міграційної Служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку зі зміною прізвища після укладення шлюбу, відповідно до Положення про паспорт громадянина України № НОМЕР_1 -XII, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка зверталася до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Однак, відповідач відмовив у видачі такого паспорта, що й слугувало підставою для звернення до суду.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень, представник відповідача зазначив, що в порушення вимог Тимчасового порядку № 456, 14.08.2025 при зверненні до територіального підрозділу ДМС, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не в повному обсязі подала документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, зокрема, рішення суду про зобов'язання Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, на її ім'я. Водночас, відповідно до інформації наявної в Єдиній інформаційно-аналітичної системі управління міграційними процесами ДМС встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий органом 6190 (Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області) та присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР), який є незмінним. Даний факт підтверджує, що позивачка, звертаючись у минулому із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту у 2017 році) вже надала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі їй вже сформовано, а отже при оформлені ОСОБА_1 паспорта у формі ID-картки повторно формуватися не буде. Таким чином, на момент розгляду заяви позивачки у відповідача були відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року (арк. справи 15 - 45).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 19.09.2025 про відкриття спрощеного провадження відповідач отримав 19.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 16.12.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області із заявою про обмін паспорта зразка 1994 року у зв'язку із реєстрацією шлюбу та зміною прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ", відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28.06.2025 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
До вказаної заяви було додано:
- заяву про видачу паспорта громадянина України від 14.08.2025, Додаток 1 до Тимчасового порядку № 456;
- паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 22.09.2009;
- 2 фотокартки розміром 3,5x4,5 см;
- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 28.06.2025 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
- витяг з реєстру територіальної громади від 13.08.2025;
- заяву від 14.08.2025 № М-69/6/6132-25.
За результатами розгляду заяви відповідач надіслав повідомлення про відмову у оформленні і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року від 11.09.2025 у зв'язку із тим, що позивачкою подано до Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області не усі документи, необхідні для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Відтак, 11.09.2025 на підставі п.п.5 п. 1 розділу X Тимчасового порядку №456, п. З ч.7 ст. 16 Закону №5492-VI прийнято рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 7).
Відповідно до матеріалів справи з метою отримання адміністративної послуги з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась із заявою-анкетою № 5824522 від 26.06.2017 до органу 6190 (Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області) та надала згоду на обробку персональних даних, відповідно їй було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, який є незмінним та було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями з інформаційної підсистеми "Оформлення документів, що підтверджують громадянство України" ЄІАС УМП ДМС (арк. справи 42 - 43).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася із даним позовом до суду.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Конституції України, Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за №5492-VI, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 за №1474-VIII, постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 за №302.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (ч.1 ст.4 Закону №5492-VI).
Частиною першою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (пп. "а" п.1 ч.1 ст.13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета (ч. 1, 2 ст. 14 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України (частини 1, 2 статті 21 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч.4 ст.21 Закону №5492-VI).
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
У статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини 1 статті 7)
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу 2 частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв Постанову № 302, якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
За змістом пункту 2 вказаної Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Порядку № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, паспорт видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 5, 6, 8, 13 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Законом № 5492-VI та Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015, визначено порядок оформлення паспорта громадянина України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI та пункту 9 Порядку № 784 ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, у разі, коли інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Абзацами 3-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 установлено, що: - прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; - паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., с чинним протягом строку, на який його було видано.
Положення про паспорт, яке визначає оформлення паспорта у формі книжечки або ламінованої картки із вклеєною фотокарткою (інформаційного листка), застосовується лише до правовідносин, які стосуються використання паспортних документів, які були видані до вказаної дати і є чинними на строк їх видачі.
Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Це узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20 та від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.
Так, 19.09.2018 прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), в якій наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян постановою КМУ № 398 від 03.04.2019 внесено зміни до пункту 3 постанови КМУ від 25.03.2015 № 302, згідно яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, паспорт у формі книжечки видається на підставі відповідного рішення суду, і саме у випадках, пов'язаних із наявністю у особи реальних побоювань настання шкоди приватному життю з мотивів релігійних переконань.
Однак, як встановлено судом, дана адміністративна справа не може бути визначена як типова з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, з метою отримання адміністративної послуги з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась із заявою-анкетою № 5824522 від 26.06.2017 до органу 6190 (Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області) та надала згоду на обробку персональних даних, відповідно їй було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, який є незміннимта відповідно їй було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
Наведене підтверджується відомостями з інформаційної підсистеми "Оформлення документів, що підтверджують громадянство України» ЄІАС УМП та заяви-анкети № 5824522 від 26.06.2017, що долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Слід зазначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюються настання тяжких негативних наслідків з мотивів релігійних переконань.
В мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 вказано на необхідність врахування державою "побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю".
Однак, у даному випадку позивачкою не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на її приватне життя, з огляду на те, що позивачка вже оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон надано згоду обробку персональних даних і внесення відомостей про останнього до ЄДДР із наступним формуванням унікального номера запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Відомості про такий номер внесені у паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії/номер НОМЕР_2 , про що позивачка не могла не знати.
Термін "побоювання" охоплює душевний стан особи, який виявляється у її переживаннях, пов'язаних із очікуванням виникнення "небезпеки" чи "шкоди" у майбутньому у зв'язку із настанням певних подій або умов.
Таким чином, особа, яка самостійно звернулася із заявою щодо внесення її персональних даних до Реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора уже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.
Суд звертає увагу, що у даному випадку УНЗР у позивачки вже сформований, а відомості про останнього внесені до ЄДДР, відтак у позивачки відсутні підстави для побоювання щодо формування УНЗР та внесення відомостей до ЄДДР в майбутньому.
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані позивачки та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
З підстав наведеного слідує, що позивачка є особою, яка самостійно звернулася із заявою щодо внесення персональних даних до реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора та вже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.
З огляду на альтернативний вибір, зроблений позивачкою під час оформлення ним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, та з огляду на те, що в Реєстрі відносно позивачки вже сформовано унікальний номер запису, суд висновує, що небажання позивачки отримати паспорт у формі ID-картки є необґрунтованим та суперечливим, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 19.03.2025 в справі № 300/5845/23.
Крім цього, такі ж висновки викладені у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 300/6238/24.
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі захистила реальні побоювання громадян, які відмовляються від внесення персональних даних в ЄДДР, у зв'язку з побоюванням настання тяжких негативних наслідків, а не у зв'язку із простим небажанням його надавати.
Отже, суд вважає, що безпідставним є посилання позивачки на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Крім цього, Верховний Суд в постанові від 21.12.2022 у справі № 160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Отож, з врахуванням критеріїв, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, на переконання суду, приймаючи спірне у даній справі рішення відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільського відділу №1 Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
відповідач:
- Тернопільський відділ №1 Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Є. Коновальця, 6, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46020, код ЄДРПОУ: 37839038).
Головуючий суддя Юзьків М.І.