вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог
16 грудня 2025 року Справа № 480/9406/25
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38, ст. 247 КУпАП);
- виправити недостовірну інформацію у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання його у розшук;
- направити повідомлення відповідним органам Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з частиною 1 пункту 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
В свою чергу за приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, в силу приписів ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
Частиною 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, адміністративний позов спрямований на захист прав, свобод та інтересів особи, які порушив відповідач - суб'єкт владних повноважень, надаючи позивачу можливість вибору способу захисту для ефективного відновлення його порушених прав та інтересів з урахуванням приписів ч. 1-2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
З позовної заяви суд вбачає, що позивач просить, зокрема, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38, ст. 247 КУпАП).
Отже позовні вимоги сформовані таким чином, що позивач фактично просить суд самостійно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38, ст. 247 КУпАП).
Однак даний спосіб захисту порушених прав позивача не відповідає вимогам ч. 1-2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже даний спір не є публічно-правовим спором.
Беручи до уваги наведене, суд доходить висновку, що вимога позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38, ст. 247 КУпАП), не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного суду від 30 січня 2019 року по справа № 803/3/18 (провадження № 11-1173апп18) та постановами Верховного Суду від 25.04.2019 року по справі № 820/6721/16 та від 26.04.2019 року № 803/488/17, яка згідно ч. 4,5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38, ст. 247 КУпАП).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек