16 грудня 2025 року Справа № 480/9351/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9351/25 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, 4, м. Суми, Сумська область, 40002), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Петропавлівська, 75, м. Суми, Сумська область, 40014), і просить визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжелою Сергіївною від 02.12.2025 ВП №79711821 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області виконавчого збору та мінімальних витрат.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що державним виконавцем 02.12.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79711821 з примусового виконання виконавчого листа №480/5772/24 та постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32 000,00 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн. Позивач не погоджується з даними постановами та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. У зв'язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" Державною казначейською службою України.
На думку позивача, у даному випадку, виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, а тому виконавчий збір на підставі п. 3 ч. 5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 було відкрито провадження по даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розгляду термінових адміністративних справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того даною ухвалою залучено до участі у справі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Також даною ухвалою витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №79711821.
Відповідачі повідомлялися про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надали.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 31-34).
Представником позивача було надано суду через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 35).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79711821 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом 07.02.2025 по справі № 480/5772/24 щодо зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області (вул. Українських Перемог, буд. 4, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої заробітної плати, обчисленої з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу за період з 06 березня 2024 року по 18 квітня 2024 року включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" № 391 від 25.04.2023 (а.с.8).
У п.3 даної постанови також було зазначено щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.
У межах виконавчого провадження № 79711821 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було прийнято постанови від 02.12.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. (а.с. 11) та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої, загальна сума мінімальних витрат становить 329,50 грн. (а.с. 9-10).
Не погодившись із винесеними постановами, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
За приписами ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження, а виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України за відсутності умов, передбачених частинами 5, 9 статті 27 Закону № 1404-VIII.
Отже стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання, яке державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про його стягнення в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Разом з тим, частинами 5, 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.
Отже, обов'язок державного виконавця відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII при відкритті виконавчого провадження вирішити питання про стягнення виконавчого збору кореспондується з його обов'язком встановити чи примусове виконання передбачає справляння виконавчого збору і врахувати визначені законом випадки, коли виконавчий збір не стягується.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Судом встановлено, що стягувачем у виконавчому провадженні № 79711821 з примусового виконання виконавчого листа № 480/5772/24 є ОСОБА_1 , а боржником - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області.
Суд зазначає, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з частиною 1 статті 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, суд враховує, що наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2025 № 53 затверджено паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на 2025 рік.
Отже, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя"), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2025 рік, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2025 № 53 (а.с. 25-26).
Враховуючи наведене, у даному випадку виконання рішення суду щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо коштів на користь працівника суду, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а тому, виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а отже і відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Як наслідок, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 02.12.2025 ВП № 79711821 про стягнення виконавчого збору.
Щодо правомірності постанови від 02.12.2025 ВП № 79711821 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, судом зазначається наступне.
Так, п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частинами 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 розділу VІ “Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати виконавчого провадження - це обов'язкові витрати, які понесені виконавцем у зв'язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв'язку, пов'язані з прийняттям постанов, тощо).
Натомість виконавчий збір за примусове виконання рішення справляється окремо від мінімальних витрат у розмірі встановленому законом, крім передбачених випадків. Кошти виконавчого збору на відміну від мінімальних витрат стягуються з боржників для виплати державним виконавцям винагороди у порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України від 08.09.2016 № 643 “Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».
З оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем визначені такі витрати, із відповідним розрахунком на загальну суму 329,50 грн.
Позивач не оскаржує правильність розрахунку витрат, а вважає, що такі витрати не стягуються оскільки, виконання рішення суду у справі № 480/5772/24 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Разом з цим, суд зазначає що, ані норми Законів № 1404-VІІІ, № 4901-VI, ані норми Інструкції № 512/5 не звільняють боржника від обов'язку сплати мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 480/5772/24, навіть у разі коли виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.
Суд зауважує, що у випадку скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у певних випадках визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, мінімальні витрати не cтягуються.
Проте, позивачем під час судового розгляду не доведено наявності таких обставин, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2025 ВП № 79711821 ним не оскаржена.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова від 02.12.2025 ВП № 79711821 про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області витрат виконавчого провадження у розмірі 329,50 грн є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом, а тому скасуванню не підлягає.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 05.08.2025 по справі №480/3414/25, від 07.08.2025 по справі №480/3431/25.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
Позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.12.2025 ВП № 79711821 про стягнення виконавчого збору.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька