16 грудня 2025 року Справа № 480/6971/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6971/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просить:
1. Визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №182950011474 від 29.04.2025 року про відмову у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії по інвалідності відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності з зарахуванням до стажу періоди роботи в рф: з 02.06.2008 по 24.02.2009; з 13.08.2010 по 21.10.2014; з 22.10.2014 по 06.04.2015, а також період проходження військової служби з 15.05.1981 по 03.06.1983 р. та із зарахуванням показника нової середньої заробітної плати за період роботи 2022-2024 роки.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №182950011474 від 29.04.2025 року, яке прийнято з урахуванням принципу екстериторіальності, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, відповідачем не враховано до страхового стажу період проходження військової служби з 15.05.1981 по 03.06.1983 через відсутність на першій сторінці військового квитка в даті народження на виправленні печатки та на даті звільнення, також печатки. Не зараховані до страхового стажу періоди роботи в рф з 02.06.2008 по 24.02.2009, з 13.08.2010 по 21.10.2014 р та з 22.10.2014 по 06.04.2015 р. Відмову відповідач обгрунтовує тим, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.
Вважаючи, що відповідно до с. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, визнанні інвалідами після досягнення пенсійного віку, мають право на пенсію по інвалідності, за наявності страхового стажу не менше 15 років, а у позивача наявний страховий стаж 08 років 11 місяців 13 днів, який визнається відповідачем та наявний страховий стаж, який підлягає зарахуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом: 1) подання уточненої позовної заяви, в якій зазначити: повну адресу місцезнаходження відповідача, із зазначенням поштового індексу, області, міста, а також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) або надання копії рішення від 28.03.2025, або надання уточненої позовної заяви із зазначенням вірної дати оскаржуваного рішення; 3) надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або надання доказів сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн
Ухвалою суду від 30.09.2025 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 08.09.2025, на п'ять днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвалою суду від 23.10.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 23.10.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у 15-денний строк з дна отримання копії даної ухвали надати суду копію заяви, з якою ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету (а.с.40-41).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що 22.04.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного Фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №182950011474 від 29.04.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності. Відповідно до вказаного рішення вік позивача - 63 роки 11 місяців. Страховий стаж - 08років11 місяців 13 днів.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності відповідного страхового стажу.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону 1058-IV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону, а саме особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, для виходу на пенсію по інвалідності страховий стаж позивача повинен становити не менше 15 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не можуть бути зараховані:
період проходження військової служби з 15.05.1981 по 03.06.1983, оскільки на першій сторінці військового квитка в даті народження міститься виправлення та дати початку служби та звільнення в запас не засвідчені відбитками печаток;
періоди роботи в російській федерації з 02.06.2008 по 24.02.2009, з 13.08.2010 по 21.10.2014 та з 22.10.2014 по 06.04.2015, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали та території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначені пенсії по інвалідності відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 73-75).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 22.04.2025 позивач звернувся до Конотопського ОУПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 59).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
29.04.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення №182950011474, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності (а.с.4).
У рішенні також зазначено, що вік позивача - 63 роки 11 місяців. Страховий стаж - 08 років 11 місяців 13 днів.
За результатами розгляду даних документів до стажу позивача не зараховані: період проходження військової служби з 15.05.1981 по 03.06.1983, оскільки на першій сторінці військового квитка в даті народження міститься виправлення та дати початку служби та звільнення в запас не засвідчені відбитками печаток; періоди роботи в російській федерації з 02.06.2008 по 24.02.2009, з 13.08.2010 по 21.10.2014 та з 22.10.2014 по 06.04.2015, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали та території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені та регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд наголошує, що страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Щодо не зарахованих періодів роботи з 02.06.2008 по 24.02.2009, з 13.08.2010 по 21.10.2014 та з 22.10.2014 по 06.04.2015, суд зазначає наступне.
Судом зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 02.06.2008 року встановлено, що в період:
-з 02.06.2008 по 24.02.2009 позивач працював водієм-експедитором ТОВ ТК «Авто ВиК»;
-з 13.08.2010 по 21.10.2014 позивач працював водієм-експедитором ТОВ «Санфлауер Корпорейшн»
-з 22.10.2014 по 06.04.2015 позивач працював водієм-експедитором ТОВ «Автоком» (а.с.10-13).
Підставою для не зарахування вказаного періоду роботи відповідач зазначив, що оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
Так, оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача суд враховує, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у РФ, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами РФ, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території РФ або на підприємстві зареєстрованому на території РФ після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в РФ. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тобто, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством РФ, на території якої у спірний період відбувалась його трудова діяльність.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак припинення участі РФ в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на зарахування періодів роботи в РФ не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Враховуючи викладене, суд вказує на те, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи в РФ він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те, що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями, на які, врешті, спрямоване це рішення.
За таких обставин періоди роботи позивача з 02.06.2008 по 24.02.2009, з 13.08.2010 по 21.10.2014 та з 22.10.2014 по 06.04.2015 належить зарахувати до страхового стажу позивача.
Щодо періоду з 15.05.1981 по 03.06.1983, суд зазначає наступне.
Судом зі змісту військового квитка НОМЕР_2 встановлено, що в період з 15.05.1981 по 03.06.1983 позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР. (а.с.7-8).
Суд не приймає доводи відповідача, що оскільки на першій сторінці військового квитка в даті народження міститься виправлення та дати початку служби та звільнення в запас не засвідчені відбитками печаток, а тому зазначений період не підлягає зарахуванню до страхового стажу, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що жодних правових підстав вважати вказаний військовий квиток недійсним чи підробленим не вбачається.
Суд звертає увагу, що записи про проходження позивачем військової служби між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку із чим, відсутні підстави для відмови у зарахуванні вищезазначеного періоду проходження військової служби до трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що відсутність обов'язкового реквізиту для зарахування спірного періоду до страхового стажу, як засвідчення печаткою запису у військовому квитку, не може позбавляти право особи на зарахування спірного страхового стажу.
Крім того, суд наголошує, що відповідача як у суб'єкта владних повноважень наявне право на проведення перевірки щодо обґрунтованості та правомірності поданого позивачем військового квитка.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються, зокрема, військові квитки.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, але при цьому як законодавство, що діяло на момент служби позивача в армії, так і чинне законодавство містять особливі умови для зарахування служби в армії до трудового стажу.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
З аналізу вказаних законодавчих норм слідує, що період проходження військової служби зараховується до загального трудового стажу.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 року №686/8090/17.
Отже, період проходження строкової військової служби з 15.05.1981 по 03.06.1983 підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи, а тому позивач мав право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по інвалідності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №182950011474 від 29.04.2025 року, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 15.05.1981 по 03.06.1983, з 02.06.2008 по 24.02.2009; з 13.08.2010 по 21.10.2014; з 22.10.2014 по 06.04.2015, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2025, з урахуванням висновків суду підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати показники середньої заробітної плати за період роботи 2022-2024 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що права позивача в частині позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області про зарахування показників середньої заробітної плати за період роботи 2022-2024 роки порушено не було, а тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №182950011474 від 29.04.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46001,ЄДРПОУ 14035769) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи: з 15.05.1981 по 03.06.1983, з 02.06.2008 по 24.02.2009; з 13.08.2010 по 21.10.2014; з 22.10.2014 по 06.04.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46001,ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 22.04.2025, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук