16 грудня 2025 року м. Рівне №460/20903/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, на підставі його рапорту та наданих документів, за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у жовтні 2025 року він звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Даний рапорт обґрунтовано тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, оскільки його батько є інвалідом ІІІ групи і сам потребує стороннього догляду, а брат та сестри живуть та працюють закордоном без наміру повертатися на територію України. Зазначив, що проходити службу у складі Збройних Сил України не бажає. Позивач вказує, що до рапорту ним долучено усі докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають йому право на звільнення з військової служби. Натомість, на думку останнього, відповідач протиправно відмовив у звільненні з військової служби.
Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, причини не подання суду не повідомив. Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 1 від 01.01.2025 є курсантом НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки та проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечуються сторонами.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме: у зв'язку зі здійсненням постійного догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. До рапорту позивач додав відповідний пакет документів.
Так, судом встановлено, що згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється особою з інвалідністю II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 та довідкою до Акту МСЕК серії ДОН-05 № 219944. Інвалідність призначена безстроково.
Згідно довідки ЛКК комунального некомерційного підприємства «Ярмолинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» № 701 від 29 травня 2025 року, ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного медикаментозного лікування та сторонньої допомоги.
Крім того, судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_3 є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується довідкою до акту МСЕК № 050985 та має наявні порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, що підтверджується Висновком ЛКК комунального некомерційного підприємства «Ярмолинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» форми № 080-4/о № 13 від 07 січня 2025 року.
Разом з тим, судом встановлено, що інші діти ОСОБА_2 перебувають за кордоном. Так, син - ОСОБА_4 виїхав за кордон 10 січня 2022 року, що підтверджується паспортом громадянина для виїзду за кордон серії № НОМЕР_5 , дочка - ОСОБА_5 виїхала за кордон 09 березня 2022 року, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , дочка ОСОБА_6 виїхала за кордон 26 березня 2024 року, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 .
Вищевказані обставини перебування дітей ОСОБА_2 за кордоном підтверджується Актом обстеження сімейного стану № 16 від 11 липня 2025 року, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно вищевказаного акту комісією встановлено, що до осіб І ступеня споріднення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносяться: син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також військовослужбовець - син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (позивач).
За результатами розгляду рапорту позивача відповідачем відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Така відмова оформлена листом №1/9645 від 16.10.2025.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 3 Закону № 2232 визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до тепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходить дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України у Військовій частині НОМЕР_1 та згідно наказу від 01.01.2025 року № 1 зарахований у списки особового складу та всі види забезпечення.
Так, судом встановлено, що у жовтні 2025 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби в запас у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи, водночас відповідачем фактично відмовлено позивачу у такому звільнені.
Надаючи відповідь на питання чи були у позивача передбачені Законом № 2232 підстави для звільнення його з військової служби й відповідно у відповідача підстави для фактичної відмови щодо такого звільнення, суд зазначає таке.
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232.
За змістом підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що звільнення з військової служби через сімейні обставини можливе у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за наявності двох умов:
якщо у такої особи відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або
якщо є члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, але вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Абзац 13 пункту 3 частини 20 статті 26 цього Закону № 2232-ХІІ регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю II групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
Таким чином, суд дійшов висновку, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненім такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232.
В контексті Закону № 2232-ХІІ поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини.
Вказані правові висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.02.2025 року по справі №380/16966/24.
Крім того, суду слід зазначити, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.01.1024 по справі №240/4894/23.
Отже, приведену у п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232І умову, як відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд, задля досягнення результату у вигляді звільнення з військової служби, можна розтлумачити таким чином, що це не означає лише фізичної відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, а також відсутність об'єктивної можливості здійснювати такий догляд (в даному випадку неможливість повернення із-за кордону), оскільки в протилежному випадку, особа, яка потребує догляду, буде позбавлена опіки з боку близької особи, тобто, не буде досягнута мета, на яку має законні очікування така особа.
Разом з тим, Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Згідно з пунктом 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція).
Пункт 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 встановлює, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Згідно з абзацом 13 п. 14.10 Розділу XIV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
На виконання п. 1 Розділу ІІІ Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189, у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.2024 № 2067) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.
Пункт 3 розділу ІІІ та пункт 4 розділу IV Порядку № 189 встановлюють, що до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Інструкція № 407).
На виконання п. 4 Інструкції № 407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
Згідно із п. 7 Інструкції № 407 у пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Пункт 9 Інструкції № 407 встановлює, що висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Отже, медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо визначення осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування та потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Відповідно до Акту обстеження сімейного стану № 16 від 11.07.2025 за адресою: вул. Симона Петлюри, 1, селище Ярмолинці, Хмельницького району Хмельницької області, проживають без реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які є внутрішньо переміщеними особами.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії ДОН-5 №219944 від 15.07.2009 є інвалідом другої групи загального захворювання з 15.07.2009 довічно.
Разом з тим, висновок ЛКК (форма первинної облікової документації 080-4/о), про те що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи у матеріалах справи відсутній.
Довідка ЛКК комунального некомерційного підприємства «Ярмолинецький центр первинної медико-санітарної допомоги» № 701 від 29 травня 2025 року, про те, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного медикаментозного лікування та сторонньої допомоги, в розумінні вищезазначених нормативно-правових актів, є недопустимим доказом необхідності постійного стороннього догляду та відхиляється судом.
Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що діти ОСОБА_2 , а саме син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виїхав за кордон 10 січня 2022 року, що підтверджується паспортом громадянина для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 , дочка - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , виїхала за кордон 09 березня 2022 року, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_9 , дочка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , виїхала за кордон 26 березня 2024 року, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_10 .
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо відсутності об'єктивної можливості у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , які є членами сім'ї першого ступеня споріднення для ОСОБА_2 , здійснювати за нею постійний догляд (в даному випадку неможливість повернення із-за кордону).
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 та окрім позивача наявні інші особи, які б могли здійснювати постійний догляд за матір'ю позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо відсутності об'єктивної можливості у дітей, які є членами сім'ї першого ступеня споріднення для ОСОБА_2 , здійснювати за нею постійний догляд (в даному випадку неможливість повернення із-за кордону). Доказів протилежного позивачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах даної судової справи доказами не підтверджується необхідність та факт постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та членом сім'ї першого ступеня споріднення по відношенню до позивача, і, при цьому, наявні інші члени сім'ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
Відсутність належних та допустимих доказів необхідності постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи та членом сім'ї першого ступеня споріднення по відношенню до позивача, і, при цьому, наявність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, щодо яких відсутні докази об'єктивної неможливості здійснювати такий догляд, свідчить про правомірну відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом №1/9645 від 16.10.2025, у звільненні з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 грудня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 )
Суддя Д.П. Зозуля