про залишення позовної заяви без розгляду
09 грудня 2025 року м. Рівне №460/17418/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача Н.О.Кузьмич; представника відповідача 1 - адвоката Т.В.Лавренчук; представника відповідача 2 - не прибув; розглядаючи у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-Біотек» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Менскорп» про визнання договору недійсним,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-Біотек» (далі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Менскорп» (далі - Відповідач 2), в якому Позивач просить суд: визнати договір поставки 16.03.2023 №1603-С, укладений між ТОВ «Вайтера Трейд» («Менскорп»), код ЄДРПОУ 44744474, та ТОВ «Соя-Біотек», код ЄДРПОУ 41654619, недійсним.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
14 жовтня 2025 року Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву з клопотанням про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позовна заява подана Головним управлінням ДПС у Рівненській області до Рівненського окружного адміністративного суду через «Електронний кабінет суду» 24.09.2025, при цьому предметом спору є визнання недійсним договору поставки від 16.03.2023 №1603-С укладеного між ТОВ «Вайтера Трейд» («Менскорп») та ТОВ «Соя-Біотек», про існування якого Позивачу стало відомо під час проведення ним документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Соя Біотек» з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2018 по 30.09.2024, яка проводилася в період з 12.11.2024 по 02.12.2024 і за результатами якої було складено Акт №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619 від 09.12.2024. Саме у вказаному Акті перевірки посадові особи Позивача, які здійснювали перевірку виклали свої висновки про те, що вони ставлять під сумнів реальність господарської операції з поставки товару між ТОВ «Вайтера Трейд» («Менскорп») та ТОВ «Соя Біотек» за договором поставки від 16.03.2023 №1603-С. Строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору почав свій перебіг саме з дати складення Акту №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619, а це 09.12.2024. Оскільки станом на грудень 2024 року строк звернення до суду з адміністративним позовом становив 3 місяці, то відповідно вказаний строк закінчився 09.03.2025. Вирок Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №757/29660/24-к, яким затверджено угоду від 27.06.2024 між прокурором Офісу Генерального прокурора та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання ним винуватості, був оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.09.2024, а отже, з вказаної дати доступ до такого вироку був відкритий для будь-яких третіх осіб, в тому числі і для Позивача у цій справі, який відповідно мав нічим і ніким не обмежену можливість ознайомитися з його змістом та використовувати у своїй діяльності.
08 грудня 2025 року Позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, в якій зазначив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 07.05.2025 подано до Господарського суду Рівненської області позов до ТОВ «CОЯ-БІОТЕК» та ТОВ «МЕНСКОРП» («Вайтера Трейд») позов про визнання договору поставки 16.03.2023 №1603-С недійсним. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, при поданні позову до Господарськьго суду було дотримано строків, визначених цивільним законодавством України. Отже, у цій справі суб'єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб'єктами приватного права (господарюючими суб'єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом. При цьому, обраний ГУ ДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам. Провадження по справі №918/403/25 відкрито ухвалою 12 травня 2025 року, закрито ухвалою від 18.08.2025 року (набрала законної сили 09.10.2025 згідно постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду Рівненської області по даній справі). Однією з підстав позову був вирок від 05.09.2024 у справі № 757/29660/24-к по кримінальному провадженні № 72024001530000004 від 01.04.2024, яким директора ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України. З огляду на зазначене, Позивач вважав доцільним врахувати правовий висновок Великої Палата Верховного Суду у постанові від 05.08.2025 по справі №420/12471/22 згідно якої вбачається, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку. Ураховуючи викладене та вирок, Велика Палата Верховного Суду констатує про відсутність господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності». Позов до Господарського суду Рівненської області про визнання правочину недійсним було подано до формування Великою Палатою Верховного Суду правового висновку щодо предметної юрисдикції розгляду справ даної категорії, де підставою звернення до суду є наявність обвинувального вироку відносно посадової особи суб'єкта господарювання - сторони правочину за вчинення злочину, передбаченого статтею 205-1 кримінального кодексу України. За наведеного, беручи до уваги, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на припинення правовідносин/зобов'язань за договором суб'єктів приватного права (відповідачів) у приватноправових відносинах, тоді як статус позивача не є визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції, а також з огляду на наявність інших підстав для задоволення позовних вимог, які зазначені Позивачем в позовній заяві та обставин, на які покликались сторони в своїх поясненнях та підлягали встановленню судом в господарському спорі, а не виключно долучення Позивачем одного вироку в період з 25 травня 2025 року по 18 серня 2025 року сторони перебували у стані правової невизначеності. Копію вироку відносно ОСОБА_1 по кримінальному провадженні №72024001530000004 від 01.04.2024 та протокол допиту підозрюваного Відповідачем отримано згідно супровідного листа Офісу Генерального прокурора від 19.05.2025 №08/1-1907-24 (вх. ГУ ДПС у Рівненській області №14056/7/17-00 від 23.05.2025). Таким чином, ГУ ДПС у Рівненській області до зазначеної дати не мало документального підтвердження наявності підстав визнання договору недійсним (завірений примірник вироку з прізвищем, ім'ям, по-батькові засудженого) щодо яких сформовано правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.08.2025 по справі №420/12471/22. Саме з 23 травня 2025 року в Головного управління ДПС у Рівненській області з'явились правові підставі для звернення до Рівненського окружного адміністративного суду з публічно-правовим спором згідно позиції Великої Палати ВС по справі № 420/12471/22. Разом з тим, в період з 23 травня 2025 року по 18 серпня 2025 року Головне управління ДПС у Рівненській області було позбавлене можливості для звернення з позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду з огляду на положення пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на неможливість надання власного письмового підтвердження позивачем того, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Просив поновити строк звернення до суду з позовом.
09 грудня 2025 року Відповідач 1 подав до суду заперечення за заяву Позивача, де зазначив, що строк звернення до суду в порядку КАС України (ст.122 КАС України) не корелює з позовною давністю Цивільного кодексу України (ст.256 ЦК України), оскільки вони регулюють різні правовідносини: процесуальні строки КАС України застосовуються в публічно-правових спорах, а позовна давність ЦК України діє в приватно-правових спорах. З аналізу змісту заяви вбачається, що представником Позивача не зазначено жодної інформації, яка б вказувала на наявність у податкового органу об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду з цим позовом в межах встановлених законом строків. У заяві про поновлення процесуального строку від 08.12.2025 Позивач зазначає, що підставою позову є не лише вирок Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №757/29660/24-к, але і відомості отримані під час проведення перевірки ТОВ «Соя-Біотек», яка проводилася в період з 12.11.24 по 02.12.24, результати якої викладені у Акті №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619 від 09.12.2024. З огляду на вказане, абсолютно правильно слід вести облік сплаву строку звернення до суду саме з дати складання Акта №19247/Ж5/17-00-07 01/41654619, тобто з 09.12.2024.
У підготовчому засіданні 09.12.2025 Позивач просив суд поновити строк звернення до суду з позовом.
Представник Відповідача 1 заперечив проти вчинення такої процесуальної дії.
Скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини ухвали) проголошене у підготовчому засіданні 09.12.2025 у порядку статей 243, 250 КАС України.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Щодо питання застосування належних строків звернення до суду з позовом контролюючого органу про визнання недійсним договору у розрізі норм КАС України та Цивільного кодексу України.
За приписами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 257 «Загальна позовна давність» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Предметом спору в межах даної адміністративної справи є визнання недійсним Договору поставки 16.03.2023 №1603-С, що укладений між ТОВ «Вайтера Трейд» («Менскорп»), код ЄДРПОУ 44744474, та ТОВ «Соя-Біотек», код ЄДРПОУ 41654619.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу здійснена дія не матиме поворотної дії в часі.
Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Натомість, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Тобто, початком перебігу строку звернення до суду з позовом є день «виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог».
У податкових правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому, як прямо зазначено в підпункті 14.1.241 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є суб'єктом владних повноважень у значенні КАС України.
Пунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Отож, заявляючи відповідний позов, контролюючий орган діє як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у публічно-правовій сфері податкових правовідносин, із забезпечення виконання конституційного обов'язку платника податків (стаття 67 Конституція України), тобто для забезпечення публічного порядку.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України). Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Тобто до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду або до якої з позовом звертається сам суб'єкт владних повноважень у випадках, передбачених законом. Видане [винесене, ухвалене, постановлене] суб'єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов'язків) цієї особи. Так само звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до особи (осіб) у передбачених законом випадках здійснюється на виконання управлінських функцій і є визначеним законом способом реалізації повноважень у певних, визначених законом, правовідносинах.
У понятті «владні управлінські функції» ознака «владні» полягає в наявності в суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Норми КАС України регламентують порядок розгляду не просто публічно-правових спорів, а тих з них, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Із системного аналізу означених правових норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини при дотриманні строків звернення до суду з позовом суб'єкта владних повноважень про визнання недійсним договору, суд дійшов висновку, що загальною нормою, яка підлягає застосуванню, є стаття 122 КАС України.
Тобто, для звернення до суду податкового органу з позовом про визнання недійсним договору встановлений тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Щодо дотримання Позивачем строку звернення до суду з позовом, суд зазначає таке.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
За пунктом 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: 4.1.1 загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; 4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; .
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1 статті 6 ПК України).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Отже, у податкових правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому, як прямо зазначено в підпункті 14.1.241 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є суб'єктом владних повноважень у значенні КАС України.
Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів.
Пунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Отож, заявляючи відповідний позов, контролюючий орган діє як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у публічно-правовій сфері податкових правовідносин, із забезпечення виконання конституційного обов'язку платника податків (стаття 67 Конституція України), тобто для забезпечення публічного порядку.
Позивач у позовній заяві зазначив, що у цій справі позивачем є Головне управління ДПС у Рівненській області, яке є суб'єктом владних повноважень. Предметом заявлених позовних вимог є визнання недійсним договору поставки від 16.03.2023 №1603-С, укладеного між ТОВ «Соя Біотек» та ТОВ «МЕНСКОРП» («Вайтера Трейд»), підставами заявлених позовних вимог податковий орган визначає спрямування оспорюваного правочину виключно для формування витрат та заниження об'єкта оподаткування ТОВ «Соя-Біотек» без реального проведення господарських операцій.
Також Позивач зазначає, що ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» не здійснювало господарської діяльності, в тому числі із Відповідачем ТОВ «СОЯ-БІОТЕК», то правовідносини у цій справі виникли виключно у публічно-правовій площині, а мета цього товариства була ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди без правових на те підстав, а тому податковий орган, звертаючись до суду із цим позовом, реалізує свої владні повноваження у публічно-правових відносинах стосовно двох суб'єктів, один з яких не здійснював підприємницьку діяльність, з приводу виконання ними своїх податкових зобов'язань та формування валових витрат ТОВ «СОЯ БІОТЕК».
Суд зазначає, що про існування договору поставки від 16.03.2023 №1603-С, укладеного між ТОВ «Соя Біотек» та ТОВ «МЕНСКОРП» («Вайтера Трейд») Позивачу стало відомо під час проведення ним документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Соя Біотек» з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2018 по 30.09.2024, яка проводилася в період з 12.11.2024 по 02.12.2024.
За результатами перевірки складено Акт №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619 від 09.12.2024 (далі - Акт перевірки).
Саме у вказаному Акті перевірки посадові особи Позивача, які здійснювали перевірку виклали свої висновки про те, що вони ставлять під сумнів реальність господарської операції з поставки товару між ТОВ «Вайтера Трейд» («Менскорп») та ТОВ «Соя Біотек» за договором поставки від 16.03.2023 №1603-С.
Отже, якщо ж застосовувати норму статті 122 КАС України «для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог», то строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного вище договору почав свій перебіг саме з дати оформлення Акта перевірки №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619, а це - 09.12.2024.
За приписами частини першої статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням приписів статті 120 КАС України та норм Європейської конвенції про обчислення строків №ETS N76 від 16.05.1972, строк для звернення до суду з позовом сплинув 09.03.2025 (включно).
Позивач зазначає, що згідно абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Копію вироку відносно ОСОБА_1 кримінальному провадженні № 72024001530000004 від 01.04.2024 та протокол допиту підозрюваного Відповідачем отримано згідно супровідного листа Офісу Генерального прокурора від 19.05.2025 №08/1-1907-24 (вх. ГУ ДПС у Рівненській області №14056/7/17-00 від 23.05.2025). Таким чином, ГУ ДПС у Рівненській області до зазначеної дати не мало документального підтвердження наявності підстав визнання договору недійсним (завірений примірник вироку з прізвищем, ім'ям, по-батькові засудженого) щодо яких сформовано правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.08.2025 по справі №420/12471/22. Саме з 23 травня 2025 року в Головного управління ДПС у Рівненській області з'явились правові підставі для звернення до Рівненського окружного адміністративного суду з публічно-правовим спором згідно позиції Великої Палати ВС по справі № 420/12471/22.
Суд відхиляє такі доводи та зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.08.2025 у справі №420/12471/22, справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.
Таким рішенням визначено питання юрисдикційності спору.
При цьому, наданий Позивачем вирок у кримінальному провадженні №72024001530000004 датується 05.09.2024.
Тобто, на момент проведення перевірки та оформлення Акта перевірки №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619 від 09.12.2024, такий судовий акт існував. Проте, контролюючий орган в межах перевірки не запитував такий вирок в уповноважених органів.
Позивач зазначає, що вирок суду отриманий ним відповідно до супровідного листа Офісу Генерального прокурора від 19.05.2025 №08/1-1907-24 (вх. ГУ ДПС у Рівненській області №14056/7/17-00 від 23.05.2025).
Такий лист Офісу Генерального прокурора від 19.05.2025 №08/1-1907-24 міститься в матеріалах справи та підтверджує отримання Позивачем копії вироку у кримінальному провадженні №72024001530000004 від 05.09.2024.
Проте, з моменту оформлення Акта перевірки (09.12.2024) до травня 2025 року Позивач не вживав належних заходів для його отримання.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що вирок у кримінальному провадженні №72024001530000004 від 05.09.2024 Позивачем описаний як доказ недійсності договору поставки від 16.03.2023 №1603-С, укладеного між ТОВ «Соя Біотек» та ТОВ «МЕНСКОРП» («Вайтера Трейд»), а не як самостійну підставу позову.
Позивач також зазначає, що в період з 23 травня 2025 року по 18 серпня 2025 року Головне управління ДПС у Рівненській області було позбавлене можливості для звернення з позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду з огляду на положення пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на неможливість надання власного письмового підтвердження позивачем того, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
З матеріалів справи слідує, що провадження у справі №918/403/25 відкрито ухвалою Господарського суду Рівненської області 12 травня 2025 року, закрито ухвалою від 18.08.2025 (набрала законної сили 09.10.2025 згідно постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду Рівненської області по даній справі).
При цьому, закриваючи провадження у справі №918/403/25 ухвалою суду від 12.05.2025 Господарський суд Рівненської області зазначив, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Разом з цим, Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом - 25 вересня 2025 року, тобто до того, як Північно-Західний апеляційний господарський суд Рівненської області виніс постанову від 09.10.2025, якою ухвалу Господарського суду Рівненської області 12 травня 2025 року залишено без змін.
Отже, така причина пропуску строку звернення до суду з позовом не вважається та не може вважатися поважною.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (постанова Верховного Суду від 21.10.2025 у справі №460/10097/24).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №826/3318/17 зазначає: «Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності».
Отож, Позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним, а викладені в заяві про поновлення строку причини не можуть вважатися повноважними.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами частини першої статті 183 КАС України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Пунктом 1 частини другої статті 183 КАС України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 183, 240, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-Біотек» про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-Біотек» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Менскорп» про визнання договору недійсним - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 15 грудня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська