про відмову у забезпеченні позову
16 грудня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/13997/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №440/13997/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 привести облікові дані ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідність до відомостей тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 30.08.2019 в частині визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 03.05.2012 на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 привести облікові дані ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідність до відомостей тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 30.08.2019 в частині визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 03.05.2012 на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про постановку (взяття) ОСОБА_1 на військовий облік в статусі військовозобов'язаного у ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про постановку (взяття) ОСОБА_1 навійськовий облік в статусі військовозобов'язаного у ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 та за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/13997/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі № 440/13997/25 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
16.12.2025 через систему "Електронний суд" до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_7 вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у тому числі (але не виключно): здійснювати оформлення та вручення повісток; направляти на проходження медичного огляду (військово-лікарської комісії); вчиняти дії щодо розшуку, адміністративного затримання та примусової доставки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (зокрема на підставі запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів про перебування у розшуку від 12.12.2025); подавати звернення до органів Національної поліції щодо доставки та затримання позивача.
В обґрунтування заяви зазначено, що 12.12.2025 (відповідно до витягу з реєстру "Оберіг", сформованого засобами застосунку "Резерв+") в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів з'явився запис про те, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває у статусі "У розшуку". Підставою для розшуку вказано: "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП". Крім того, у застосунку "Резерв+" відображається інформація про виявлене порушення правил військового обліку та пропозиція сплатити штраф, із зазначенням, що у разі несплати буде відкрито виконавче провадження.
Зазначено, що відповідачі не лише безпідставно обліковують позивача як військовозобов'язаного, але й вже сформували повістку (факт неприбуття за якою став підставою для розшуку), яку позивач, навіть не отримував належним чином, та ініціювали процедуру притягнення до відповідальності. Статус "У розшуку" є прямою підставою для затримання особи органами Національної поліції України з метою доставки до ТЦК та СП для проходження ВЛК та подальшої мобілізації. Враховуючи критичний стан здоров'я позивача (інвалідність І групи, потреба у сторонньому догляді), будь-яке силове затримання та примусове транспортування становить смертельну небезпеку для його життя.
Також вказано, що оголошення особи в розшук під час оскарження її статусу військовозобов'язаного є формою тиску та намаганням поставити Суд перед фактом мобілізації позивача ще до ухвалення рішення по суті справи.
Таким чином, на момент подання цієї заяви загроза правам позивача перестала бути гіпотетичною і набула характеру неминучої. Без вжиття заходів забезпечення позову позивач може бути затриманий та примусово мобілізований у будь-який момент, що зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки, як зазначалося вище, процедура мобілізації є незворотною.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що позивачем до суду не надано доказів того, що існують обставини, які б свідчили про те, що буде застосовані незаконні заходи щодо позивача. При цьому здійснення можливих заходів щодо розшуку чи виклику до органів ТЦК та СП, станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, не може розцінюватись як явно протиправні дії, оскільки заявником не зазначено наслідків таких дій та не надано доказів на їх підтвердження.
Позивачем не надані докази загрози життю чи здоров'ю позивача, як особи з інвалідністю І групи, щодо можливих (ймовірних) дій стосовно нього органами Національної поліції чи відповідачами до моменту розгляду цієї справи судом.
Отже, у заяві про забезпечення позову не зазначені про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно докласти значних зусиль, або захист цих прав неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Водночас, доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача чи суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі.
Вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову, не є співмірними з позовними вимогами та не співвідносяться з предметом позову.
Таким чином, позивачем не доведена наявність підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Щодо доводів позивача про протиправність дій відповідача суд зазначає, що при наданні оцінки обґрунтованості заяви про забезпечення позову суд не досліджує документи щодо вчинення оскаржуваних дій, не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Правомірність чи неправомірність прийняття дій відповідача буде встановлена судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову у справі № 440/13997/25 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Бевза