15 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3451/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу зза позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, оформлену листом від 23.12.2024 № 22030- 21041/П-05/8-1600/24, у наданні ОСОБА_1 довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» як особі, яка має понад десять років стажу державної служби, відповідно до її заяви від 13.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган без належних на те правових підстав відмовив у видачі довідки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), витребувано докази.
У наданому до суду відзиві відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.09.2008 позивач звільнена з посади головного спеціаліста відділу надходження доходів управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві.
Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_1 видана у вересні 2008.
У період з 19.09.2008 по 28.02.2019 ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», призначену на підставі поданої 19.09.2008 заяви.
З 01.03.2019 переведено на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до вимог пункту 4-7 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.12.2025 позивач звернулася із заявою про видачу довідок як особі, що має понад 10 років стажу державної служби із зазначенням розмірів заробітної плати у середньому розмірі за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі, розрахувавши розмір виплат станом на грудень 2023 року та за період 60 місяців з 01.09.2003 по 31.08.2008.
Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області отримано заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024, яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області12.12.2024 за № 21041/П-1600-24.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 23.12.2024 за вих. №22030-21041/П-05/8-1600/24 розглянуто заяву від 13.12.2024 та відмовлено у видачі довідок.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 (далі - Порядок №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби) (абз. 2 п. 4 Порядку);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні (абз. 3 п. 4 Порядку).
за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі (абз. 6 п. 4 Порядку №622).
Відповідно до п.3,3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Позивач вважає, що у зв'язку з наявністю у неї станом на дату звільнення з державної служби спеціального стажу на посадах державних службовців понад 10 календарних років, вона має право на обчислення пенсії державного службовця виходячи із середніх розмірів за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі (абз. 6 п. 4 Порядку №622) станом на грудень 2023 року.
Із системного аналізу положень ст. 37 Закону №3723-XII, Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та абз. 6 п. 4 Порядку №622 суд дійшов висновку, що для обчислення пенсії державного службовця виходячи із середніх розмірів відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі, необхідними умовами є:
1. бажання особи застосувати такий порядок обчислення пенсійної виплати;
2. на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу".
Зазначені положення містять обов'язкову умову щодо зайняття посади державної служби на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" .
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач була звільнена із посади державного службовця 18.09.2008 (до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII) та з 19.09.2008 отримувала пенсію відповідно до 28.02.2019.
Відтак, відповідач як роботодавець позивача, який поєднує в собі і Пенсійний орган, на обліку в якого перебуває ОСОБА_1 як отримувач пенсії за віком по Закону України «Про державну службу», правомірно відмовив позивачу у видачі їй довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби із зазначенням виплат в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за грудень 2023 року за відповідною (прирівняною) посадою за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
Отже, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.М. Петрова