м. Миколаїв
16 грудня 2025 р.справа № 400/5161/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Клепки А.В.
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Левченко А.О.,
представника відповідача: Шахіда М.А.,
у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаХарківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023,
провизнання протиправним та скасування п. 5 наказу від 23.04.25 р. № 199
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - відповідач, Університет), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу начальника Університету від 23.04.25 р. № 199 про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
На обґрунтування своїх вимог позивач послався на наступне: спірним наказом відповідач притягнув його до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 р. № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) та Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.06.05 р. № 359, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.05 р. за № 933/11213 (далі - Інструкція № 359). Позивач вважає, що висновок відповідача про порушення ним вимог вищеперелічених нормативних актів є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив в його задоволенні відмовити, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 , як начальник кафедри Університету, несе персональну відповідальність за стан військової дисципліни і саме через невиконання позивачем своїх обов'язків щодо контролю за військовою дисципліною у виді належного контролю за зберіганням зброї, стала можливою подія, за якої інший військовослужбовець здійснив самогубство за допомогою вогнепальної зброї.
В судовому засіданні позивач та представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в заявах по суті справи.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
23.04.25 р. наказом начальника Університету № 199 “Про результати службового розслідування за фактом загибелі майора ОСОБА_2 » (далі - наказ № 199), ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.
Як зазначено в описовій частині наказу № 199, 13.02.25 р. була виявлена відсутність майора ОСОБА_2 на робочому місці. В подальшому, був знайдений труп цієї особи з вогнепальним пораненням голови та пістолет марки ПМ № НК2028, з якого було здійснено постріл. Вказаний пістолет є особистою зброєю старшого лейтенанта ОСОБА_3 , який зберігався в сейфі, до якого майор ОСОБА_2 мав вільний доступ.
В якості можливої причини самогубства майора ОСОБА_2 , відповідач вказав виявлену ним нестачу військового майна на суму 6 433 248,98 грн., яке перебувало у підзвітності майора ОСОБА_2 .
Пунктом 5 наказу № 199 ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність.
Правовою підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач визначив порушення ним ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби, ст. 5 Дисциплінарного статуту та Інструкції № 359.
Так, ст. 58 Статуту внутрішньої служби визначає, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Стаття 59 Статуту внутрішньої служби передбачає, що командир (начальник) зобов'язаний:
знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;
планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;
негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;
постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
організовувати дотримання та неухильно особисто дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності;
показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;
постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;
проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);
виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);
знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;
організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту;
організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку;
здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків;
не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду;
особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;
організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;
контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі);
вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;
організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;
під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;
вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
В першу чергу, суд звертає увагу відповідача на те, що загальне формулювання правових підстав притягнення військовослужбовця до відповідальності будь-якого типу та виду, неприпустиме.
Так, ст. 58 Статуту внутрішньої служби складається з 2 частин, а ст. 59 з 25 абзаців, але наказ № 199 не містить посилання на конкретну норму, яку порушив позивач.
Так само, ст. 5 Дисциплінарного статуту містить 6 частин, однак відповідач обмежився лише загальною вказівкою на цю статтю.
Що стосується Інструкції № 359, то тут відповідач взагалі не визначив будь-якої норми (розділу, пункту, абзацу), яка була порушена ОСОБА_1 .
Якщо ж відповідач вважав, що позивачем порушені всі частини ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби та ст. 5 Дисциплінарного статуту, він повинен був вказати в чому саме полягає порушення кожної з частин цих статей.
Відсутність у спірному наказі чітко визначених правових норм, не може вважатись формальністю, адже створює ситуацію правової невизначеності для позивача, а також позбавляє суд можливості надання правової оцінки конкретним спірним правовідносинам.
Також суд відзначає, що ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби визначають загальний правовий статус командира (начальника) та його основні обов'язки, а ст. 5 Дисциплінарного статуту закріплює обов'язки командира щодо підтримання військової дисципліни, але дані норми не регулюють питання зберігання зброї.
Як слідує з мотивувальної частини наказу № 199, відповідач зробив висновок про те, що самогубство майора ОСОБА_2 за допомогою пістолета ПМ № НК2028, який був закріплений за старшим лейтенантом ОСОБА_3 , сталось через неналежне виконання позивачем своїх обов'язків.
При цьому, відповідач виокремлює два типи таких обов'язків з боку позивача: 1) неналежна організація контролю за зберіганням зброї підлеглими і 2) необізнаність про морально-психологічний стан майора ОСОБА_2 та, як наслідок, ненадання йому своєчасної психологічної підтримки.
За таких обставин, відповідач повинен був вказати конкретні норми (розділ, стаття, частина, пункт, абзац) нормативного акту, який би покладав на ОСОБА_1 обов'язки з контролю за зброєю та обов'язки з дослідження психологічного стану підлеглих та за необхідності надання їм відповідної допомоги. Замість цього, як наведено судом вище, відповідач обмежився лише вказівкою на загальні обов'язки командира.
Відповідно до розділу ІІ п. 9 Інструкції № 359, особиста зброя офіцерів і прапорщиків зберігається в чергового частини в металевій замкненій шафі та запечатується печаткою чергового частини.
Особиста зброя офіцерів і прапорщиків (мічманів) підрозділу та боєприпаси до неї видаються черговим частини в порядку, установленому командиром військової частини, та за його особистим дозволом (розділ ІІ п. 13 Інструкції № 359).
Військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі (розділ Х п. 2 Інструкції № 359).
Як встановлено відповідачем, пістолет ПМ № НОМЕР_1 , за допомогою якого майор ОСОБА_2 здійснив самогубство, є особистою зброєю старшого лейтенанта ОСОБА_3 .
З наведених приписів Інструкції № 359 можна виснувати, що особиста зброя закріплюється за конкретним офіцером, а її зберігання є сферою його індивідуальної відповідальності.
Як вірно зазначено у позовній заяві, майор ОСОБА_2 діяв в обхід вимог Інструкції № 359 та протиправно заволодів особистою зброєю старшого лейтенанта ОСОБА_3 .
Також суд звертає увагу відповідача на те, що питання зберігання зброї регламентується виключно ст. ст. 144-154 Статуту внутрішньої служби та Інструкцією № 359, а тому розповсюдження відповідачем на ці правовідносини норм, які визначають загальні обов'язки командира та загальні вимоги до військової дисципліни, є помилковим.
Розділ ІІ п. 3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.17 р. № 608 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.17 р. за № 1503/31371, визначає, що службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
У контексті даної справи, відповідач повинен був встановити, які саме норми законодавства покладають на позивача обов'язок здійснювати безпосередній контроль за зброєю та за психологічним станом інших військовослужбовців, і що саме внаслідок порушення цих норм, стало можливим використання зброї при самогубстві майора ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 77 ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду доказів того, що між подією самогубства майора ОСОБА_2 , з використанням особистої зброї старшого лейтенанта ОСОБА_3 , та діями (бездіяльністю) з боку позивача, існує причинно-наслідковий зв'язок, як і не надано доказів того, що саме з вини позивача стало можливим заволодіння майором ОСОБА_2 особистою зброєю іншого офіцера.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (з основної діяльності) від 23 квітня 2025 р. № 199 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз