16 грудня 2025 рокусправа № 380/22/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув у місті Львові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представниця Мельник Л.І., звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення середньомісячної суми додаткових видів ГЗ та премії ОСОБА_1 при нарахуванні її пенсії за вислугу років, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка становить 9627,78 грн.;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років починаючи з лютого 2023 року з врахуванням середньомісячної суми додаткових видів ГЗ та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка становить 9627,78 грн. згідно довідки від 01.03.2023 № 350/490/46/163 ПС, виданої військовою частиною НОМЕР_1 МОУ, з урахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що з лютого 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 70% ГЗ відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Стверджує, що відповідач неправильно обчислив основний розмір пенсії позивачки при призначенні, оскільки вказав середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в заниженому розмірі. Згідно довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 9627,78 грн, що обраховується з сум надбавки за особливості проходження служби 65% та премії - за останні 24 місяці перед звільненням позивачки, з яких п'ять місяців позивачка фактично здійснювала військову службу та становить 48138,91 грн. А тому середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення обраховується - 48138,91 : 5 місяців = 9 627,78 грн, як зазначено у довідці від 01.03.2023 року № 350/490/46/163 ПС, наданої ГУ ПФУ у Львівській області з пенсійної справи позивачки. У свою чергу відповідач обчислив середньомісячну суму щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 2005,79 грн. (48138,91:24), що призвело до зменшення основного розміру пенсії.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Отже, Законом-2262 та Постановою-393 чітко встановлено порядок обрахунку пенсій та визначення середнього розміру додаткових видів грошового забезпечення. Уповноваженим органом надано довідку від 01.03.2023 №350/490/46/163 ПС про додаткові види грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Загальна сума додаткових видів становить 48138,91 грн. Отже, при призначенні пенсії цю суму розділено на 24 (останні календарні місяці служби підряд перед звільненням) і ця сума склала- 2005,79 грн. Звернув увагу, що період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною включено в довідку від 01.03.2023 № 350/490/46/163ПС про додаткові види грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, оскільки перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною військовослужбовці продовжують перебувати на службі, протягом цього часу за них сплачуються страхові внески.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 10.02.2023 отримує пенсію за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення на підставі Закону № 2262.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 01.12.2024 за пенсійною справою № 1301027344 пенсія ОСОБА_1 обчислена із: - посадового окладу - 2730 грн; окладу за військовим званням - 600 грн; процентної надбавки за вислугу років 50% - 1665 грн; середньомісячної суми додаткових видів ГЗ за 24 місяці у т.ч. надбавки за особливо важливі завдання 65%; премії 535% - 2005,79 грн.; (а.с. 13).
Згідно довідки № 350/490/46/163ПС від 01.03.2023, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 9627,78 грн, що обраховується з сум надбавки за особливості проходження служби 65% та премії - за останні 24 місяці перед звільненням, та становить 48138,91 грн. (а.с. 27).
ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку з 24.09.2018 по 11.05.2021 та у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 6-річного віку з 12.05.2021 по 23.12.2021 та з 01.03.2022 по 31.10.2022, в цей період не отримувала грошове забезпечення, що відображено у довідці № 350/490/46/163ПС від 01.03.2023.
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування до спірних правовідносин:
відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
За змістом частини першої статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
17 липня 1992 року Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393).
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях,- відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менш як 24 календарних місяці, з 1 березня 2018 та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарних місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 1 березня 2018 на кількість таких місяців.
З аналізу вказаної норми випливає, що середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії обчислюється:
- шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням;
- для осіб, які звільнені із служби і на час звільнення мають менше ніж 24 календарних місяці служби, - шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців.
Відповідно до довідки про розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії від 01.03.2023 №350/490/46/163ПС ОСОБА_1 за період із лютого 2021 по січень 2023 року (тобто за 24 місяці перед звільненням зі служби) фактично здійснювала військову службу у січні-лютому 2022 року та з листопада 2022 по січень 2023 року (5 місяців). За період з 24.09.2018 по 11.05.2021 перебувала у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку та з 12.05.2021 по 23.12.2021 та з 01.03.2022 по 31.10.2022 у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 6-річного віку.
Отже, ОСОБА_1 фактично проходила військову службу та отримувала грошове забезпечення лише протягом п'яти місяців, а саме у січні-лютому 2022 року та з листопада 2022 року по січень 2023 року, а решту 24-місячного періоду перед звільненням позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, під час якої грошове забезпечення їй не нараховувалося та не виплачувалося.
Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пунктом 7 Постанови № 393 визначено, що до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії включаються лише ті види грошового забезпечення та премії, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, правове значення для визначення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення має виключно період фактичного проходження служби, упродовж якого особа отримувала відповідні виплати.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 Постанови №393, вирішальним для включення відповідних виплат до розрахунку пенсії є не формальне перебування особи на службі, а факт нарахування та виплати грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За відсутності таких виплат відсутній і об'єкт для визначення середньомісячного розміру додаткових видів грошового забезпечення.
Посилання відповідача на те, що у період перебування у відпустці по догляду за дитиною за позивачку сплачувалися страхові внески, суд вважає такими, що не спростовують доводів позивачки, оскільки зарахування цього періоду до страхового стажу здійснюється не у зв'язку із сплатою єдиного внеску з сум отриманого військовослужбовцем грошового забезпечення, а у порядку, передбаченому законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та не породжує щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розумінні статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Відтак зазначене не може бути підставою для «умовного» розподілу сум виплаченого грошового забезпечення за місяці несення служби на місяці, у яких особа фактично службу не проходила та грошове забезпечення не отримувала.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що при визначенні середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідач повинен був виходити з фактичної кількості місяців проходження служби, упродовж яких позивачці нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, тобто здійснити ділення загальної суми таких виплат на п'ять, а не на 24 календарні місяці.
Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення середньомісячного розміру додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 не відповідають вимогам частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та пункту 7 Постанови № 393, у зв'язку з чим є протиправними.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , тому такі слід задовольнити.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачкою витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Представниця позивачки в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як визначено в частині п'ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представниця позивачки надала суду копії таких документів:
1) договір про надання правничої допомоги № 107 від 02.12.2024, укладений між адвокаткою Мельник Л.І. та ОСОБА_1 (далі - Клієнт).
2) довідку про отримання коштів (гонорару) готівкою від 02.01.2025, яким підтверджує отримання гонорару у сумі 7000 грн. готівкових коштів.
Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги суд зауважує, що ця справа відноситься до справ незначної складності, тому зменшує розмір витрат, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, до суми 968,96 грн. (ставка у розмірі судового збору, що сплачений за подання цього позову для вирішення адміністративної справи професійним суддею).
Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо заниження середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та премії ОСОБА_1 , з якої був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, при обчисленні розміру пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) починаючи з 10.02.2023 року з врахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно довідки від 01.03.2023 № 350/490/46/163ПС в розмірі 9627,78 грн., з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович