про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 грудня 2025 рокусправа № 380/24364/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, в якому просить суд:
- зобов'язати Львівську міську раду визнати за КСП Агроспілки «Нива» право власності на нерухоме майно, що знаходиться на землях запасу зазначених в Проекті роздержавлення і приватизації земель Агроспілки «Нива» Лисиничівської сільської ради народних депутатів.
Відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/23586/15.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Предметом позову в даній справі є визнання права власності за КСА АС «Нива» (код ЄДРПОУ 00854363) на нерухове майно, що знаходиться на землях запасу зазначених в Проекті роздержавлення і приватизації земель Агроспілки «Нива» Лисиничівської сільської ради народних депутатів.
Суд зауважує, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що він як член КПС «Нива» має право до пайового фонду КСП «Нива», оскільки нерухоме майно КСП «Нива» знаходилось на землях господарських дворів в значенні ст. 10 «Землі підприємства» ЗУ «Про КСП». З правами по ст. 11 «Права підприємства як землевласника та землекористувача» ЗУ «Про КСП». Будівлі були на балансі КСП АС «Нива». Державної реєстрації права на їх власність не проводилось. Сільська рада визнавала, що будівлі є власністю КСП «Нива» і що вони знаходяться на певних земельних ділянках. Доказом чого є рішення № 29 від 12.04.2000 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради «Про присвоєння номерів будівель, які належать АС «Нива». Зазначає, що КСП «Нива» не реорганізовувалось, не ліквідовувалось в порядку ст. 31 Закону України «Про КСП». Позивач не виходив з членів КСП «Нива», не отримував майновий пай в натурі по ст. 9 Закону України «Про КСП», тому 02.09.2025 подав до Львівської міської ради, на землях якої знаходиться нерухоме майно КСП АС «Нива», в якій просив Львівську міську раду визнати, що майно, яке знаходиться на землях запасу, зазначених в проекту роздержавлення і приватизації земель Агроспілки «Нива» Лисиничівської сільської ради народних депутатів є власністю КСП Агроспілка «Нива» (код ЄДРПОУ: 00854363). Листом ЛМР №2901-вих-141890 від 02.10.2025 було повідомлено позивачу проте, що із його звернення та доданих до нього копій документів неможливо встановити з приводу якого саме майна він звертається. Оскільки, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ПП «Нива», код ЄДРПОУ 00854363 має організаційно-правову форму - приватне підприємство.
Отже, причиною, яка зумовила звернення позивача до суду, на його думку, є порушення його права власності на нерухове майно, що знаходиться на землях запасу, зазначених в Проекті роздержавлення і приватизації земель Агроспілки «Нива» Лисиничівської сільської ради народних депутатів.
Іншими словами, спір у цій справі випливає не із сфери публічно-правових відносин, а полягає у захисті приватного (речового) права позивача на таке нерухоме майно, тобто стосується приватно-правових відносин.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають можливого скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження.
А тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та за суб'єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно слід відмовити.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що зазначений спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
відмовити у відкритті провадження у справі №380/24364/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна