м. Львів
15 грудня 2025 рокусправа № 640/27860/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» (далі - позивач) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення - рішення:
- №0463330707 від 14.06.2021 на суму штрафних санкцій 6800,00 (шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.), прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві- повністю;
- № 0463370707 від 14.06.2021 на суму штрафних санкцій 94267,00 (дев?яносто чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень 00 коп.), прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві - повністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі ст.20 п.п. 80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст. 80, п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ».
На підставі складеного Акту Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято:
Податкове повідомлення - рішення від 14.06.2021 р. №0463330707 на суму штрафних санкцій 6800,00 (шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.); Податкове повідомлення - рішення від 14.06.2021 р. №0463370707 на суму штрафних санкцій 94267,00 (дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень 00 коп.)
Представниками податкового органу, як до початку проведення фактичної перевірки, так і під час проведення перевірки не було надано жодного документу або будь-якого доказу, який би підтверджував, що вказана перевірка проводиться у зв'язку з порушенням ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Тобто, податковий орган жодним чином не підтвердив наявність обставин, що вказували б на належні та законні підстави для проведення фактичної перевірки.
З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства, заборона продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових з 23-ої години вечора до 10-ої години ранку не розповсюджується на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність, як заклад ресторанного господарства.
Господарська одиниця ТОВ «АРІТЕЙЛ» магазин-кафетерій «КОЛО», що розташований у м. Києві, бульвар Академіка Вернадського, будинок 24, є об'єктом оподаткування саме, як магазин-кафетерій та підпадає під ознаки закладів ресторанного господарства відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №219 від 24,07.2802 «Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» та Національного стандарту України «Заклади ресторанного господарства.
За результатом розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 р. №0463370707 Державною податковою службою України надано рішення від 31.08.2021 року за №19894/6/99-00-06-03-01-06 (надалі за текстом - Рішення ДПС України), в якій зроблено висновок, що ТОВ «АРІТЕЙЛ» проведені розрахункові операції через РРО начебто без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, які реалізовано через РРО фіскальний номер 3000425716 фіскальний чек №197691 від 06.04.2021 р., а саме - коньяк «Bolgard» 0,5 літрів на суму 169,50 грн.
ТОВ «АРІТЕЙЛ» стверджує, що відповідно до пам'яті РРО за місцем об'єкта господарювання, що знаходиться за адресою: м, Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 24, фіскальний чек №197691 від 06.04.2021 р. є в наявності та має всі обов'язкові та необхідні реквізити.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, можливо прийти до висновку, що до платника податків можуть бути застосовані штрафні санкції у разі відсутності хоча б одного із елементів із переліку, передбаченого п. 11 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.12.2011 р. у справі № 21-242а11, а також у постанові Вищого адміністративного суду України від 23.10.2013 р. у справі № 2а-844/10/0270 (К-42252/10).
Позивач здійснював та здійснює облік товарів відповідно до вимог чинного законодавства, що відображено ним в документах первинного бухгалтерського обліку, відсутність на момент фактичної перевірки таких документів за місцем реалізації не свідчить про неналежне ведення обліку товарних запасів, а отже має місце відсутність порушення п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Правова позиція ТОВ «АРІТЕЙЛ» узгоджується з практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постановах у справах: № 804/8017/16 від 09 квітня 2019 року, №804/6009/14 від 08 серпня 2019 року, №803/777/17 від 19 березня 2019 року; № 803/1676/16 від 24.04,2020 р.; № 810/2733/15 від 30.04.2020 р.
Позивач стверджує, що Відповідач невірно застосував норми матеріального права та, як наслідок, неправомірно застосував до Позивача санкції, що свідчить про наявність усіх правових підстав для скасування податкових повідомлень - рішень №9463330707 від 14.06,2021 р., №0463370707 від 14.06.2021 р. повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
10.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0463330707 від 14.06.2021.
За результатами проведеної перевірки, згідно з якою, зокрема встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями в час доби, реалізація яких обмежена шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години відповідно до вимог п. 1 Рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 27.09.2018 №1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», а саме через РРО ф/н 3000425716 проведено наступні розрахункові операції: здійснено продаж горілки «Хлібний Дар класична» ємкістю 1,0 л, (фіскальний чек від 20.04.2021 №199859 о 08 год. 04 хв.); через РРО ф/н 3000425719 здійснено продаж пива «Garage Hard Comp» ємкістю 0,44 л, (фіскальний чек від 21.04.2021 №168360 о 08 год. 41 хв.), чим порушено ст. 153 Закону №481. (до відзиву надаємо витяги з баз даних ДПС).
Рішенням Київської міської ради від 27.09.2018 №529/5593 встановлено, що суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години (набуло чинності з 24.10.2018).
За результатами розгляду акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві, зокрема, прийнято ППР від 14.06.2021 №0463330707, згідно з яким до ТОВ «АРІТЕЙЛ» застосовані фінансові санкції у сумі 6800 грн. за продаж алкогольних напоїв особам у заборонений час доби.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0463370707 від 14.06.2021 року.
Перевіркою встановлено порушення використання режиму програмування, а саме згідно з фіскальним чеком від 06.04.2021 №197691 через РРО фіскальний номер 3000425716 було проведено розрахункову операцію з реалізації коньяку «Bolgrad» 0,5. л із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів 2204219700 «Вина виноградні», включаючи вина кріплені, сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 2009: інші вина, виноградне сусло, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту, у посудинах місткістю 2 л або менше.
Код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів : для алкогольного напою коньяку не зазначений (вірний код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для даного товару відсутній), чим порушено п. 11 ст. З Закону України, від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», із змінами та доповненнями (далі - Закон №265).
Також перевіркою встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та/або зберігання, а саме: суб'єктом господарювання під час проведення перевірки не надані документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці реалізації товарів (алкогольних напоїв) згідно з описом фактичних залишків товарів на загальну суму 44583,50 грн, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, чим порушено п. 12 ст. З Закону №265.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), проте посадовим особам контролюючого органу не було надано (у паперовій або електронній формі) жодних документів, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Також наголошуємо, що і до заперечення на акт фактичної перевірки позивачем не було надано копій документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення товарів тощо), які підтверджують облік і походження товарів.
11.11.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якому додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Кондратюк Ю.С.
Ухвалою судді від 03.02.2025 прийнято до провадження справу № 640/27860/21 та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
31.03.2025 від позивача надійшла заява, якою повідомляє про актуальність заявлених позовних вимог на теперішній час та одночасно повідомляємо про зміну юридичної та фактичної адреси позивача, а сама актуальна адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
11.05.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі ст.20 п.п. 80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст. 80, п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ».
Підставою для проведення перевірки був Наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29 квітня 2021 року за № 3598-п “Про проведення фактичної перевірки ТОВ «АРІТЕЙЛ» та Направлень на перевірку від 06.05.2021 за №8191/26-15-07-07-01, №8192/26-15-07-07-01.
За результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено Акт фактичної перевірки від 11.05.2021 (бланк №000863), який зареєстрований 12.05.2021 за №0968/26/15/07/41135005 (далі - Акт перевірки).
У Акті перевірки вказано, що «.. перевіркою встановлено факти реалізації алкогольних напоїв в час доби, реалізація яких обмежена шляхом заборони їх реалізації з 32:00 до 10:00 у відповідності до вимог Рішення Київської міської ради №1529/5593 від 27.09.2018 р. «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», а саме за результатами аналізу чекової інформації інформаційних баз даних ДПС встановлено продаж:
горілка «Хлібний Дар» - посилання контролюючого органу на фіскальний чек №19985 від 20.04.2021 р. о 08:04 год. через РРО фіскальний номер 3000425716.
пиво «GARAG» - посилання контролюючого органу на фіскальний чек №168360 від 21.04.2021 р. о 08:41 через РРО фіскальний номер 3000425719».
У Акті перевірки зазначено про виявлення фактів не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 44583,50 грн, оскільки до перевірки не надані накладні, товарно-транспортні накладні (первинні документи), які підтверджують походження та рух товарно-матеріальних цінностей. Перелік не облікованих товарів викладений у відомості, що є додатком до Акту фактичної перевірки.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення - рішення від 14.06.2021 №0463330707 на суму штрафних санкцій 6800,00 (шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.) про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі Закон №481/95-ВР), - в результаті, контролюючим органом до ТОВ «АРІТЕЙЛ» було застосовано штрафні санкції в порядку та на підставах, визначених частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилове го, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року.
- податкове повідомлення - рішення від 14.06.2021 №0463370707 на суму штрафних санкцій 94267,00 (дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень 00 коп.) про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ»:
пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р, №265/95-ВР (далі Закон України №265/95-ВР) - в результаті чого, контролюючим органом до ТОВ «АРІТЕЙЛ» було застосовано штрафні санкції в порядку та на підставах, визначених п. 7 ст. 17 Закону України №265/95-ВР,
пункту 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР - «.,.12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в товарному обліку», - в результаті чого, контролюючим органом до ТОВ «АРІТЕЙЛ» було застосовано штрафні санкції в порядку та на підставах, визначених ст. 20 Закону України №265/95-ВР.
Зазначені податкові повідомлення - рішення позивачем було отримано рекомендованим листом (вхід. №260) 16.06.2021.
Позивачем до ДПС України було подано скарги на вказані податкові повідомлення-рішення за вих. №226 від 21.07.2021 та за вих. №188 від 30.06.2021.
За результатами розгляду скарг Державною податковою службою України прийнято відповідні рішення про результати розгляду скарги від 31.08.2021 №19894/6/99-00- 06-03-01-06 та від 31.08.2021 №19897/6/99-00-06-03-01-06, якими залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0463330707 від 14.06.2021, №0463370707 від 14.06.2021, а подані Позивачем скарги залишені без задоволення.
Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
Змістом спірних правовідносин є правомірність податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами фактичної перевірки.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Положеннями п.п. 80.1, 80.10 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
За правилами пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт80.5 статті 80 ПК України).
У відповідності до пунктів 80.7-80.10 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
За правилами п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.
Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Матеріали перевірки - це:
акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Згідно з п.86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Відповідно до п.86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Пунктом 52-2 розділу підрозділу 10розділу XX ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами78.1.7та 78.1.8 пункту78.1 статті 78цьогоКодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3та 80.2.5 пункту80.2 статті 80 цього Кодексу.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що мораторій не розповсюджує свою дію на фактичні перевірки щодо порушення вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Судом встановлено, що фактична перевірка призначена відповідачем на підставі підпункту 80.2.2, пункту 80.2.5 статті 80 ПК України відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29 квітня 2021 року №3598-п про призначення фактичних перевірок, з урахуванням чого положення пункту 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України до спірних правовідносин не підлягають до застосування.
Разом з цим, суд наголошує про безпідставність тверджень позивача, як підстави для задоволення позовних вимог посилання на те, що як до початку проведення фактичної перевірки, так і під час її проведення не було надано жодного документа або будь-якого доказу, який би підтверджував, що відповідна перевірка проводиться у зв'язку із порушенням позивачем вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів мотивуючи це наступним.
Положеннями пункту 52-2 розділу підрозділу 10розділу XX ПК України не передбачено надання будь-яких документів у підтвердження порушення платником податків вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У той же час, згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Проте, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтування в частині порушення контролюючим органом положень пункту 81.1 статті 81 ПК України, із дотриманням якого, у свою чергу ПК України пов'язує право останнього на проведення відповідної перевірки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в межах спірних правовідносин відсутні підстави для висновку щодо порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.
Щодо висновків Акту перевірки про порушення позивачем ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», та відповідно стосовно податкового повідомлення - рішення від 14.06.2021 №0463330707 на суму штрафних санкцій 6800,00 грн за вказане порушення, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва); роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Положеннями частини першої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР регламентовано, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння:
1) особами, які не досягли 18 років;
2) особам, які не досягли 18 років;
3) у приміщеннях та на території закладів освіти, закладів охорони здоров'я (крім ресторанів, розташованих на території санаторіїв);
4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
6) у місцях проведення спортивних змагань за участю дітей;
7) з торгових автоматів;
8) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
9) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
10) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;
11) з рук;
12) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Відповідно до ч.6 ст.15-3 Закону № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Частиною 9 ст.15-3 Закону № 481/95-ВР визначено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
Згідно із частиною 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Положеннями ч. 2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, серед іншого, регламентовано, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР у розмірі - 6800 гривень.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
У свою чергу, не дотримання вказаних вимог суб'єктом господарювання має своїм наслідком притягнення останнього до відповідальності згідно з вимогами Закону №481/95-ВР.
Судом встановлено, що відповідно до Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про благоустрій населених пунктів», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян, а також реалізації у м. Києві державної політики щодо попередження вживання серед населення алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв та пива, визнання здоров'я людини найвищою соціальною цінністю та врегулювання правових відносин суб'єктів господарювання Київською міською радою прийнято рішення від 27 вересня 2018 року №1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», пунктом 1 яким регламентовано, що суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години (далі - Рішення).
Тобто, Київською міською радою реалізовано право, передбачене положенням частини дев'ятої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР та встановлено забору реалізації (торгівлі) алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва у період з 23:00 до 10:00 години.
Тобто, у разі реалізації суб'єктом господарювання алкогольних напоїв, які вказані вище, у період з 23:00 до 10:00 години на території міста Києва останній підлягає притягненню до відповідальності у розрізі положень частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Суд наголошує, що виключенням із вказаного правила є заклади ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо).
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року №771/97-ВР(далі - Закон № 771/97-ВР) заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.
Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року №219, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за №680/6968 затверджено Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі - Правила №219), які регламентуються основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.
Згідно із пунктом 1.3 розділу I Правил №219:
ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;
заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів;
тип закладу ресторанного господарства - сукупність загальних характерних ознак виробничо-торговельної діяльності закладу ресторанного господарства;
клас закладу ресторанного господарства - сукупність відмінних ознак закладу ресторанного господарства певного типу, яка характеризує рівень вимог до продукції власного виробництва і закупних товарів, умов їх споживання, організування обслуговування та дозвілля споживачів.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 розділу I Правил №219 суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).
Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібно-роздрібну торговельну мережу.
Згідно із пунктами 1.6-1.7 розділу I Правил №219 суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.
Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.
На фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу /класу/, назви, найменування суб'єкта господарської діяльності та режиму роботи.
Режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, крім закладів ресторанного господарства, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, режим роботи яких установлюється виконавчими органами сільських, селищних та міських рад. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.
Режим роботи повинен додержуватися закладами (підприємствами) ресторанного господарства всіх форм власності.
Суб'єктами господарської діяльності повинен забезпечуватися належний санітарний стан виробничих, торговельних і складських приміщень, а також прилеглої до підприємства території, упорядкування та озеленіння
У закладах (підприємствах) ресторанного господарства повинні використовуватися мийні і дезінфікувальні засоби, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України, згідно з інструкцією, затвердженою в установленому порядку.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що кафетерій є типом ресторанного господарства, яким, у свою чергу є вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.
Згідно із пунктом 4 Національного стандарту України «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» ДСТУ 4281:2004 (далі - Стандарт) класифікація закладів РГ (ресторанного господарства) базується на комплексі вимог до: асортименту продукції; рівня обслуговування і надаваних послуг.
Заклади ресторанного господарства поділяють на такі групи, зокрема: продаж їжі і напоїв, як правило, призначених для споживання на місці з показуванням розважальних вистав або без них.
Ця група охоплює: ресторан, ресторан-бар, кафе, кав'ярню, кафе-бар, кафе-пекарню, чайний салон, кафетерій, закусочну, шинок.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що кафетерій відноситься до групи ресторанного господарства у відповідності до Стандарту.
Як зазначено позивачем, господарська одиниця ТОВ «АРІТЕЙЛ» магазин-кафетерій «КОЛО», що розташований у м. Києві, бульвар Академіка Вернадського, будинок 24, є об'єктом оподаткування саме, як магазин-кафетерій та підпадає під ознаки закладів ресторанного господарства відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 «Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» та Національного стандарту України «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» ДСТУ 4281:2004.
Перевірка проводилась саме магазину-кафетерію, про що зазначено в Акті перевірки.
Тобто, на переконання суду, за наявних матеріалів справи у відповідача були відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень не доведено наявність складу порушення позивачем статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, у той час коли, матеріали справи вказують на його відсутність як такого, що, у свою чергу зумовлює висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2021 №0463330707 на суму штрафних санкцій 6800,00.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає таке.
Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР).
Згідно із пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку про наявність обов'язку у суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.
Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350 затверджено, зокрема Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно із пунктом 1 розділу I Положення розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу II Положення регламентовано, що фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД(зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).
Абзацами 4, 5, 6 пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій, повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи програмних реєстраторів розрахункових операцій фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Програмні реєстратори розрахункових операцій та фіскальний сервер контролюючого органу повинні забезпечувати можливість одержання в автоматичному режимі даних про електронні розрахункові документи від фіскального сервера контролюючого органу, необхідних для формування засобами програмного реєстратора розрахункових операцій та передачі до фіскального сервера контролюючого органу фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків за відповідний період.
Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, на базі технології, розробленої Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги» та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством. При цьому застосування удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки є достатнім для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій.
Згідно із частинами 4, 5 статті 13 Закону №265/95-ВР вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі в реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, а також у програмних реєстраторах розрахункових операцій встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, згідно з технологією, розробленою Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги», та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством.
Для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій може використовуватися удосконалена електронна печатка юридичної особи, фізичної особи - підприємця, створювачем якої є така особа.
У той же час наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року №1057, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17 жовтня 2012 року за №1743/22055 затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій, програмних реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, які встановлюються критерії щодо створення контрольної стрічки в електронній формі: у реєстраторах розрахункових операцій (далі - РРО) для різних сфер застосування; у програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі - ПРРО); вимоги до модемів, за допомогою яких РРО передаватимуть дані в електронній формі дротовими або бездротовими каналами зв'язку згідно з технологією, розробленою Національним банком України (далі - Національний банк) (далі - Наказ №1057).
Відповідно до пункту 1.2 розділу I Наказу №1057 дані - інформація, яка створюється РРО/ПРРО та подана у формі, придатній для оброблення електронними засобами; канали передачі інформації - GSM/GPRS та/або інші дротові чи бездротові канали, що використовуються модемом для передачі інформації до сервера обробки інформації; контрольна стрічка в електронній формі (далі - КСЕФ) - копії розрахункових документів, а також копії фіскальних звітних чеків, послідовно сформованих РРО, що створені в електронній формі таким реєстратором, які зберігаються на носії контрольної стрічки у формі пакетів даних; протокол передачі інформації - документ, в якому наведено структуру пакетів даних РРО для обміну із сервером обробки інформації, інтерфейси взаємодії компонентів, процес персоналізації РРО тощо; пакет даних РРО (далі - ПД РРО) - набір даних, що генеруються РРО в електронному вигляді. ПД РРО містить інформацію про подію або стан РРО, код автентифікації повідомлення, має визначений формат, захищений від зміни та модифікації.
Як свідчить Акт перевірки, суть порушення полягає у тому, що встановлено порушення використання режиму програмування, а саме згідно з фіскальним чеком від 06.04.2021 №197691 через РРО фіскальний номер 3000425716 було проведено розрахункову операцію з реалізації коньяку «Bolgrad» 0,5. л із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів 2204219700 «Вина виноградні», включаючи вина кріплені, сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 2009: інші вина, виноградне сусло, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту, у посудинах місткістю 2 л або менше. Код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів : для алкогольного напою коньяку не зазначений, чим порушено п. 11 ст. З Закону України, від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», із змінами та доповненнями
У позові вказано, що позивач стверджує, що відповідно до пам'яті РРО за місцем об'єкта господарювання, що знаходиться за адресою: м, Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 24, фіскальний чек №197691 від 06.04.2021 є в наявності та має всі обов'язкові та необхідні реквізити.
Доказів на спростування даних тверджень відповідачем до суду не надано.
Суд зазначає, що згідно УКТ ЗЕД код з 16 по 24 відноситься до: Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники.
Група 22 - Алкогольні та безалкогольні напої і оцет.
Підгрупа 2204 Вина виноградні, включаючи вина кріплені; сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 2009.
Відповідач жодним чином не обґрунтував, в чому полягає порушення при зазначенні відповідного коду УКТЗЕД 2204219700. Позаяк, відповідальність за порушення Закону № 265/95-ВР застосовується до суб'єктів господарювання саме у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Щодо доводів контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає таке.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції, що була чинною на час проведення фактичної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
Згідно зі ст. 20 зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорого цінного каміння).
Актом перевірки встановлено факт порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а саме: встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та/або зберігання, а саме: суб'єктом господарювання під час проведення перевірки не надані документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці реалізації товарів (алкогольних напоїв) згідно з описом фактичних залишків товарів на загальну суму 44583,50 грн, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, чим порушено п. 12 ст. З Закону №265.
За твердженням контролюючого органу, позивачем не було надано копій документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення товарів тощо), які підтверджують облік і походження товарів.
У свою чергу ТОВ «АРІТЕЙЛ», звертаючись до суду із позовом, вказує на те, що товарно-матеріальні цінності обліковані у встановленому законом порядку, а первинні документи зберігаються за місцем централізованого ведення бухгалтерського обліку і могли бути надані контролюючому органу на його запит.
На підтвердження своїх доводів позивач надав копію наказу від 26 лютого 2019 року № 2602-Д «Про зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку», згідно з яким зберігання відповідних документів здійснюється за місцезнаходженням бухгалтерії ТОВ «АРІТЕЙЛ», а саме - м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 313 (Т. 1, а.с. 15).
Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово викладав свою позицію щодо застосування положень ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно з постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 810/3247/16 фінансова санкція, встановлена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Аналогічна позиція була викладена також у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 804/8017/16, в якій зазначено, що факт відсутності первинних документів у місці реалізації товарів не доводить склад порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки не свідчить про те, що позивачем не ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Верховним Судом було враховано, що належне ведення бухгалтерського обліку товарних запасів на складі магазину підтверджено накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, відомостями про вантаж, які наявні в матеріалах справи, досліджені судами попередніх інстанцій.
11.05.2021 у місці проведення фактичної перевірки, тобто у магазині-кафетерії «КОЛО» ТОВ «АРІТЕЙЛ», що розташований у м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 24, перевіряючими було вручено представнику ТОВ «АРІТЕЙЛ» запит «Щодо надання інформації» від 11.05.2021, в якому пред'явлено вимогу про надання до перевірки документів за період діяльності з 01.01.2021 по 11.05.2021 до 17 год 11.05.2021 (Т. 1, а.с. 47).
Позивач зазначав відповідачу, зокрема, і в запереченнях на Акт перевірки, що надання первинних документів на товари (прибуткові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, тощо), які підтверджують господарські операції по придбанню та реалізації товарно - матеріальних цінностей (оригінали або копії завірені належним чином), за період який перевіряється, що оскільки контролюючий орган зобов'язав платника податків надати інформацію в менші терміни ніж ті, що встановленні діючим податковим законодавством та у зв'язку з великим обсягом запитуваних документів, за вказаний у запиті період, позивач має можливість надати запитувані документи за місцезнаходженням: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, де вони зберігаються відповідно норм діючого законодавства України.
Суд бере до уваги, що копії первинних документів, а саме видаткові накладні та накладні на внутрішнє переміщення товару, що знаходився на час перевірки у господарському об'єкті позивача за адресою: м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 24, були направлені позивачем на адресу Державної податкової служби України на електронному носії - USB, що підтверджується описом вкладення про надсилання письмового доповнення до скарги від 21.07.2021 на податкове повідомлення - рішення (Т. 1, а.с. 52).
Реєстраційні документи на РРО, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, книгу обліку розрахункових операції (у разі використання), розрахункові книжки (у разі наявності), були надані представникам контролюючого органу 11.05.2021, що не заперечується сторонами.
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 313 не здійснюється зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не знайшли свого підтвердження.
За таких обставини позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.06.2021 №0463370707 на суму штрафних санкцій 94267,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За цих обставин податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.06.2021 №0463330707 та від 14.06.2021 №0463370707, не відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому їх належить визнати протиправними та скасувати.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вказаний позов подано юридичною особою та ціна позову становить 101067,00 грн. Тому судовий збір за подання цього позову становить 3028,00 грн (101067,00 грн х 1.5 = 1516,00, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2270,00 грн).
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.06.2021 №0463330707.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.06.2021 №0463370707.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» сплачений судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ЄДРПОУ 41135005).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011).
Повне рішення суду складено 15.12.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна