справа №380/22273/21
з питань встановлення судового контролю
15 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2016 року як базового місяця; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неправильного нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 2020-2021 років; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2021 по 30.04.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
До суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю, у якій вказує, що виконавчі листи №380/22273/21 перебувають на виконання у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 10.10.2023 позивач отримав на свою банківську картку перерахування від відповідача у розмірі 3021,38 грн, 3073,09 грн та 257,21 грн на виконання судового рішення. 01.10.23025 позивачу отримав на банківську картку 74 744,02 грн з вказівкою «перераховується індексація згідно з рішенням від 27.04.2023 у справі №380/22273/21», у зв'язку з цим Франківським відділом державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції завершено виконавче провадження №72687858. Однак, до цього часу залишається невиконаним судове рішення у справі №380/22273/21 в частині (виконавчі провадження №72687484, 72687640, 72687959). Наведене зумовило звернення позивача до суду із цією заявою.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.
За змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним з основних засад/принципів адміністративного судочинства, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 2 ст. 370 КАС України визначено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 381-1 КАС України Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
У поданій заяві позивач покликається на необхідність встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382-382-2 КАС України, оскільки рішення виконано відповідачем не в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, важливо вкотре наголосити, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 та ч. 2 ст. 370 КАС України).
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч. 1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження» бачимо, що державний виконавець має монополію на виконання судового рішення, адже Закон наділяє його під час виконання судових рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.
Як стверджує позивач, виконавчі листи, видані у справі №380/22273/21, перебувають на виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Отже, примусове виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 по справі №380/22273/21 здійснюється в рамках виконавчих проваджень, які станом на сьогодні не завершені, і державними виконавцями вчиняються дії, необхідні для примусового виконання рішення суду.
При цьому, суд враховує, що відповідачем 10.10.2023 позивачу виплачено грошові кошти у розмірі 3021,38 грн, 3073,09 грн та 257,21 грн на виконання судового рішення, а 01.10.2025 - нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 74 744,02 грн.
Таким чином, враховуючи перебування виконавчих листів на примусовому виконанні та широкий спектр повноважень державних виконавців, а також зважаючи на вжиття відповідачем дій, спрямованих на виконання судового рішення, суддя не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.
Суддя Сидор Н.Т.