10 грудня 2025 року справа №380/24600/24
зал судових засідань №3
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
представника третьої особи Донченко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний банк України про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Стрийська, 35, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 36863/13-01-24-08 від 28.08.2024, №36865/13-01-24-08 від 28.08.2024, №36868/13-01-24-08 від 28.08.2024, №36871/13-01-24-08 від 28.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період, який перевірявся позивач на податковому обліку у відповідача як фізична особа-підприємець або самозайнята особа не перебував та не мав статусу суб'єкта господарювання. Жодних доказів, які б вказували на те, що позивач перебував у взаємовідносинах, як зазначено в Акті перевірки, «з іншими платниками податків від яких отримував доходи», які б були пов'язані з реалізацією та оплатою певних товарів, послуг (тощо) податковим органом в Акті перевірки не наведено, оскільки таких не існує та не може існувати. Крім цього, Акт перевірки не містить посилання на будь-які докази про те, що позивач реалізовував певні товари чи надавав послуги (тощо) і за це на рахунок отримував кошти.
Також, посилання відповідача в Акті перевірки на інформацію Національного банку України не заслуговує на увагу, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував взаємозв'язку таких коштів, розцінених контролюючим органом як дохід, з будь-якою підприємницькою або фінансовою діяльністю, тим більше діяльністю, якою Позивач не займався (докази про це відсутні) у періоді, що перевірявся.
Більше того, надати оцінку походженню коштів від «інших платників податків від яких отримував доходи» взагалі не вбачає можливим, оскільки ні суд, ні позивач не повинен проводити додаткову перевірку походження спірних коштів, оскільки такі дії повинен був вчинити податковий орган під час перевірки позивача.
10.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив у позові відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до листа ДПС України за № 8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 надано інформацію Національного банку України лист від 20.03.2024 №24- 0006/21625/БТ, щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежів) у 2023 році. За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивач згідно з наданою інформацією отримала дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України в розмірі 3859787,00 грн. Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подала, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір ненараховував та не сплатила.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання (у випадках коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов'язковим) до органів ДПС податкових декларацій встановлено, що платник податку - фізична особа ОСОБА_1 за 2023 рік податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкових органів не подала, чим порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.«в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України.
Перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях, встановлено, що платник податку - фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік не подала, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховувала та не сплатила.
Згідно з наявною податковою інформацією позивач за 2023 рік отримала дохід, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
07.04.2025 до суду надійшли пояснення третьої особи, у яких зазначено, що Національний банк за результатами нагляду за діяльністю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів фізичних осіб, які використовують електронні платіжні засоби (далі - ЕПЗ), емітовані українськими банками, виявив значні обсяги операцій поповнення рахунків фізичних осіб (ЕПЗ яких використовувались у схемі здійснення платежів на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри без відповідної ліцензії), що суттєво перевищували заплановані обсяги операцій, зазначені в опитувальниках та даних про фінансовий стан таких фізичних осіб.
З огляду на те, що виявлена інформація могла свідчити про наявні факти порушення податкового законодавства в аспекті ухилення від сплати податків, Національний банк в межах своїх функцій та повноважень, керуючись частиною п'ятою статті 622 Закону «Про банки і банківську діяльність» надіслав лист від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ на адресу Державної податкової служби України. У додатку до згаданого листа міститься зведена інформація, отримана від банків в ході здійснення безвиїзного банківського нагляду, про обсяги видаткових та прибуткових операцій за 2023 рік за рахунками, що належать фізичним особам, стосовно яких виявлено дані про використання їх ЕПЗ у схемі здійснення платежів на користь осіб, у тому числі за рахунками, що належать позивачу.
02.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких зазначив, що в Акті перевірки відсутня дата отримання (дата ознайомлення із змістом наказу, часом і датою початку перевірки) під власноручний підпис (чи повернення за закінченням термінів зберігання листа, тощо) гр. ОСОБА_1 наказу від 13.06.2024 року № 3202-ПП.
Більше того, зазначена інформація відсутня і в матеріалах справи №380/24600/24, відповідач не долучив такої інформації до матеріалів справи. З таких підстав вважає, що проведена відповідачем перевірка у період з 22.07.2024 по 26.07.2024 з урахуванням особливостей поштового обігу відбулась без перевірки відповідачем обставин повідомлення позивача про її проведення та отримання ним копії наказу у порушення вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України як законодавчо закріпленої передумови проведення позапланової невиїзної перевірки.
Також посилається на те, що станом на 26.07.2024 (на дату формування складання Акту перевірка відповідач виходив лише та виключно з листа НБУ від 20.03.2024 року № 24 - 0006/21625/6T. Жодного доступу у відповідача до банківської таємниці у формі даних відкритих рахунків ОСОБА_2 у банківських установах, відповідних грошових переказів за період 01.01.2023 року по 31.12.2023 року (із зазначенням платників (ППП), відповідних призначень платежів) у відповідача станом на 26.07.2024. Зокрема, як вбачається із листа ДПС України від 03.03.2025 за № 5690/7/99-00-05- 02-01-07, лише 09.08.2024 (тобто, вже після проведення перевірки щодо гр. ОСОБА_1 ) НБУ додатком до листа від 09.08.2024 № 57-008/60696/БТ надає інформацію ДПС стосовно фізичних осіб, які є власниками електронних платіжних засобів, н здійснюють платежі на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор із використанням ЕПЗ емітованих українськими банками,
Вказана інформація додатково підтверджується листом НБУ від 17.02.2025 року за № 57-0008/11931, із якого вбачається те, що НБУ листом від 09.08.2024 року № 57-008/60696/67 надав інформацію ДПС стосовно фізичних осіб, які є власниками електронних платіжних засобів, що здійснюють платежі на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор із використанням ЕПЗ, смітованих українськими банками.
Такий додаток містив зібрану НБУ від банків під час здійснення банківського нагляду інформацію у тому числі стосовно ОСОБА_1 про обсяги видатково-прибуткових операцій фізичних осіб за 2023 рік із зазначенням ПІБ та РНОКПП таких осіб, номерів рахунків та банків, у яких відкриті рахунки.
Тобто, на момент проведення перевірки та оформлення її результатів в Акті від 26.07.2024 відповідач не володів та не мав інформації про обсяги видаткових і прибуткових операцій фізичних осіб за 2023 рік із зазначенням ПІБ та РНОКПП таких осіб, номерів рахунків та банків, у яких відкриті рахунки, оскільки таку інформацію отримав лише 09.08.2024.
02.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, у яких зазначив, що позивачу направлено повідомлення від 14.06.2024 № 487/13-01-24-08-08 щодо надання всіх необхідних документів, які підтверджують дані, зазначені у податкових деклараціях, зокрема первинних документів та інших доказів, що підтверджують отримання доходу. Однак платник податків проігнорував вказане звернення контролюючого органу та не надав жодних документів, які б підтвердили або спростували інформацію, викладену в листі Національного банку України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ. У зв'язку з цим складено акт про ненадання документів до перевірки №930 від 26.07.2024. Крім того, позивач не надав суду жодних первинних документів або обґрунтованих пояснень щодо джерел надходження коштів, а також причин, з яких він вважає, що такі кошти не є доходом у розумінні положень Податкового кодексу України. Протягом розгляду справи позивач жодного разу не пояснив, що це за кошти, звідки вони походять, хто саме їх перераховував, з якою метою, та яким чином ці операції пов'язані з його господарською діяльністю (або взагалі з якоюсь діяльністю). Крім цього, позивач не надав жодної інформації про осіб, які здійснювали ці перекази, підстави отримання коштів або документи, які б підтверджували, що ці кошти не є доходом, отриманим у межах підприємницької або незалежної професійної діяльності.
18.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких зазначив, що відповідач не надав доказів щодо конкретних платіжних засобів, які належать позивачеві та, які ним використовувались. При цьому, відсутня інформація про перерахування від конкретних фізичних осіб коштів позивачу, оскільки жодної фізичної особи не зазначено. Відсутня жодна конкретика про транзакції, про їх призначення, зміст та обсяг. Банківські виписки про рух коштів на рахунках позивача не є первинним документом, який складається в момент отримання доходу та стосується обставин, які можливо слідують за такими обставинами, що потребує підтвердженням іншими достатніми доказами. Отже, зазначена відповідачем в акті перевірки інформація не містить жодної конкретики, не містить причинного зв'язку між коштами на платіжній картці позивача та описаною діяльністю, що унеможливлює ідентифікувати перекази як доходи у розумінні ПК України, що підлягають декларуванню та в подальшому оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.
Таким чином, з матеріалів справи неможливо встановити, чи отримані позивачем в 2023році грошові перекази від фізичних осіб тощо з використанням електронних платіжних засобів є доходами, у розумінні ПК України, що підлягають декларуванню та в подальшому оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та відповідно військовим збором.
26.09.2025 до суду надійшла заява представника третьої особи про розгляд справи без його участі.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у позові повністю.
У судових засіданнях представник третьої особи проти позову заперечив, просив суд відмовити у позові повністю.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 10.12.2024 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 02.01.2025 суд витребував додаткові докази.
Ухвалою від 17.02.2025 суд витребував додаткові докази.
12.03.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів.
Ухвалою від 12.03.2025 суд залучив до участі у розгляді справи Національний банк України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 03.04.2025 суд за клопотанням представника третьої особи вирішив розглядати справу у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 09.04.2025 суд витребував додаткові докази.
29.04.2025 до суду від третьої особи надійшли витребувані докази.
30.04.2025 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
02.06.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
23.06.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
21.07.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
01.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до частини першої статті 227 КАС України призначив його проголошення на 10.12.2025.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (надалі за текстом - ПК України) та наказу ГУ ДПС у Львівській області №3202-ПП від 13.06.2024 »Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Василишиним Андрієм Михайловичем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податку - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
За результатами перевірки складено Акт перевірки від 26.07.2024 № 31550/13-01-24-08-03/3744705687 (надалі за текстом - Акт перевірки), у якому зазначено, що позивач вчинив такі порушення:
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 п. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України від 02.12.2010 року № 2755 IV із змінами та доповненнями встановлено не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;
- п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1. п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України від 02.12.2010 року № 2755 IV із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 694 761,66 грн;
- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп. 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за 2023 рік на загальну суму 57896,81 грн;
- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 ПК України від 02.12.2010 року № 2755 IV із змінами та доповненнями, за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, про що складено відповідний акт.
На підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 36863/13-01-24-08 від 28.08.2024 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 868452,08грн, з яких 694 761,66 грн сума податкового зобов'язання (основного платежу) та 173690,42грн штрафних (фінансових) санкцій;
№ 36865/13-01-24-08 від 28.08.2024 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 72 371,01 грн, з них 57 896,81 грн - основного платежу та 14474,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 36868/13-01-24-08 від 28.08.2024 про застосування штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн.
- № 36871/13-01-24-08 від 28.08.2024 за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1020,00 грн.
Не погоджуючись із згаданими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
Із змісту підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України вбачається, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;
з) доходів від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів;
и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи);
і) прибутків нерезидентів від відчуження акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи - резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалася за рахунок нерухомого майна, що розташовано в Україні та належить такій юридичній особі - резиденту України або використовується такою юридичною особою - резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізингу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 згаданої статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 згаданого Кодексу.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 згаданого Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 згаданого Кодексу.
Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 згаданого Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 згаданого Кодексу.
Згідно підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інші доходи, крім зазначених у статті 165 згаданого Кодексу.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 згаданої статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 179.1 статті 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до згаданого Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом. (пункт 179.7 статті 179 ПК України)
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 згаданого Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 згаданого Кодексу.
Також доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка військового збору протягом обревізованого періоду становила 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація) визначено статею 79 ПК України, згідно з пунктом 179.1 якої платник податку зобов'язаний подавати податкову декларацію відповідно до згаданого Кодексу.
При цьому, сума податкового зобов'язання, зазначена в декларації, самостійно сплачується платником податку до 01 серпня року, що настає за звітним (п.179.7 ст.179 ПК України).
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація) визначено статею 179 ПК України, згідно з пунктом 79.1 якої платник податку зобов'язаний подавати податкову декларацію відповідно до згаданого Кодексу.
При цьому, сума податкового зобов'язання, зазначена в декларації, самостійно сплачується платником податку до 01 серпня року, що настає за звітним (пункт 179.7 статті 179 ПК України).
Як встановив відповідач за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року платник фізична особа ОСОБА_1 згідно з наданою інформацією отримала дохід у вигляді інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України в розмірі 3 859 787,00 грн.
Зокрема, з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. позивач ОСОБА_3 фактично отримував інші доходи, крім зазначених у ст.165 ПК України, з яких не сплачено відповідні податки та обов'язкові платежі. При цьому, останній у 2023 році отримував значні суми грошових переказів від фізичних осіб з використанням електронних платіжних засобів (далі - ЕПЗ) «р2р-платежів».
Такі відомості отримані відповідачем відповідно до листа ДПС України за № 8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024, згідно з яким надано інформацію Національного банку України лист від 20.03.2024 № 24 0006/21625/6Т щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб використанням реквізитів 13 (p2p переказів) у 2023 році в тому числі і щодо позивача.
Отже станом на 26.07.2024, тобто на дату складання Акту перевірка відповідач взяв за основу лист НБУ від 20.03.2024 № 24 - 0006/21625/6T. При цьому жодного доступу у відповідача до банківської таємниці у формі даних відкритих рахунків ОСОБА_2 у банківських установах, відповідних грошових переказів за період 01.01.2023 по 31.12.2023 (із зазначенням платників (ППП), відповідних призначень платежів) у відповідача станом на 26.07.2024, не було.
Як вбачається із листа ДПС України від 03.03.2025 № 5690/7/99-00-05- 02-01-07, лише 09.08.2024, тобто, вже після проведення перевірки позивача НБУ додатком до листа від 09.08.2024 № 57-008/60696/БТ надає інформацію ДПС стосовно фізичних осіб, які є власниками електронних платіжних засобів, здійснюють платежі на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор із використанням ЕПЗ емітованих українськими банками,
Така інформація підтверджується також листом НБУ від 17.02.2025 № 57-0008/11931, із якого вбачається те, що НБУ листом від 09.08.2024 № 57-008/60696/67 надав інформацію ДПС стосовно фізичних осіб, які є власниками електронних платіжних засобів, що здійснюють платежі на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор із використанням ЕПЗ, смітованих українськими банками.
Згаданий додаток містив зібрану НБУ від банків під час здійснення банківського нагляду інформацію у тому числі стосовно ОСОБА_1 про обсяги видатково- прибуткових операцій фізичних осіб за 2023 рік із зазначенням ПІБ та РНОКПП таких осіб, номерів рахунків та банків, у яких відкриті рахунки.
Тобто, на момент проведення перевірки та складання Акта від 26.07.2024 відповідач не володів та не мав інформації про обсяги видаткових і прибуткових операцій фізичних осіб за 2023 рік із зазначенням ПІБ та РНОКПП таких осіб, номерів рахунків та банків, у яких відкриті рахунки, оскільки таку інформацію отримав лише 09.08.2024.
З'ясовані судом обставини свідчать про те, що відповідач під час проведення перевірки не встановив здійснення позивачем підприємницької (господарської) діяльності, не з'ясував осіб, які здійснювали перекази коштів, а також не дослідив характер їх взаємовідносинах на предмет реалізації та оплати певних товарів (послуг); не перевірив можливу сплату ПДФО в момент нарахування грошових коштів тими особами, від яких вони надійшли (податковими агентами).
Також відповідач не встановив і не довів належними доказами факти реалізації позивачем певних товарів (послуг) і отримання за це спірних коштів.
Під час проведення перевірки відповідач не досліджував будь-яких первинних документів за операціям, які покладені в основу визначення доходу позивача.
Суд звертає увагу на те, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на формально проведеній невиїзній перевірці без будь-якого з'ясування всіх фактичних обставин, виявлених порушень, які сформовані на підставі листа ДПС України № 8651/7/99-01-24-01-02-07 від 26.03.2024 та інформації НБУ, зазначеній в листі № 24-0006/21625/БТ від 20.03.2024, які, у свою чергу, не належать до первинних документів.
Під час судового розгляду досліджено документи щодо руху коштів на рахунку позивача, однак відповідач не обґрунтував взаємозв'язку таких коштів, розцінених останнім як дохід, з будь-якою підприємницькою або фінансовою діяльністю.
З таких підстав, суд висновує, що відповідач не надав належну правову оцінку джерелу походження коштів, що є визначальним у спірних правовідносинах.
Суд також враховує положення частини першої статті 1 Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги», пункт 3 якої визначає, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів. Згідно з пунктом 54 згаданої статті платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Пункт 57 визначає, що платіжна операція - це будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Частина перша статті 49 згаданого Закону визначає, що платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Відповідно до частини другої статті 87 зазначеного Закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції.
Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тобто, особі, що здійснює відповідний платіж. У випадку ж, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного.
Визначальним у змісті зазначених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжної інструкції, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не контролюючим органом.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 19.06.2018 у справі № 809/34/17 та від 01.07.2020 у справі № 824/74/19-а.
Суд акцентує увагу на тому, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, серед іншого, необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Отже, детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов'язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.
Проте відповідач під час проведення перевірки обмежився виключно інформацією про надходження коштів на рахунки без будь-якої перевірки таких фактів та дійшов передчасного висновку про те, що кошти, які надійшли позивачу на картковий банківський рахунок, є доходом. Крім цього, відповідач не вчинив належних дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, не встановив рахунки, з яких надходили ці кошти та не звертався до банківських установ щодо розкриття банківської таємниці з метою встановлення походження цих коштів.
Узагальнюючи викладене, суд висновує, що відповідач не вжив всіх належних та достатніх заходів для повного з'ясування обставин щодо визначення чи отримані позивачем у 2023 році грошові перекази від фізичних осіб з використанням електронних платіжних засобів є доходами в розумінні ПК України, що підлягають декларуванню та в подальшому оподаткуванню ПДФО і військовим збором.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 згаданого Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено згаданим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 згаданого Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.
Враховуючи те, що відповідач не довів отримання позивачем доходу в розмірі 3859787,00грн, тому висновки про необхідність подання позивачем податкової звітності за звітний 2023 рік є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо ненадання позивачем документів під час здійснення податкового контролю (перевірки) суд встановив, що фактично позивач не був поінформований про перевірку, а також не отримував запиту податкового органу.
Так, копія наказу №3202 від 13.06.2025 про призначення перевірки та повідомлення про проведення перевірки №14 від 14.06.2024 скероване позивачу згідно з поштовим відправленням 0600931891658. Проте як вбачається із долученої відповідачем копії конверта таке відправлення повернувся на адресу відправника з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з цим, суд висновує, що застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової звітності та документів під час здійснення податкового контролю не ґрунтується на вимогах закону.
З урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що оскаржені податкові повідомлення - рішення не відповідають критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а тому такі необхідно визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 9421, 84грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний банк України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 36863/13-01-24-08 від 28.08.2024, №36865/13-01-24-08 від 28.08.2024, № 36868/13-01-24-08 від 28.08.2024, №36871/13-01-24-08 від 28.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська,35 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 9421 (дев'ять тисяч чотириста двадцять одна)грн 84коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 15 грудня 2025 року.
Суддя Гулик А.Г.