Іменем України
16 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/5208/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Клімат» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Клімат» (далі позивач, ТОВ «Київ Клімат») звернулось до суду з позовом до Київської митниці (далі відповідач), в якому просить:
-визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2021/000050/2 від 14.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2021/001812 від 14.12.2021;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ «Київ Клімат» понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу, шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВКЛІМАТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міцубісі Електрик (РУС)» укладено зовнішньоторговий договір № 006-11/09- 2017-KievClimate -LES від 11.09.2017.
Відповідно до п. 1.1 Договору, найменування, кількість, вартість Обладнання зазначаються в Інвойсах.
Сторонами узгоджено найменування, кількість, вартість Товару та Продавцем виставлено Інвойси № SH131995 від 06.12.2021, № SH131841 від 25.11.2021 та № SH131419 від 01.11.2021.
3 метою митного оформлення товарів за вищевказаними Інвойсами, позивач подав до Київської митниці Державної митної служби України митну декларацію UA100320/2021/298887.
Митна вартість товару відповідно до графи 42 митної декларації (МД) визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору.
У відповідь 13.12.2021 декларантом отримано повідомлення про те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності: пунктом 3.2 Договору № 006-11/09-2017-KievClimate-LES від 11.09.2017 передбачено, що у вартість товару включається вартість тари, пакування та маркування, про що відсутні відомості у товаросупровідних документах; у пункті 8.1 Страхового сертифікату від 08.12.2021 №2 зазначено страхову суму вантажу 6118222,00 грн, яка не співпадає цифровим значенням фактурної вартості товару.
Наданий прайс-лист від 11.01.2021 не містить всього асортименту продукції продавця.
Відповідачем запропоновано подати додаткові документи протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
14 грудня 2021 року, листом за вих№ 14/12/2021-20 позивачем надано пакет документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Не зважаючи на подані документи, 14.12.2021 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2021/000050/2, зазначаючи, що вартість товару слід визначати за 2 методом: ціною угоди щодо ідентичних товарів.
Обставини прийняття такого рішення зазначені в графі 33 Рішення, а саме: -п.3.2. Договору № 006-11/09-2017-KievClimate-LES від 11.09.2017 передбачено, що у вартість товару включається вартість тари, пакування та маркування, про що відсутні відомості в товарно-супровідних документах.
-у п. 8.1. Страхового сертифікату від 08.12.2021 зазначено страхову суму вантажу 6118222 грн, яка не співпадає з цифровим значенням фактурної вартості товару. Наданий прайс-лист від 11.01.2021 не містить всього асортименту продукції продавця, що є несумісним з положенням статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994).
ТОВ «Київ Клімат» листом від 14.12.2021 № 14/12/2021-21 повідомлено відповідача про незгоду з винесеним рішенням.
14.12.2021 відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2021/001812.
Позивач вважає протиправним рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2021/000050/2 від 14.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2021/001812 від 14.12.2021, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив №7.8-10/2384 від 25.08.2022, в якому зазначив наступне.
13.12.2021 до митного оформлення було подано електронну митну декларацію №UA100320/2021/298887 на товари: «Частини до кондиціонерів...», виробник - «Mitsubishi Electric». Країна виробництва: TH, JP, MY», отримувач товару - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ «КиївКлімат».
За митною декларацією спрацювали критерії ризику автоматизованої системи управління ризиками за кодами 105-2: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару».
За опрацюванням документів, наданих для підтвердження заявленої результатами митної вартості за митною декларацією від 13.12.2021 NUA100320/2021/298887 встановлено, що вони не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, зокрема:
-пунктом 3.2 договору від 11.09.2017 №006-11/09-2017-KievClimate-LES передбачено, що у вартість товару включається вартість тари, пакування та маркування, про що відсутні відомості в товаросупровідних документах, які декларант надав до органу митного оформлення, що, в свою чергу, не дає змогу однозначно стверджувати про дотримання позивачем умов договору;
-у пункті 8.1 страхового сертифікату від 08.12.2021 № 2 зазначено страхову суму вантажу 6118222 грн, яка не співпадає з цифровими значеннями фактурної вартості товару, що не дає змогу органу митного оформлення однозначно встановити складові митної вартості товарів, зокрема, однозначно ідентифікувати вартість страхування товару, що перевозиться;
-наданий прайс-лист б/н від 11.01.2021 не містить всього асортименту продукції продавця, що суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст. 58 МК України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Джерела інформації, якими користувався митний орган при коригуванні митної вартості товару: МД від 07.04.2021 NUA100020/2021/581695; МД від 30.08.2021 № UA 100320/2021/289589; МД від 01.06.2021 № UA100060/2021/282036; МД від 17.05.2021 N UA 100060/2021/282646; МД від 05.11.2021 № UA 100320/2021/295936.
В рішенні про коригування митної вартості товарів декларанту було роз'яснено, зокрема, право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.
Товар, заявлений до митного оформлення, випущено у вільний обіг за МД від 15.12.2021 № UA100320/2021/299147.
Відповідач зазначив, що митний орган на вимогу декларанта або уповноваженої особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод, тобто, детальна інформація з цього приводу надається окремо за письмовою вимогою декларанта.
Однак, позивач не звертався до митниці задля отримання такої інформації, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених пояснень та причин невизнання заявленої митної вартості, що містяться у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів, в той час, як правомірність дій та вимог митного органу повністю відповідає положенням чинного законодавства.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва надіслано відповідь на відзив, в якій вказано, що позивачем вжито заходи, встановлені вимогами зазначених норм та надано всю достовірну інформацію та документи, тому просив задовольнити позовні вимоги.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року прийнято справу № 640/5208/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Ухвалу суду від 17.10.2025 сторони отримали в підсистемі "Електронний суд".
Відповідачем через підсистему "Електронний суд" надіслано заяву, в якій просив суд при розгляді справи врахувати позицію митного органу, викладену у відзиві від 25.08.2022 № 7.8-10/2384, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Клімат», код ЄДРПОУ 31629990, 02002, Україна, місто Київ, вулиця Челябинська, будинок 10, офіс 3.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міцубісі Електрик (РУС)» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Клімат» (Покупець) укладено зовнішньоторговий договір № 006-11/09-2017-KievClimate -LES від 11.09.2017 (далі Договір), на підставі якого Продавець продає, а Покупець придбає обладнання №1 - Mitsubishi Electric та/або №2 - Climaveneta.
Відповідно до п. 1.1 Договору, найменування, кількість, вартість обладнання зазначаються в Інвойсах.
Позивачем оформлено та подано до Київської митниці митну декларацію UA100320/2021/298887, в якій задекларовано митну вартість товарів.
Відповідач 13.12.2021 надіслав декларанту 1522439 повідомлення, в якому зазначено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари а саме:
1.Пунктом 3.2. Договору від 11.09.2017 № 006- 11/09-2017-KievClimate-LES передбачено, що у вартість товару включається вартість тари, пакування та маркування про що відсутні відомості в товарно-супровідних документах.
2. У пункті 8.1 страхового сертифікату від 08.12.2021 № 2 зазначено страхову суму вантажу 6118222 грн, яка не співпадає з цифровими значеннями фактурної вартості товару.
3. Наданий прайс-лист від 11.01.2021 не містить всього асортименту продукції продавця, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТT COT 1994).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, необхідно надання додаткових документів протягом 10 календарних днів (за наявності): документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації виробника товарів; виписку з бухгалтерської документації; документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Процедуру консультації проведено.
Відповідач 14.12.2021 надіслав декларанту повідомлення 1523124, в якому вказано, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 13.12.2021 № UA100320/2021/298887 проінформовано, що зазначені у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності Пунктом 3.2. Договору від 11.09.2017 № 006-11/ 09-2017-KievClimate-LES передбачено, що у вартість товару включається вартість тари, пакування та маркування про що відсутні відомості в товарно-супровідних документах; У пункті 8.1 Страхового сертифікату від 08.12.2021 № 2 зазначено страхову суму вантажу 6118222 грн, яка не співпадає з цифровими значеннями фактурної вартості товару; Наданий прайс-лист від 11.01.2021 не містить всього асортименту продукції продавця, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, необхідно надання додаткових документів протягом 10 календарних днів (за наявності): документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
3 метою підтвердження числових значень складових митної вартості декларанту запропоновано відповідно до вимогам ч. 3, 4 ст. 53, ст.ст. 54, 57 Кодексу надати за наявності додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Декларантом надано, бухгалтерську документацію, видаткові накладні.
Однак у строк, встановлений ч.3 ст. 53, п.2 ч.2 ст. 255 Кодексу, декларантом додаткові документи в повному об'ємі не надано.
В результаті аналізу наданих документів, відповідач зауважив, що декларантом не надано документів від виробника, в контракті не передбачено знижки, яка описана в листі відправника, а також не зазначено її розмір.
14.12.2021 отримано повідомлення від Декларанта Лист ТОВ «КиївКлімат» від 14.12.2021 №14/12/2021 про те, що він надав вичерпний пакет документів, тобто декларантом не вжито заходів встановлених ч.2 ст. 52, ч.3, 4 ст. 53, ст. 58 Кодексу для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. 58 Кодексу.
У зв'язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст. 57 Кодексу.
За результатом проведеної консультації декларанту запропоновано застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до ст. 59 Кодексу.
Митна вартість визначена із застосуванням відповідно до статті 59 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митні декларації від 30.08.2021 № UA100320/2021/289589, від 01.06.2021 № UA 100060/2021/282036, від 17.05.2021 № UA 100060/2021/280646, від 05.11.2021 № UA 100320/2021/295936.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Кодексу проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибори підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Виходячи з вищенаведеного, відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митні декларації від 07.04.2021 № UA100020/2021/581695.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між митним органом та Декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Декларант має право звернутися до митного органу та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до вимог ст. 55 та розділу Х МКУ.
Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в митних органах вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду.
ТОВ «Київ Клімат», листом від 14.12.2021 № 14/12/2021-21 повідомлено відповідача, що відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, ТОВ «КиївКлімат» надає пакет документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Розмір страхової суми вантажу встановлюється страховиком та дорівнює сумі інвойсу, помноженої на курс долара на дату оформлення страхового сертифікату, відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, опублікованого на сайті Національного банку України.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2021/000050/2 від 14.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2021/001812 від 14.12.2021.
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, документи не місять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності. Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. 58 Кодексу.
В картці зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погоджуючись з таким рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100320/2021/000050/2 від 14.12.2021 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2021/001812 від 14.12.2021, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів, встановлений Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин да - МК України).
Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно пункту 2 частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених Митним Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК).
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (6) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Крім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на те, що жодна інформація, викладена в прайс-листі не суперечить його суті.
Згідно частин першої-третьої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК України).
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МК України.
Митний орган має право, здійснюючи перевірку та контроль щодо правильності визначення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи. При цьому митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати, лише належні та необхідні документи, які об'єктивно будуть підтверджувати заявлену митну вартість, а не витребувані з формальних підстав.
Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 МК України.
Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 у справах №21-127а15 та №21-53а15, від 11.09.2012 у справі №2а-18673/09/0570 та Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.
Згідно матеріалів справи, позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав перелік документів для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
Зовнішньоторговим договором чітко визначено, що вартість Обладнання зазначається в Інвойсах (п.1.1 Договору). Листом ТОВ «Міцубісі Електрик (РУС)» № б/н від 12.11.2021, додатково зазначено вартість Обладнання, що встановлена для поставки за Інвойсами №ЅН131258 від 25.10.2021 та № ЅН131419 від 01.11.2021. Крім того, листом ТОВ «Міцубісі Електрик (РУС)» № 1227/11-21 від 12.11.2021 роз'яснено причину зниження ціни відносно попередніх поставок, на які посилається Відповідач в Рішенні про коригування митної вартості товарів №UА100320/2021/000041/2 від 16.11.2021, оформлених митними деклараціями від 02.11.2021 № UA100320/2021/295282, від 05.11.2021 № 100320/2021/295936.
Так, в зазначеній поставці знижка є складовою ціни товару (зменшеною порівняно з попередніми поставками), яка була застосована при узгодженні ціни.
Відповідно до частини першої статті 189 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), ціна - є вираженням у грошовій формі еквівалентом одиниці товару.
При цьому ціни поділяються на вільні, що встановлюються сторонами договору, та державні регульовані (запроваджуються органами, переліченими в частині першій статті 191 ГК України).
Вільні ціни визначаються на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Відповідно до частини другої статті 190 ГК України, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно, за згодою сторін.
На момент митного оформлення товару, сума підлягала до оплати була повністю сплачена, що підтверджується наданими позивачем доказами.
Проаналізувавши у сукупності вказані вище норми матеріального права разом з фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем при розмитнені товару документи містять достовірні, документально підтверджені відомості щодо ціни, яка підлягала до сплати і фактично була сплачена за поставлений товар у відповідності до контракту, а тому в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом.
Наведені обставини в своїй сукупності спростовують наявність розбіжностей в поданих декларантом документах та сумніви митного органу в достовірності наданої позивачем інформації, зокрема, щодо відсутності в поданих документах всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за поставлені товари.
Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем вірно заявлено митну вартість товару, як наслідок рішення № UA100320/2021/000050/2 від 14.12.2021 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2021/001812 від 14.12.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх рішень, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та судового збору, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01 червня 2020 року між Адвокатом Ж.О. Самосуд та ТОВ «КиївКлімат» (далі - «Клієнт») укладено угоду про надання правничої допомоги.
Пунктом 3 розділу 3 Угоди встановлено, що Розмір винагороди (гонорару) і порядок його внесення визначаються додатковими угодами. Окрім гонорару Клієнт в повному обсязі сплачує Виконавцю кошти, необхідні для покриття фактичних витрат (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Виконавцем, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), пов'язаних виконанням доручення протягом 7ми календарних днів з моменту виставлення рахунку.
01 червня 2020 року між Адвокатом Ж.О. Самосуд та ТОВ «КиївКлімат» укладено Додаткову угоду №1 до угоди про надання правничої допомоги від «01» червня 2020 року.
Пункт 3 Додаткової угоди визначає фактори, що впливають на визначення розміру гонорару. Сторони домовились, що гонорар Виконавця за послуги, визначені пп. 1.1. - 1.5. Додаткової угоди до Угоди про надання правової допомоги розраховуватиметься відповідно до потреб Клієнта та вартості факторів, викладених в таблиці.
Перерахування гонорару здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 20 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (Пункт 4 розділу 2 Додаткової угоди).
Листом Вих.№14/01/22-1 від 14.01.2022 позивач звернувся до адвоката Самосуд Ж.О., в якому вказав, що в рамках виконання Угоди про надання правничої допомоги від 01.06.2020, прошу підготувати позовну заяву у зв'язку з отриманням 14.12.2021 рішення Київської митниці № UA100320/2021/000050/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100320/2021/001812, відповідно до якої митну вартість за поданою ВМД № UA100320/2021/298887 протиправно скориговано. Додаток: АКТ прийому-передачі документів за Угодою про надання правничої допомоги від 01 червня 2020 року в 2х прим.
Згідно з Актом прийому-передачі документів за Угодою про надання правничої допомоги від 01 червня 2020 року адвокат Ж.О.Самосуд та ТОВ «КиївКлімат» склали даний Акт прийому-передачі документів для виконання предмету Угоди про надання правничої допомоги від 01.06.2020 та завдання, викладеного в листі за вих.№14/01/22-1 від 14.01.2022 Клієнт передає, а Виконавець приймає документи.
14.01.2022 між Адвокатом Ж.О. Самосуд та ТОВ «КиївКлімат» укладено Додаткову угоду №5 до угоди про надання правничої допомоги від «01» червня 2020 року відповідно до якої в п.2 визначається найменування та вартість послуг (гонорару) розраховується на підставі даних, зазначених в таблиці та додатково погоджуються Сторонами в Додатках до даної Додаткової угоди №5 від 14 січня 2021 року: Вивчення матеріалів - 1000,00 грн; дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - 1000,00 грн; підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва- 1000,00 грн; оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів - 500,00 грн; вивчення матеріалів справи (відзив та інші документи, подані відповідачем) - 1000,00 грн; підготовка відповіді на відзив відповідача для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - 1000,00 грн; Вивчення матеріалів справи (апеляційна скарга та інші документи, подані Відповідачем до Шостого апеляційного адміністративного суду - 1000,00 грн; Підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача для подання до Шостого апеляційного адміністративного суду - 1000,00 грн.
Відповідно до п.3 Додаткової угоди №5 Оплата вартості послуг (перерахування гонорару), зазначених в Додатках до даної Додаткової угоди №5, здійснюється Клієнтом шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 20 днів, з моменту підписання Сторонами Акту виконаних робіт.
Листом вих.№ 09/02/22-1 від 09.02.2022 адвокат повідомив позивача, що на виконання угоди про надання правничої допомоги від 01.06.2020 та листа за вих.№ 14/01/22-1 від 14.01.2022р, надано на ознайомлення і підписання позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення № UA100320/2021/000050/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100320/2021/001812 для подачі до Окружний адміністративний суд м. Києва та додатків до неї.
Відповідно до Акту виконаних робіт від 09.02.2022 для виконання предмету Угоди про надання правничої допомоги від 01.06.2020 та завдання, викладеного в листі за вих. 14/01/22-1 від 14.01.2022 Виконавцем виконано наступну роботу:
-вивчення матеріалів 1,5 год, вартість 1 год - 1000,00 грн, сума - 1500,00 грн;
-дослідження законодавства, що регламентує предмет спору 2 год, вартість 1 год - 1000,00 грн, сума - 2000,00 грн;
-підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва 4 год, вартість 1 год - 1000,00 грн, сума - 4000,00 грн;
-оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів та їх завірення 1 год, вартість 1 год - 500,00 грн, сума - 500,00 грн;
-необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн;
-особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення - 1000,00 грн.
Всього - 13000,00 грн.
Відповідно до інформації зазначеної в платіжному дорученні від 10.02.2022 №5486 позивачем сплачено 13000,00 грн за надання правничої допомоги згідно договору від 01.06.2020 та акту від 09.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, серед іншого, договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про фактичне надання послуг (виконання робіт).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, є непропорційним до предмету спору, виходячи з того, що дії, як складання і подання до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, не потребує від фахівця в області права значного інтелектуального навантаження.
Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач понесе у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Також суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є значно складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Зі змісту позовної заяви вбачається, що її написання не потребувало від фахівця у галузі права значних зусиль та знань, як наслідок, сума витрат є значно завищеною, здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду публічно-правових спорів. При цьому сам адвокат участі у судових засіданнях не приймав, надсилання до суду здійснювалось у електронному вигляді без витрат часу на явку до суду особисто.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8000 грн.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору, суд зазначає, що позивачем при зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2481,00 грн (платіжне доручення №5487 від 10.02.2020).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України позивачу необхідно відшкодувати 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Клімат» (код ЄДРПОУ 31629990, 02002, Україна, місто Київ, вулиця Челябинська, будинок 10, офіс 3) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд.8-А) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100320/2021/000050/2 від 14.12.2021.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації № UA100320/2021/001812 від 14.12.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Клімат» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Клімат» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова