про повернення позовної заяви
16 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2381/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
12.12.2025 до Луганського окружного адміністративного суду поштою надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Луганської обласної державної адміністрації від 12.09.2025 про відмову у проведенні реєстраційних дій;
- визнати за позивачкою право власності на жилу квартиру АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Луганську обласну державну адміністрацію внести жилу квартиру АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- звільнити позивача від сплати судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до свідоцтва про право власності за заповітом ААН № 433518, посвідченого державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори 01.09.1998, спадкова справа № 482/98, зареєстровано в реєстрі за № 3062, на підставі заповіту батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка є спадкоємцем квартири АДРЕСА_2 .
Згідно технічного паспорту, технічна характеристика квартири: розташована на 2 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 2 жилих кімнат площею 12,0 кв.мта 15,2 кв.м, кухні 7,4 кв.м, ванної кімнати 2,6 кв.м, туалету 1,0 кв.м, коридору 7,5 кв.м, вбудованої шафи 0,4 кв.м та 0,3 кв.м, балкону 1,9 кв.м.
Загальна площа складає 48,3 кв.м, жила 27,2 кв.м. У квартирі позивачка зареєстрована з 30.07.1981 по теперішній час, що підтверджується штампом у паспорті.
Згідно переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (зі змінами відповідно до Наказу від 14.10.2024 № 360), м. Сєвєродонецьк перебуває на тимчасово окупованій території України.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації позивач була вимушена покинути своє житло та переїхала до м. Бориспіль, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 20.12.2023 № 3249- 5003071382.
На заяву про внесення квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримання компенсації за втрачене житло, від Луганської обласної державної адміністрації позивач отримала лист від 12.09.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій на підставі неможливості встановлення суб'єктом реєстрації факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження на підставі поданих документів. Рекомендовано звернутись до суду.
Вказані відповідачем підстави для відмови щодо надання документів, які не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є помилковими та необґрунтованими.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Луганської обласної державної адміністрації від 12.09.2025 про відмову у проведенні реєстраційних дій та зобов'язати Луганську обласну державну адміністрацію внести жилу квартиру АДРЕСА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, зазначені позовні вимоги в цій частині підсудні Луганському окружному адміністративному суду.
Водночас суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві також заявляє вимоги про визнання права власності на жилу квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, суд звертає увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Наведена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 травня 2018 року у справі №826/7431/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506132).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що положеннями глави 3 Цивільного кодексу України (статті 15-23) регулюється захист цивільних прав та інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України регламентовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, вимоги про визнання права власності на жилу квартиру АДРЕСА_1 , мають розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в позовній заяві об'єднано кілька вимог, які належить розглядати різним судам в порядку різного судочинства.
Суд зазначає, що частиною шостою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно частини четвертої статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись статтями 20, 21, 25, 30, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В. Смішлива