12 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5024/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу (у порядку спрощеного провадження) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Рижкову Вікторію Олегівну , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 23.06.2025 року №110550001916, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) період здійснення ним підприємницької діяльності з 23.05.1995 по 31.12.2003 року, розглянувши повторно заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 року про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, отримав відмову в її призначення у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Не враховано до стажу період ведення підприємницької діяльності з 23.05.1995 по 31.12.2003, оскільки відсутня довідка про систему оподаткування та сплату внесків. Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу ХV Перехідні положення Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування відповідні документи, проте, первинні документи, які містять відомості про сплату страхових внесків позивачем за вказаний період у Головному управлінні ПФУ у Кіровоградській області та в ГУ ДПС в Кіровоградській області - відсутні. Воднораз, позивач не може бути позбавленим права на пенсійне забезпечення через відсутність підтверджуючих документів, оскільки це відбулося не з його вини, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з його волі, та на які він не міг вплинути. В свою чергу позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для підтвердження ним зайняття підприємницькою діяльністю, і у нього відсутня будь яка можливість отримати інші відомості, окрім даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено процесуальний строк для подання відзиву на позов.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відзив на позов не поданий.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року витребувані додаткові докази.
Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою від 16.06.2025 року про призначення пенсії за віком, яка була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в м. Києві.
За результатами розгляду заяви рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 23.05.2025 №110550001916 ''Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 '', яким відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж становить 24 роки 7 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Не враховано до стажу період ведення підприємницької діяльності з 23.05.1995 по 31.12.2003 (відсутня довідка про систему оподаткування та сплату внесків) (надалі - спірне рішення, а.с.14).
Отже правомірність та законність спірного рішення та зобов'язання призначити пенсію за віком є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилось 60 років 1 місяць 2 дні, тобто він досяг пенсійного віку.
За змістом спірного рішення позивач має страховий стаж роботи 24 роки 07 місяців 26 днів та відсутній необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України ''Про загальнообов'язкове пенсійне страхування''.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 62 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок - №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу періоди його роботи фізичної особи - підприємця з 23.05.1995 року по 31.12.2003 року та зобов'язання зарахувати цей період до його страхового стажу.
Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Так, податкове законодавства передбачає перебування особи на загальній системі оподаткування чи на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок).
При цьому, суд звертає увагу, що наведені норми законодавства стосуються підприємницької діяльності із застосування спрощеної системи оподаткування або фіксованого податку.
Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина 3 статті 20).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за № 5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.
Коментована Інструкція від 10.06.1994 за № 5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за № 5-5, № 11-1, № 4-6 і № 16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія В00 №002868 ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП 15.05.1995 року (а.с.17-20).
Підприємницька діяльність ФОП - це самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик, спрямована на отримання прибутку через виробництво товарів, виконання робіт чи надання послуг, що здійснюється зареєстрованою фізичною особою, яка відповідає за неї всім своїм майном. Це юридично оформлена господарська діяльність, що відрізняється від звичайної роботи, адже передбачає систематичне отримання доходу та відповідальність за результат.
Тобто, позивач здійснюючи самостійно підприємницьку діяльність несе повну відповідальність за своєчасну сплату податків та зборів та відповідно збереження усіх необхідних документів, які підтверджуються перебування його на тій чи іншій системі оподаткування. Позивач фактично перебуває у статусі роботодавця, забезпечуючи себе роботою. І в даному випадку, тягар доведення цих обставин лежить саме на позивачу, а не на іншому державному органі, з огляду на те, що він здійснював самостійну підприємницьку діяльність.
Покликання представника позивача на обов'язок податкового та пенсійного органу зберігати документи щодо виду системи оподаткування чи то сплати єдиного податку, суд відхиляє, з огляду на те, що усі ці документи, з огляду на те, що у подальшому він мав намір звертатись із заявою про зарахування цих періодів до страхового стажу.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/5 затверджено перелік Типових документів, що створюється під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб (надалі - Перелік).
Відповідно до пункту 273 підрозділу 3.3 розділу III Переліку строк зберігання звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку: річних - 5 років, квартальних - 3 роки;
Згідно пункту 277 підрозділу 3.3 розділу III Переліку строк зберігання корінців свідоцтв, свідоцтв про сплату єдиного податку - п'ять років;
У пункті 283 підрозділу 3.3 розділу III Переліку визначено, що строк зберігання декларацій, що відображають звітність усіх платників податків, та документи (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки) до них - п'ять років.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області повідомило суд про неможливість надати довідку про сплату страхових внесків, у зв'язку з тим, що архівні відомості про сплату страхових внесків ОСОБА_1 за період з 23.05.1993 по 31.12.2003. ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в ГУ ПФУ в Кіровоградській області з 23.05.1995, що підтверджується відомостями з електронної картки реєстру страхувальників (копія додається) (а.с.52-58).
Тобто, електронна картка позивача, як страхувальника, не містить інформації про сплату страхових внесків протягом здійснення ним господарської діяльності як ФОП.
При цьому, підтверджуючі документи позивач мав надати пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії. І в даному випадку, позивач, у позові взагалі не зазначає на якому ж виді оподаткування він перебував під час здійснення підприємницькою діяльністю. Більше того, припинення підприємницької діяльності відбулось у 2021 році, і з цієї дати позивач міг був вчинити дії щодо збору інформації.
У залежності від виду системи оподаткування, на якій перебував позивач як ФОП, визначають різні види документів для підтвердження такого періоди роботи до страхового стажу.
Однак, аналізуючи матеріали справи, судом установлено, що жодних документів позивачем не надано ні пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії за віком, ні до суду разом із позовною заявою, внаслідок чого, позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Так, період зайняття підприємницькою діяльністю з 23.05.1995 може бути зарахований до страхового стажу позивача лише за умови підтвердження спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків. І такі документи має надати саме позивач, а не інший державний орган.
Основними документами для підтвердження стажу є Витяг з Єдиного державного реєстру (ЄДР) на підтверджує факту реєстрації ФОП; свідоцтво про сплату єдиного податку або Спеціальний торговий патент - для спрощеної системи оподаткування; платіжні документи, квитанції, що підтверджують сплату єдиного податку, фіксованого податку або ЄСВ; податкові декларації (довідкові), декларація про майновий стан і доходи або декларація платника єдиного податку (з додатками по ЄСВ) за відповідний період, подані у статусі "Довідкова"; довідки з ПФУ (OK-5/OK-7), витяг з Реєстру застрахованих осіб, де фіксується сплата внесків (доступний через портал ПФУ).
Натомість, обов'язок щодо надання документів на підтвердження свого страхового стажу лежить саме на позивачу. Відсутність таких документів жодним чином не може бути розцінено як додатковий тягар чи обтяження позивача, оскільки саме він має намір отримати пенсійні виплати, а тому повинен довести наявність у нього страхового стражу і такі докази створював/отримував саме позивач (сплачував єдиний внесок, подавав заяви про перебування на спрощеній чи загальній системі оподаткування; сплачував фіксований внесок тощо). А тому, в даній ситуації саме позивач повинен надати документи на підтвердження свого страхового стажу, як фізичної особи - підприємця.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, на яку покликається представник позивача, зазначив:
"39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
У зв'язку з тим, що позивач не надав жодного доказу на зарахування періоду його підприємницької діяльності до страхового стажу, натомість судом не встановлено протиправності оскаржуваного рішення, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257- 262, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК