15 грудня 2025 року м. Київ справа №320/11635/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за періоди з 27.06.2014 по 18.02.2015, з 18.02.2015 по 17.04.2015, з 07.08.2015 по 18.10.2017, з 19.08.2019 по 25.06.2021 відповідно до положень частини четвертої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" від 01.08.2012 № 702;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за періоди з 27.06.2014 по 18.02.2015, з 18.02.2015 по 17.04.2015, з 07.08.2015 по 18.10.2017, з 19.08.2019 по 25.06.2021 відповідно до положень частини четвертої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" від 01.08.2012 № 702;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за 2021 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29.04.2020 № 375;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату до грошового забезпечення за 2021 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29.04.2020 № 375, з урахуванням раніше виплачених сум.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 2016 року по 22.06.2018 рік він проходив службу на посаді інспекторського складу, проходження на яких надає йому право на додаткову відпустку передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Однак таку відпустку позивач не використав за період із 2014 року по 2021 рік, у зв'язку настанням особливого періоду у 2014 році. Позивач 25.06.2021 звільнився з військової служби, а тому, на його думку, відповідно до положень частини четвертої статті 10-1 Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" від 01.08.2012 № 702 (далі - Постанова № 702) набув на день звільнення право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки. Проте зазначеної компенсації позивачу не нараховано та не здійснено.
Також позивач зазначає, що він протягом 2021 року щомісячно виконував обов?язки, пов?язані з безпосереднім контактом з населенням, а тому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29.04.2020 № 375 (далі - Постанова № 375), мав право на додаткову доплату до грошового забезпечення. Проте зазначеної доплати позивачу не нараховано та не здійснено за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень (відповідний період) 2021 року.
У встановлений судом строку на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач вказує, що позивач з 2015 по 2019 рік військову службу в ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не проходив, а проходив військову службу у вказані періоди на відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України. У зв?язку з чим невідомо про те, чи звертався позивач із рапортами про реалізацію пільги, що передбачена п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII та Постановою № 702. Також, як зазначає відповідач, позивачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував або спростовував факт використання такої відпустки, або отримання грошової компенсації під час проходження служби у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України. Відповідач звертає увагу, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв'язку з цим додаткова відпустка, що не надавалася в особливий період, не вважається такою, що є невикористаною. Відповідач також зазначає, що якщо військовослужбовець не звертався під час служби про надання цієї відпустки, він не набув суб'єктивного права про надання йому такої відпустки чи компенсації
Водночас відповідач зауважує, що вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової доплати, передбаченої Постановою № 375, є необґрунтованою, оскільки зазначена виплата здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів, а оскільки ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не є головним розпорядником бюджетних коштів, така вимога позивача не підлягає задоволенню.
У поданій до суду відповіді на відзив відповідача, позивач зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Також позивач звертає увагу на те, що відповідач не надав жодного аргументу щодо відсутності коштів у ним же наведених джерелах фінансування. Жодної заявки відповідач не здійснював з метою отримання коштів для виплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення.
У поданому до суду запереченні на відповідь на відзив, відповідач не погоджується з вимогами викладеними у відповіді на відзив, заперечує проти їх задоволення та вважає їх неправомірними, такими, що порушують норми матеріального права.
У додаткових поясненнях позивач заперечує щодо доводів та аргументів, які наводить відповідач у запереченні.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 (суддя Харченко С. В.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
16.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
13.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
23.12.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
17.01.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 прийнято адміністративну справу № 320/11635/21 до провадження. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Із 27.06.2014 по 25.06.2021 позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема:
- з 27.06.2014 по 18.02.2015 перебував на посаді старшого інспектора прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » II категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- з 18.02.2015 по 17.04.2015 перебував на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » II категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- з 07.08.2015 по 18.10.2017 перебував на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- з 19.08.2019 по 25.06.2021 перебував на посаді начальника четвертого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » 1 категорії (тип А) Окремого контрольно-пропускного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України 26.05.2021 № 198-ос позивача звільнено з військової служби в запас, та наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 25.06.2021 року № 255-ос позивача виключено із списків особового складу усіх видів забезпечення Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ».
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо проведених виплат ОСОБА_1 .
Відповідач листом від 11.08.2021 року № 11/1202 надав відповідь на вказаний запит, у якому вказав, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені ч. ч. 1, 6, 12 ст. 10-1 Закону № 2011-XII. Враховуючи вищевикладене, грошову компенсацію за додаткові відпустки (2014-2021 роки), передбачену Постановою № 702 з урахуванням ч. 4 ст. 10 Закону № 2011-XII, позивачу не нараховано та не виплачено.
Виходячи зі змісту отриманої відповіді від 11.08.2021 року Nє11/1202 та отриманих карток грошового забезпечення (архівна відомість №1), позивач встановив, що відповідач на день звільнення, не здійснив усіх нарахувань та виплат, які належать позивачу, а саме:
- виплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, які передбачені ч. 4 ст. 10-1 № 2011-XII, за період 2014-2017, 2019-2021;
- виплати додаткової доплати до заробітної плати (грошового забезпечення) на період дії карантину у 2021 році (окрім за серпень 2021 року).
За наведених обставин позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав з даним адміністративним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2011-XII військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так, частинами 1-4 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Додатками 2 - 5 до Постанови №702 є Переліки, які визначають військові посади, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту (далі - Перелік №702).
З інформації відображеної у витягу з послужного списку позивача слідує, що останній в періоди з 27.06.2014 по 18.02.2015, з 18.02.2015 по 17.04.2015, з 07.08.2015 по 18.10.2017, з 19.08.2019 по 25.06.2021, проходив військову службу на посадах старшого інспектора прикордонної служби та начальника відділення інспекторів прикордонної служби.
Тому позивач, будучи військовослужбовцем, обіймаючи посади, визначені у Переліку №702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до статті 10-1 Закону №2011-XII за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
У рік звільнення вказаних військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) та від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон №1932-XII).
Згідно з статтею 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Зі змісту наведених норм слідує, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски.
Водночас, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Крім цього, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; грошова компенсація відпустки особі.
Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток в особливий період є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
При цьому, припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Суд зазначає, що Постановою №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі додаткової.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що, в свою чергу, не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористанні дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.
Як встановив суд, позивач не використав додаткові дні за періоди з 27.06.2014 по 18.02.2015, з 18.02.2015 по 17.04.2015, з 07.08.2015 по 18.10.2017, з 19.08.2019 по 25.06.2021, а тому набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби.
Пунктом 11 Порядку №702 визначено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
З урахування викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за періоди з 27.06.2014 по 18.02.2015, з 18.02.2015 по 17.04.2015, з 07.08.2015 по 18.10.2017, з 19.08.2019 по 25.06.2021, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату доплати на період дії карантину, суд зазначає таке.
Згідно з абз. 1 ч. 1 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Згідно з п. п. 2-5 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок № 485).
Відповідно до п. 1 Порядку № 485 цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з п. 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 п. 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання п. 4 Постанови № 375 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 24 червня 2020 року № 594-ОС "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким установлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни військовослужбовцям, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, медичним та іншими працівниками, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювань серед людей на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, додаткову доплату у граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати), пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати: 1) військовослужбовцям, які займають штатні посади в органах Державної прикордонної служби України; 2) працівникам, які займають штатні посади в закладах охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (пункт 2); персональний перелік військовослужбовців та працівників, яким провадиться додаткова доплата, визначати начальнику (командиру) органу Державної прикордонної служби України (пункт 3); нарахування додаткової доплати провадити у відсотковому відношенні до грошового забезпечення (заробітної плати) з розрахунку всіх складових, у тому числі й премії, за винятком виплат, що носять разовий характер (пункт 4); розмір додаткової доплати визначати згідно поіменного рапорту керівника підрозділу (пункт 5).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є військовослужбовцем або працівником; 2) особа забезпечує правопорядок і безпеку громадян, виконуючи обов'язки в органах Державної прикордонної служби України на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період карантину проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») на посаді начальника четвертого відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » 1 категорії (тип А) Окремого контрольно-пропускного пункту Центрального регіонального управління Адміністрації «Київ» Державної прикордонної служби України.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що у спірний період позивач проходив службу за наявності всіх умов, що дають право на встановлення додаткової доплати, передбаченої Постановою №375, а тому відповідач мав встановити та виплачувати позивачу в цей період додаткову доплату пропорційно відпрацьованому часу у відповідних умовах.
Відповідно до архівної відомості №1 з січня 2021 року по серпень 2021 року позивачу не нараховано та не виплачено доплату до грошового забезпечення, передбачену Постановою №375, у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року.
Також судом встановлено, що позивач входив до переліку військовослужбовців, які обіймали штатні посади в органах Державної прикордонної служби України, та які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечували життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мали з населенням безпосередній контакт, що випливає з посадових обов'язків позивача.
Факт ненарахування та невиплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої Постановою №375, у спірний період (з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.02.2021 по 30.06.2021) також підтверджений і самим відповідачем.
Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової доплати позивачу за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року. Тому дана вимога позивача підлягає задоволенню.
Оскільки судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової доплати позивачу за службу в особливих умовах, також підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року.
Як зазначалося вище, за наявності всіх умов, визначених у пункті 1 Постанови № 375, додаткова доплата до грошового забезпечення відповідної особи встановлюється виданням керівником наказу про таку доплату. Відсутність відповідного рапорту та наказу керівника є елементами протиправної бездіяльності відповідача.
Разом з тим, сам розмір зазначеної доплати у відсотках до грошового забезпечення визначається в залежності від наявних бюджетних коштів і не може перевищувати 50 відсотків грошового забезпечення. Отже, визначення розміру такої доплати є дискреційними повноваженнями відповідача.
При цьому, не видання відповідних наказів керівником військової частини НОМЕР_1 не є перешкодою для задоволення позову, оскільки у випадку задоволення вимог позивача відповідач зобов'язаний видати такі накази за спірний період, визначивши розмір додаткової доплати до грошового забезпечення, після чого нарахувати і виплатити позивачу невиплачену за цей час доплату.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправна бездіяльність, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.
VІ. Судові витрати.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з огляду на що судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 246, 255, 292-297, 325, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за періоди з 27.06.2014 по 18.02.2015, з 18.02.2015 по 17.04.2015, з 07.08.2015 по 18.10.2017, з 19.08.2019 по 25.06.2021 відповідно до положень частини четвертої статті 10-1Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" від 01.08.2012 № 702.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за періоди з 27.06.2014 по 18.02.2015, з 18.02.2015 по 17.04.2015, з 07.08.2015 по 18.10.2017, з 19.08.2019 по 25.06.2021 відповідно до положень частини четвертої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" від 01.08.2012 № 702.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період часу з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29.04.2020 № 375;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період часу з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29.04.2020 № 375, з урахуванням раніше виплачених сум.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.