15 грудня 2025 року м. Київ справа №320/4569/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва "Плесо" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування вимоги в частині,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва "Плесо" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати п.1 в частині вжиття заходів щодо притягнення у порядку, установленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях, п.2 та п. 3 вимоги Державної аудиторської служби України №000700-14/20-2024 від 02.01.2024 «Про усунення виявлених порушень».
В якості підстави позову зазначено про незгоду з оскаржуваними пунктами вимоги, оскільки останні викладені з порушенням вимог в частині змісту вимоги, як акту індивідуальної дії, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, вважає, що в оскаржуваних пунктах вимоги не визначено встановлений чинним законодавством конкретний спосіб виконання, а право Державної аудиторської служби України вимагати у підконтрольних суб'єктів вжиття заходів щодо повернення коштів Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачено.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою суду (суддя Балаклицький А.І.) від 13.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/4569/24 передано 28.10.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 адміністративну справу №320/4569/24 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., ухвалено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, відповідно до якого Держаудитслужба заперечує проти вимог позову у повному обсязі. Зазначає, що діяла правомірно, а виявлені за результатами Ревізії порушення фінансової дисципліни, які спричинили збитки місцевому бюджету міста Києва, підтверджуються належними та допустимими доказами, зважаючи на те, що позивач на їх спростування не наводить жодних тверджень. Крім того, Держаудитслужба повідомляє, що наразі матеріали Ревізії є даними досудового розслідування за кримінальним провадженням № 12024000000000120 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, яке розпочало Головне слідче управління Національної поліції України (лист від 26.02.2024 № 30548-2024). Водночас Головне слідче управління Національної поліції України листом від 28.02.2024 №32077-2024 повідомило Держаудитслужбу про заборону розголошення відомостей досудового розслідування відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України. Зважаючи на наявні обставини, Держаудитслужба до свого відзиву не може надати копії матеріалів ревізії.
Також в матеріалах справи міститься відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач підтримує свою правову позицію та просить задовольнити вимоги позову.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Державна аудиторська служба України у плановому порядку провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, результати якої зафіксовані в Акті ревізії від 01.12.2023 №000700-23/5, що підписаний позивачем із запереченнями.
Висновки на заперечення надіслані листом Держаудитслужби від 28.12.2023 №000700-14/15377-2023.
02.01.2024 Держаудитслужба склала відносно позивача вимогу «Про усунення виявлених порушень» №000700-14/20-2024.
Загалом ревізією встановлено фінансових порушень на суму 69490372,5 грн, з них тих, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів, на суму 35672318,68 гривні.
Після завершення ревізії неусунутими залишилися порушення, що призвели до збитків на загальну суму 35661020,68 гривні.
На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939), підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Держаудитслужба у спірному висновку вимагала:
1) розглянути результати проведеної ревізії та вжити заходів щодо притягнення у порядку, установленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях;
2) вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету коштів через завищення підрядними організаціями вартості та обсягів виконаних робіт за об?єктами будівництва;
3) вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету коштів, сплачених КП «Плесо» ТОВ «Енергоінвестпроект» за електроенергію за ціною, яка більше ніж на 10% перевищувала ціну за одиницю товару.
Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів визначено надати Держаудитслужбі терміном до 29 січня 2024 року.
Не погоджуючись із зазначеними пунктами вимоги Державної аудиторської служби України №000700-14/20-2024 від 02.01.2024 «Про усунення виявлених порушень», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон №2939-XII), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).
Пунктом 16 Порядку № 550 визначено, що ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає встановлення відповідності законодавству установчих, фінансових, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної, фінансової та бюджетної звітності, господарських договорів, розпорядчих та інших документів об'єкта контролю, пов'язаних із плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). Надання документів об'єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об'єкта контролю чи його заступником у строк, який зазначається посадовими особами органу державного фінансового контролю у вимозі про надання документів та встановлюється з урахуванням запитуваного обсягу таких документів; фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних посадових осіб органу державного фінансового контролю або фахівців інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об'єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавців робіт.
Документальна і фактична перевірки проводяться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів. Фактична перевірка здійснюється станом на дату її проведення незалежно від періоду, що підлягає ревізії. Для підтвердження результатів фактичної перевірки та фактів, що стосуються періоду, який підлягає ревізії, посадові особи органу державного фінансового контролю можуть перевіряти документи об'єкта контролю і за інші періоди фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 550 результати ревізії оформляються актом, який повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).
Зазначеним пунктом 35 Порядку № 550 регламентовано, що має містити акт ревізії, а саме: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повне найменування об'єкта контролю, його місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених фахівців, які проводили ревізію, перелік осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії, інші відомості щодо організаційної структури об'єкта контролю, наявності підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, перебігу ревізії та перешкоджання у її проведенні, а також факти відмови від підписання або неможливість підписання документів у разі наявності; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень, а також іншу інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю, та факти, що стосуються періоду, який підлягає ревізії.
Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Пунктами 45- 46 Порядку № 550 визначено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання надалі, а якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об'єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Судом встановлено, що оскільки з боку позивача під час Ревізії не усунуто в повному обсязі виявлених порушень фінансової дисципліни, що відображені в Акті ревізії №000700-23/5, Держаудитслужба, керуючись пунктом 46 Порядку № 550, склала відносно позивача вимогу «Про усунення виявлених порушень» від 02.01.2024 №000700-14/20-2024.
Зі змісту даної вимоги судом встановлено наступне.
Загалом ревізією встановлено фінансових порушень на суму 69490372,5 грн, з них тих, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів, на суму 35672318,68 гривні.
Після завершення ревізії неусунутими залишилися порушення, що призвели до збитків на загальну суму 35661020,68 гривні.
1. На порушення частини першої статті 857 Цивільного кодексу України, частини першої статті 318 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», частини другої статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 6.4.3 Правил визначення будівництва - ДСТУ - Б Д.1.1-1:2013 (наказ Мінрегіону України від 5 липня 2013 №293), 6.2.2, 6.3.1.1, 6.3.3 Настанови щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва - ДСТУ - Н. Б. Д.1.1-2:2013 (наказ Мінрегіону України від 27 серпня 2013 №405 та пункту 6.4 договорів підряду підрядні організації завищили вартість виконаних робіт чим завдали матеріальної шкоди (збитки) місцевому бюджету на загальну суму 34 699 561,74 грн, зокрема:
1.1. За результатами контрольних обмірів завищено обсяги робіт, включених в акти ф. КБ-2в, над фактично виконаними обсягами на загальну суму 18 293 911, 63 грн з ПДВ, з них: ТОВ «Сіті-О» за договором підряду від 02.03.2020 №1318 по об'єкту «Розчистка та благоустрій ставка у селищі Мриги у Голосіївському районі м. Києва (капітальний ремонт)» на загальну суму 15 555 903,00 грн.
ТОВ «Будівельна компанія Градот» за договором підряду від 14.05.2020 №1415 по об'єкту будівництва «Капітальний ремонт елементів благоустрою зони відпочинку «Березняки» на загальну суму 117 021,66 грн.
ТОВ «Будівельна група Укрлюкс» по об'єкту «Капітальний ремонт гідротехнічних споруд та розчистка канави вздовж вул. Ушинського та вул. Уманської (струмок Вершинка) у районі м. Києва» на загальну суму 248 099,83 грн.
ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» за договором підряду від 18.12.2019 №1278 по об'єкту «Реконструкція очисних споруд «Харківські» по вул. Ревуцького,40 в Дарницькому районі м. Києва на загальну суму 634 259,00 грн.
ТОВ «Гідробуденергоавтоматика» за договором підряду від 27.04.2020 №1349 по об'єкту «Реконструкція Північно-Дарницького меліоканалу. Ділянка від озера Лісове до вул. Маршала Жукова» на загальну суму 349 363,12 грн.
ТОВ «ДК Мідас» за договором підряду від 27.04.2020 №1401 по об'єкту будівництва «Капітальний ремонт гідротехнічних споруд та розчистка струмка Сиреці у Шевченківському та Подільському районах м. Києва» на загальну суму 1 389 265,02 грн.
1.2. Враховано понаднормативну кількість матеріалів, що призвело до завищення вартості виконаних робіт по об'єктам будівництва на загальну суму 3 393 302,11 грн:
ТОВ «Будівельна компанія Градот» за договором підряду від 14.05.2020 №1415 по об'єкту будівництва «Капітальний ремонт елементів благоустрою зони відпочинку «Березняки» на загальну суму 2 767 499,13 грн;
ТОВ «Будівельна група Укрлюкс» по об'єкту «Капітальний ремонт гідротехнічних споруд та розчистка канави вздовж вул. Ушинського та вул. Уманської (струмок Вершинка) у районі м. Києва» на загальну суму 336 354,58 грн;
ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» за договором підряду від 08.10.2019 №1226 по об'єкту «Реконструкція зливостокової каналізації системи озер Опечень в Оболонському районі на ділянці озера Кирилівське» на загальну суму 256 677,40 грн;
ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» за 1278 по об'єкту «Реконструкція очисних споруд «Харківські» по вул. Ревуцького, 40 в Дарницькому районі м. Києва на загальну суму 29 296,00 грн;
ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» за договором підряду від 23.07.2021 №1902 по об'єкту Реконструкція зливостокової каналізації систем озер Опечень в Оболонському районі «із врахуванням гідротехнічних споруд та відновлення екологічного та санітарно-технічного стану системи водойм на ділянці відкритого русла р. Почайна орієнтовно довжиною 685,0 м від проспекту Степана Бандери до шлюзу» на загальну суму 3 475,00 грн.
1.3. Непідтвердження ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» первинними документами витрат на загальну суму 13 012 348,00 грн за такими укладеними договорами підряду: від 25.09.2019 №1222 на суму 5 301,4 тис. грн; від 08.10.2019 №1226 на суму 2 190,5 тис. грн, від 18.12.2019 №1278 на суму 5 512,5 тис. грн.
2. На порушення вимог частини п'ятої статті 41, пункту 11 частини другої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 3 статті 179 Господарського кодексу України КП «Плесо» безпідставно підвищено ціну за поставлену електроенергію більше ніж на 10%, що призвело до незаконної сплати коштів на суму 917 705,80 грн та нанесено збитків Підприємству на зазначену суму.
На підставі вказаного Держаудитслужба вимагала:
1) розглянути результати проведеної ревізії та вжити заходів щодо притягнення у порядку, установленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях;
2) вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету коштів через завищення підрядними організаціями вартості та обсягів виконаних робіт за об'єктами будівництва;
3) вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету коштів, сплачених КП «Плесо» ТОВ «Енергоінвестпроект» за електроенергію за ціною, яка більше ніж на 10% перевищувала ціну за одиницю товару.
Відтак, порушення фінансового-господарської діяльності позивача, які виявлені під час Ревізії та зазначені в умовно-констатуючій частині вимоги свідчать про наявність матеріальної шкоди (збитків), що нанесені місцевому бюджету міста Києва, що фактично позивачем не заперечувалось під час судового розгляду справи.
Право Держаудитслужби пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства передбачено положеннями пункту 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю».
Водночас, реалізацію результатів ревізії передбачено положеннями Порядку № 550, а саме пунктом 46 цього Порядку.
Отже, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише щодо усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені під час перевірки збитки. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Суд зауважує, що вимога органу державного фінансового контролю неодноразово була предметом розгляду адміністративних справ у касаційному порядку у Верховному Суді, який за результатами розгляду аналогічних справ сформував сталу правову позицію.
Зокрема, Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2020 року по справі № 802/342/17-а зазначив: «Аналіз норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, свідчить про те, що проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою коригування роботи підконтрольного суб'єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є надіслання об'єкту такої перевірки вимоги, яка містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов'язковою до виконання. Водночас відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, здійснюється шляхом звернення до суду з окремим позовом про їхнє стягнення або відшкодуванням їх підприємством у добровільному порядку. Це означає, що приписи вимоги, у яких зазначено суми збитків, не мають зобов'язального характеру для об'єкта контролю, оскільки не є виконавчим документом, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуто інакше, ніж за рішенням суду.».
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що вимога контролюючого органу щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки.
Водночас також варто врахувати те, що відносно пунктів 2 та 3 вимоги, які за своїм змістом вказують про наявність збитків, які завдані через порушення допущені позивачем, місцевому бюджету міста Києва, наразі також існує стала правова позиція Верховного Суду.
Так, органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимоги про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об'єкта про визнання вимоги протиправною.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 826/2525/15, від 07 лютого 2020 року у справі № 803/634/17, від 14 лютого 2020 року у справі № 825/3661/15-а, від 05 березня 2020 року у справі №810/465/16, від 20 березня 2020 року у справі № 814/380/17.
Так, оскаржуваною вимогою позивача зобов'язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку. Збитки ж, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який буде розглядати позов про їх стягнення. Тобто, у разі незгоди із запропонованою сумою до відшкодування, позивач зможе надати свої заперечення щодо її стягнення саме у межах судового провадження, ініційованого контролюючим органом, а не в межах цієї справи.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 160/13920/20.
Позивач у адміністративному позові, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, у постанові від 24.07.2023 по справі № 640/4856/19, вказує, що пункт 1 Вимоги є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Держаудитслужба не зазначила конкретного способу усунення порушення.
Стосовно наведеного суд зазначає, що згідно п. 2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Як свідчать фактичні обставини справи, за результатами ревізії Держаудитслужба встановила винних осіб, які допустити порушення, про що зазначено в Акті ревізії № 000700-23/5.
Зважаючи на те, що відповідно до Порядку № 550 винні особи - особи, які відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення, тому підконтрольна установа у межах законодавства України має притягнути таку винну особу до відповідальності.
З огляду на викладене, випливає, що Держаудитслужба у пункті 1 вимоги правомірно встановила таку вимогу як вжити заходів щодо притягнення у порядку, установленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях.
Слід також окремо звернути увагу, що ані Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ані Порядок № 550 не змістить імперативної норми про заборону органу державного фінансового контролю встановлювати згадану вимогу підконтрольній установі.
Суд наголошує, що наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.
Суд зазначає, що навіть у разі відсутності у вимозі конкретного способу її виконання, останнє не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування. Більше того, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів статті 65 ГК України наділений саме керівник підприємства. Разом з тим, вказана обставина не позбавляє підконтрольного об'єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз'яснень.
Аналогічний правовий висновок зазначений Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 по справі № 160/13920/20, у постанові від 05.03.2020 у справі № 810/465/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на те, що правові висновки Верховного Суду, які викладені у справах № 160/13920/20 та № 810/465/16, є релевантними до даних правовідносин, то відповідно до зазначеної норми права мають бути враховані при розгляду справи по суті та прийнятті судового рішення.
Щодо посилань позивача на правовий висновок Верховного Суду, який сформований у постанові від 24.07.2023 по справі № 640/4856/19, суд зазначає, що такий висновок не може бути застосований до спірних правовідносин у порядку частини п'ятої статті 242 КАС України, з огляду на те, що правовідносини у справі № 320/4569/24 не є подібними із правовідносинами у даній справі.
Верховний Суд розтлумачив поняття подібність правовідносин, виклавши свій висновок в ухвалі від 04.03.2021 у справі № 640/1169/19, де відповідачем виступає орган державного фінансового контролю, а саме: «Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально- правове регулювання спірних правовідносин.».
Зі змісту постанови Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 640/4856/19, на яку посилається позивач у позові, випливає, що, по-перше, предметом оскарження є висновок про результати моніторингу закупівель, складення якого передбачено вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», а по-друге, наявне різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а саме вимоги Закону № 922 в редакції до 19.04.2020, в якому зокрема законодавець чітко передбачив право оскарження такого висновку до суду протягом встановленого законом строку (справа
В судовому рішення у справі № 640/4856/19 Верховний Суд щодо визначення способу усунення виявленого порушення розтлумачив положення статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі».
Те саме стосується посилань позивача на висновки Верховного Суду у справі №640/467/19.
Суд акцентує увагу, що позивач у своєму позові взагалі не наводить жодних тверджень на спростування виявлених порушень фінансової дисципліни. Доводи позивача фактично зводяться до незгоди обраного відповідачем заходу впливу, зазначеним в оскаржуваних пунктах вимоги, що на переконання суду, за відсутності належних заперечень щодо суті порушень, не може слугувати єдиною та достатньою підставою для визнання протиправним пунктів вимог.
Крім того, доводи позивача, які покладені в основу позовної заяви, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку із чим підстави для визнання протиправними оскаржуваних пунктів висновку відсутні.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва "Плесо" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування вимоги в частині, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.