про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 грудня 2025 року Київ № 320/59351/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника звернулася через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо невиконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11, якою зобов'язано здійснювати щомісячне нарахування та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, виконувати постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11 шляхом: проведення щомісячного нарахування та виплати позивачу державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначених відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; проведення щомісячного нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком;
- стягнути на користь позивача, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , пенсію відповідно до постанови Кагарлицького районного суду від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11, за період - три роки, що передують дню подання позову до суду, а саме: з 03.12.2022 по день ухвалення рішення суду, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за відповідний період, ураховуючи: державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту позовної заяви слідує, що відповідно до постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок ти виплатити позивачу, ОСОБА_1 , державну пенсію згідно із частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком встановленої у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплачувати з 29.09.2010 ОСОБА_1 : щомісячно державну пенсію згідно із частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність; щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.
Підставою звернення до суду із цим позовом представник позивач вказує, що у жовтні 2025 року звернулася до відповідача з адвокатськими запитами щодо стану виконання постанови Кагарлицького районного суду, та отримала відповідь відповідача від 17.10.2025, відповідно до якої зазначено, що на виконання постанови Кагарлицького районного суду проведено перерахунок за період з 29.09.2010 по 22.07.2011 та нараховано доплату в сумі 42487,65 грн. Звернули увагу, що перерахунок відповідно до постанови Кагарлицького районного суду фактично здійснено за неповні 10 місяців. Із листа-відповіді відповідача від 05.11.2025 вбачається, що при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу постанова Кагарлицького районного суду не застосовується. У своєму листі від 18.11.2025 відповідач наголосив, що постанова Кагарлицького районного суду виконана в межах повноважень та підстави для перерахунку пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відсутні.
У зв'язку із цим позивач стверджує, що її права порушені, оскільки уважає рішення суду не виконаним у повному обсязі.
При цьому матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до органів примусового виконання рішень щодо примусового виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11.
Суд констатує, що фактично зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач їх обґрунтовує, зводиться до незгоди позивача з діями відповідача на виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11.
Тобто оскаржувані позивачем дії фактично пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 2-а-6352/11, що буквально випливає зі змісту позовної заяви.
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11.
Фактично при розгляді позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11.
Отже позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання названого рішення суду.
Оцінюючі доводи позивача, суд виходив із такого.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Із аналізу предмета спору у цій справі суд доходить висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 24.04.2011 у справі № 2-а-6352/11.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача, вчинені або не вчинені на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання названого судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.
Ураховуючи наведене суд уважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.