ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" грудня 2025 р. справа № 300/8433/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі довіреності діє Хамець Алла Лілітівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення за №092550009689 від 06.11.2025 щодо відмови у призначенні пенсії, зарахуванні стажу та зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення і виплату пенсії по віку з урахуванням висновків суду, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якої на підставі довіреності діє Хамець Алла Лілітівна (надалі по тексту також - представник позивача, Хамель А.Л.), 20.11.2025 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Донецькій області), про визнання протиправним і скасування рішення за №092550009689 від 06.11.2025 щодо відмови у призначенні пенсії, зарахуванні стажу та зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення і виплату пенсії по віку з урахуванням висновків суду.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу роботи та не призначення пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, всупереч вимог законодавства, прийнято рішення за №092550009689 від 06.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, спірне рішення). Вказане рішення, на переконання позивача є протиправним та підлягає скасуванню, зважаючи на те, що до липня 1993 року написання імен та по батькові в трудових книжках, які видані на підставі постанови Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 за №656, могло здійснюватися російською транслітерацією та російським перекладом. Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 видана 29.08.1983 на території РРФСР, де вказано прізвище ім'я та по батькові позивача російською мовою " ОСОБА_2 ". Зазначає, що згідно статей 256, 258 Цивільного процесуального кодексу України не передбачено звернення до суду із заявою про встановлення факту належності документів, виданих СРСР заявнику, з огляду на наявність в таких документах розбіжностей у написанні прізвищ, імен та по батькові. Як стверджує заявник, в перекладі з російської мови по батькові ОСОБА_3 транслітерується " ОСОБА_4 ", як і внесено до трудової книжки останньої серії НОМЕР_1 видана 29.08.1983. За доводами ОСОБА_1 , в останньої відсутній обов'язок долучати до заяви про призначення пенсії свідоцтво про народження. З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.11.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи.
Пунктом 3 ухвали суду від 25.11.2025 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) (а.с.22-23).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувало до суду відзив із приміткою "Документ сформовано в системі "Електронний суд" 10.12.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого проведено в суді 11.12.2025 за вх.№32560/25 (а.с.28-80). Орган пенсійного забезпечення заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених в адміністративному позові, вказавши на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
Позивач 30.10.2025 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 та прийнято рішення від 06.11.2025 за №092550009689 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. Згідно з пунктом 26 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи з паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено в судовому порядку. За доданими документами до страхового стажу не зараховано усі періоди роботи згідно трудової книжки від 29.08.1983 серії НОМЕР_1 , індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, диплома від 20.06.1991 серії НОМЕР_2 , оскільки по батькові " ОСОБА_3 ", не відповідає даним свідоцтва про народження від 23.11.1965 серії НОМЕР_3 " ОСОБА_5 ". Просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа також скористалась правом на подання пояснень щодо позову. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скерувала до суду пояснення від 08.12.2025 за №0900-0902-8/61161, які зареєстровано судом 15.12.2025 за вх.№33065/25.
Представник третьої особи зазначив, що в трудовій книжці від 29.08.1983 серії НОМЕР_1 , індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, дипломі від 20.06.1991 серії НОМЕР_2 по батькові зазначено " ОСОБА_3 ", не відповідає даним свідоцтва про народження від 23.11.1965 серії НОМЕР_3 " ОСОБА_5 ", що не дає можливості ідентифікувати особу працівника. Просив врахувати пояснення при розгляді справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.10.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (а.с.40-42).
До означеної заяви, позивачем, серед іншого, долучено копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 24.03.2009 (а.с.46-48), свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 16.03.2009 (а.с.51), свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_6 від 16.03.2009 (а.с.52), свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.11.1965 (а.с.53), свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_7 від 06.09.2019 (а.с.54), трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 (а.с.58-67), диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991 (а.с.68), Архівної довідки від 30.10.2025 за №Ч-18/12-20 (а.с.70), Витягу з акту цивільного стану про народження і хрещення (а.с.72), Архівної довідки від 30.10.2025 за №Ч-16/12-20 (а.с.73), Довідки Городенківського управління Коломийської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 28.10.2025 за №3104-18.5.1/25-25 (а.с.75), Архівної довідки від 30.10.2025 за №Ч-17/12-20 (а.с.76), Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с.77).
Сторонами не заперечується обставини подання позивачем заяви від 30.10.2025 та долучених до неї документів, відповідачем надано до суду разом з відзивом на позовну заяву копії коментованих документів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення від 06.11.2025 за №092550009689 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з невідповідності по батькові в паспорті та свідоцтві про народження (а.с.79-80).
За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 29.08.1983 серії НОМЕР_1 , індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, диплому від 20.06.1991 серії НОМЕР_2 , оскільки по батькові " ОСОБА_3 " не відповідає даним свідоцтва про народження від 23.11.1965 серії НОМЕР_3 " ОСОБА_5 ".
Зі змісту коментованого рішення слідує, що пенсійний вік ОСОБА_1 становить 60 років і 08 днів, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком не менше 32 років, страховий стаж позивача відсутній.
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного відповідачем під час вирішення питання про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 0 років 0 місяців і 0 днів (а.с.57).
Вважаючи протиправним і таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за №092550009689 від 06.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_6 звернулась з цим позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 24.03.2009, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 30.10.2025, останній виповнилось 60 повних років (а.с.46-48).
З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 32 роки.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.10.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (а.с.40-42).
До означеної заяви, позивачем, серед іншого, долучено копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 24.03.2009 (а.с.46-48), свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 16.03.2009 (а.с.51), свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_6 від 16.03.2009 (а.с.52), свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.11.1965 (а.с.53), свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_7 від 06.09.2019 (а.с.54), трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 (а.с.58-67), диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991 (а.с.68), Архівної довідки від 30.10.2025 за №Ч-18/12-20 (а.с.70), Витягу з акту цивільного стану про народження і хрещення (а.с.72), Архівної довідки від 30.10.2025 за №Ч-16/12-20 (а.с.73), Довідки Городенківського управління Коломийської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 28.10.2025 за №3104-18.5.1/25-25 (а.с.75), Архівної довідки від 30.10.2025 за №Ч-17/12-20 (а.с.76), Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с.77).
Сторонами не заперечується обставини подання позивачем заяви від 30.10.2025 та долучених до неї документів, відповідачем надано до суду разом з відзивом на позовну заяву копії коментованих документів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, прийняло рішення від 06.11.2025 за №092550009689 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з невідповідності по батькові в паспорті та свідоцтві про народження (а.с.79-80).
За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 29.08.1983 серії НОМЕР_1 , індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, диплому від 20.06.1991 серії НОМЕР_2 , оскільки по батькові " ОСОБА_3 " не відповідає даним свідоцтва про народження від 23.11.1965 серії НОМЕР_3 " ОСОБА_5 ".
Зі змісту коментованого рішення слідує, що пенсійний вік ОСОБА_1 становить 60 років і 08 днів, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком не менше 32 років, страховий стаж позивача відсутній.
Інших підстав для неврахування трудової книжки від 29.08.1983 серії НОМЕР_1 , індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, диплому від 20.06.1991 серії НОМЕР_2 орган пенсійного забезпечення не навів.
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Так, в ОСОБА_1 є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 (а.с.58-67).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
В спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162).
Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.
Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім'я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 за № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 за № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
В спірному випадку, на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 зазначено російською мовою прізвище, ім'я та по батькові " ОСОБА_7 ", " ОСОБА_8 ", " ОСОБА_9 " " ОСОБА_4 " (а.с.58). При цьому в графі "Фамилия" прізвища " ОСОБА_7 ", " ОСОБА_8 " закреслено однією лінією.
Згідно з пунктом 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Статтею 53 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 за №161, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за №173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Відповідно до пункту 2.15 Інструкції №162 студентам, учням, аспірантам і клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання в денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.
Із змісту наведених норм слідує, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Позивач долучила до заяви про призначення пенсії за віком копію диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991 (а.с.68), заповненого та російською мовою, в якому зазначено прізвище ім'я та по батькові " ОСОБА_2 ".
Є слушними доводами відповідача про те, що згідно з пунктом 26 Порядку №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи з паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено в судовому порядку.
Разом з тим, текстуальний аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати, що законодавець свідомо використав сполучник "або", яким позначено альтернативність, а не сукупність умов. У конструкції "паспорт громадянина України або свідоцтво про народження" йдеться про два рівнозначні документи, кожен з яких може бути самостійною підставою для ідентифікації особи.
Відтак, тлумачення цієї норми свідчить, що для встановлення належності документа про стаж особі не вимагається одночасне подання і паспорта, і свідоцтва про народження. Достатнім є подання будь-якого одного з цих документів, оскільки закон Порядок №637 визначає їх альтернативність, а не кумулятивність.
Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.11.1965 (а.с.53) ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками вказано ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Таким чином по батькові позивача до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.11.1965 внесено "Лилітівна".
Водночас, згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 24.03.2009 (а.с.46-48) прізвище ім'я та по батькові українською мовою внесено " ОСОБА_1 ", російською мовою " ОСОБА_2 ".
Відомості паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 24.03.2009 про по батькові позивача російською мовою " ОСОБА_12 " повністю відповідають записам на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 "Лилитовна" (а.с.58) та диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991 "Лилитовна" (а.с.68).
Як слідує зі змісту першого запису трудової книжки, такий внесений уповноваженою особою підприємства ЖКК трест КПС, яке знаходилось на території російської федерації, водночас записи свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.11.1965 вчинені українською мовою, яка не є рідною мовою для виконавця.
На переконання суду, з огляду на вказані вище положення Інструкції №162 та Порядку №637, важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, який дає право на призначення пенсії, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає позивачу право на призначення пенсії по інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 в справі №677/277/17, від 21.02.2018 в справі № 687/975/17.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі №686/19477/16.
Слід зазначити, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні роботодавця не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 за результатом розгляду справи №229/3431/16-а дійшов висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об'єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Слід також враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
- з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є порушенням вищезазначених норм.
Неможливість отримання від відповідних органів державної влади необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту, який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідач суду не представив.
За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо інформації про по батькові позивача зазначеної у трудовій книжці позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу особи), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092550009689 від 06.11.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
В свою чергу, в межах сформованих позовних вимог ОСОБА_1 не ставить перед судом питання про необхідність врахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 (а.с.58-67), диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991 (а.с.68), індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 (а.с.58-67), диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991 (а.с.68), індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Так, питання зарахування стажу та визначення у особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених співвідповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092550009689 від 06.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, з урахуванням відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983, диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991, Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №Z45B-TSS1-2MBE від 15.11.2025 (а.с.19).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092550009689 від 06.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, з урахуванням відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983, диплома серії НОМЕР_2 від 20.07.1991, Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) судові витрати зі сплати судового збору 1211,20 гривень (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Хамець Алла Лілітівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ), АДРЕСА_2 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.