ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" грудня 2025 р. справа № 300/6479/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (перший відділ АДРЕСА_1 ), Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Палатній О.М., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (перший відділ АДРЕСА_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 ;
визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.08.2025 у місті Мостиська Львівської області представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був затриманий та незаконно доставлений спочатку до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким був незаконно мобілізований. Так, представник позивача зазначає, що станом на 26.08.2025 ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ) і мав право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». За доводами представника позивача, станом на 26.08.2025 ОСОБА_1 відповідно до наказу Відокремленого структурного підрозділу «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» №05 від 14.08.2025 був зарахований до вказаного навчального закладу першого року навчання очної денної форми здобуття освіти за спеціальностями (спеціалізаціями) за кошти державного (регіонального) бюджету. Правом на відстрочку від призову за мобілізацією ОСОБА_1 фізично не міг скористатися, оскільки 26.08.2025 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, про наявність підстав та права на відстрочку від призову за мобілізацією ОСОБА_1 повідомляв працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак позивача у званні солдата було зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Такі дії працівників відповідача 1 та спірний наказ в частині призову ОСОБА_1 , на думку представника позивача, є неправомірними, а відтак, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини також є неправомірним.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зауважує, що 15.09.2025 представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 та військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до іншої військової частини (навчального центру) до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі №300/6479/25.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову.
19.09.2025 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти позову. У відзиві представником відповідача позов не визнано, зазначено про його безпідставність, а також наголошено, що Військова частина НОМЕР_1 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов'язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини. У межах повноважень військова частина НОМЕР_1 , на підставі наказу №249 від 26.08.2025, зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_4 , до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак, за доводами представника відповідача, протиправних дій військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків особового складу немає. Представник ВЧ НОМЕР_1 вважає, що призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням установленої процедури, у зв'язку з чим зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира частини від 26.08.2025 №249 є правомірним. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування. Також представник відповідача 2 зазначив, що після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2025 №249 між сторонами виникли нові правовідносини, пов'язані з проходженням військової служби, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та згаданим Положенням. Вказаними актами не передбачено можливості припинення таких правовідносин шляхом судового скасування раніше виданого наказу про призначення до військової частини. Такий спосіб не є юридично ефективним та не призведе до фактичного поновлення порушеного права. Отже, оскаржуваний наказ вже реалізований, а вимоги позивача про його скасування без прийняття окремого рішення про звільнення з військової служби не матимуть правових наслідків щодо зміни його статусу військовослужбовця та не забезпечать ефективного захисту його прав і законних інтересів (а.с. 35-36).
ІНФОРМАЦІЯ_2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Від останнього до суду не надходили заперечення проти позову.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 , був військовозобов'язаним, тобто не був виключений з військового обліку.
Згідно наказу від 14.08.2025 №205 ОСОБА_1 зарахований з 01.09.2025 студентом першого року навчання очної денної форми здобуття освіти за спеціальностями (спеціалізаціями) за кошти державного (регіонального) бюджету до Відокремленого структурного підрозділу «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» №05 від 14.08.2025 (а.с. 15-17).
При цьому, згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №706671 від 01.09.2025, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України (а.с. 14).
Поряд із цим, як зазначено позивачем, та підтверджується відповідачем 2, ІНФОРМАЦІЯ_2 26.08.2025 мобілізовано позивача та, в подальшому, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2025 №249, зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с. 37).
Позивач, не бажаючи проходити військову службу, направив командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також пунктів 225, 233, 242 Положення проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнити його з військової служби (а.с. 20-21).
Відповіді відповідача 2 на вказаний рапорт матеріали справи не містять.
Вважаючи дії відповідача 1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу, а також спірні накази відповідачів протиправними, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно з частинами 1-2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон №389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Суд зауважує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: 1) підготовку громадян до військової служби; 2) приписку до призовних дільниць; 3) прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; 4) проходження військової служби; 5) виконання військового обов'язку в запасі; 6) проходження служби у військовому резерві; 7) дотримання правил військового обліку.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154).
За змістом п. 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком військовозобов'язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку.
Згідно з п. 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; .
Відповідно до п. 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560), пунктом 3 якого передбачено, що призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_7 було призвано ОСОБА_1 26.08.2025 на військову службу по мобілізації та в подальшому, в це же день, його зараховано до списків особового складу військової частин НОМЕР_1 відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.08.2025 №249.
Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, частиною 3 вказаної статті передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, серед іншого, здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Тобто, особа має право на відстрочку вже будучи здобувачем професійної, фахової передвищої та вищої освіти, а також така особа має підтвердити, що рівень такої освіти є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Так, матеріали справи містять докази зарахування позивача на навчання до навчального закладу Відокремленого структурного підрозділу «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» (а.с. 15-17).
В той же час, суд зауважує, що наказом Відокремленого структурного підрозділу «Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» №05 від 14.08.2025 позивача зараховано студентом першого року навчання очної денної форми з 01.09.2025 (а.с. 15-17), тобто станом на дату мобілізації позивач ще не був студентом та, відповідно, права на відстрочку станом на 26.08.2025 у зв'язку із навчанням, не мав.
Вказане також підтверджується і довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №706671 про не порушення позивачем послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», яка сформована 01.09.2025, тобто вже після мобілізації позивача (а.с. 14).
Відтак, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено суду, що станом на дату призову позивача по мобілізації, тобто 26.08.2025, ОСОБА_1 мав оформлену відстрочку від несення військової служби чи мав право на таку відстрочку, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Як наслідок, суд вважає за необхідне відмовити і в задоволенні позову в частині визнанян протиправним і скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, оскільки, як уже встановлено, мобілізація позивача була правомірною, а вказаний наказ винесено на підставі призову ОСОБА_1 за мобілізацією.
Щодо позовних вимог, звернених до військової частини НОМЕР_1 стосовно звільнення з військової служби, суд зазначає таке.
Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовців.
Отже, ОСОБА_1 в даному випадку набув статусу військовослужбовця з 26.08.2025 - дня відправлення його у військову частину НОМЕР_1 .
При цьому, правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період врегульовано пунктом 2 частини четвертої статті 26 Законом №2232-ХІІ.
Так, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , не бажаючи проходити військову службу, направив командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт від 02.09.2025, в якому просив відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також пунктів 225, 233, 242 Положення проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнити його з військової служби. При цьому, у рапорті позивач не вказав конкретний пункт і частину статті 26 Закону №2232-XII, на підставі яких він має право на звільнення, натомість вказав, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку із навчанням за денною формою у вищому навчальному закладі І-ІV рівня акредитації, яке було перервано у зв'язку із призовом студента, аспіранта, докторанта на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с. 20-21).
Даний рапорт направлявся Військовій частині НОМЕР_1 поштовим відправленням (а.с. 22), яке згідно трекінгу відстеження, вручене відповідачу 05.09.2025 (а.с. 23).
Відповіді на вказаний рапорт матеріали справи не містять, проте суд звертає увагу, що позивачем не заявлялась вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо нерозгляду вказаного рапорта.
В той же час, дослідивши зміст рапорта позивача від 02.09.2025, суд констатує, що позивач не зазначив у ньому підстави, яка є передбачена чинним законодавством для звільнення військовослужбовця, оскільки такої підстави, як навчанням за денною формою у вищому навчальному закладі І-ІV рівня акредитації, яке було перервано у зв'язку із призовом студента, аспіранта, докторанта на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ні статтею 26 Закону №2232-XII, ні іншою статтею вказаного Закону не передбачено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача не наведено суду підстав для звільнення позивача з військової служби.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (перший відділ АДРЕСА_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ) про визнання протиправними і скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та Військовій частині НОМЕР_1 рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.