ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"16" грудня 2025 р. справа № 300/8235/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
Адвокат Денега Давид Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , за змістом якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, за отримане поранення та перебування на лікуванні в загальному розмірі 300 000 грн. в період з 12.03.2023 по 20.06.2023;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за отримане поранення в загальному розмірі 300 000 грн., за період з 12.03.2023 по 20.06.2023.
Ухвалою судді від 20.11.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.12.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду із даним позовом.
Вказане клопотання вмотивоване тим, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №52 від 04.03.2022 військовослужбовця, призваного по мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та наказом № 319 від 11.11.2023 солдата ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення. Сторона відповідача вказує, що до суду позивач звернувся тільки 12 листопада 2025 року, тобто через два роки після виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Заяву про поновлення цього строку, у якій були б зазначені поважні причини його пропуску та надані документальні докази на підтвердження таких причин, позивачем не подано.
Суд, розглянувши заявлене клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013.
Так, у Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні», «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як встановлено судом, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 52 від 04.03.2022 військовослужбовця, призваного по мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та наказом № 319 від 11.11.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
Водночас, за змістом позовної заяви сторона позивача вказує, що 21.10.2025 направила адвокатський запит на адресу військової частини НОМЕР_1 , в якому просили надати: інформацію про те, чи нараховано ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період лікування в лікарняних закладах та додаткову одноразову допомогу у розмірі 100 000 грн. за отримані пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини; інформацію про те, яка сума грошового забезпечення фактично виплачена ОСОБА_1 за період перебування на лікуванні.
Зокрема, зазначено, що станом на дату подання позову відповіді по суті не надано, а кошти не виплачені.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що стороною позивача не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували звернення позивача до відповідача із заявою про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні, а також доказів отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, з яким закон пов'язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити момент, з якого почався перебіг строку звернення до суду у спорі щодо виплати сум, належних при звільненні, а також оцінити поважність причин його можливого пропуску.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене позивачу належить подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду докази, які відповідні обставини підтверджують
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду наведеного, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Представнику позивач копію ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.