16 грудня 2025 року Справа № 280/8945/25
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Татаринова Д.В., розглянувши заяву представника позивача адвоката Габуєва Георгія Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання податкових повідомлень - рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання податкових повідомлень - рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області від 20 червня 2025 року № 0569662-2411-0829-UA23060070000082704, № 0569663-2411-0829-UA23060070000082704, №0569664-2411-0829-UA23060070000082704, № 0569665-2411-0829-UA23060070000082704.
12 грудня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Габуєва Гергія Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, суд враховує наступне.
Згідно пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За правилами частини 3 статті 252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що присутність сторін у судовому засіданні при ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін.
Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані представником позивача на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтею 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено положеннями частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження чи заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з положень статей 132, 134 КАС України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Таким чином, суд зобов'язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За змістом статей 27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Габуєвим Георгієм Юрійовичем укладено Договір про надання правової допомоги № 14-25 від 02 травня 2025 року та на підставі даного договору виписано ордер про надання правничої допомоги Серії АР № 1269697 від 09 жовтня 2025 року.
Згідно додатку 1 до Договору про надання правової допомоги № 14-25 від 02 травня 2025 року такий вид правової допомоги як складання позовної заяви становить 2000,00 грн. за один документ
Згідно платіжної інструкції № 2.345512175.1 від 08 жовтня 2025 року позивачем сплачено гонорар за договором про надання правової допомоги № 14-25 від 02 травня 2025 року у сумі 20000,00 грн.
Суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, та зазначає, що при встановленні такого розміру гонорару адвокатом врахована складність даної справи та інші істотні обставини.
Також, на переконання суду представником позивача не завищено розмір правової допомоги за складання позовної заяви, як наслідок, суд не вбачає необхідність його зменшення.
Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., оскільки такій розмір гонорару відповідає критерію «розумної необхідності» таких витрат.
Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, приписи частини 5 статті 134 і пункт 2 частини 9 статті 139 КАС України, складність справи, яка у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд вважає, що витрати в заявленому розмірі є співмірними складності справи.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 30 січня 2023 року по справі №910/7032/17.
В обсязі встановлених обставин, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове судове рішення та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 244, 252, 241-246, 255 КАС України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Габуєва Георгія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено - 16 грудня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов