про залишення позовної заяви без розгляду
16 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/9002/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
11 листопада 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в особі його представника Розторгуєвої Валентини Борисівни до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яким, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: "1. Скасувати рішення від 05 вересня 2025 року уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України. 2. Визнати протиправною відмову уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України 3. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України надати ОСОБА_1 дозвіл на перетинання державного кордону України як особі, що здійснює супровід особи з інвалідністю."
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року даний позов було залишено без руху.
18 листопада 2025 року позивачем було подано позовну заяву в новій редакції з уточненими позовними вимогами.
19 листопада 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
Позовну заяву у відповідності до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року після відкриття провадження у справі залишено без руху на підставі статті 171 частини 13 КАС України. Для усунення виявлених після відкриття провадження недоліків адміністративного позову позивачу необхідно було подати мотивовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
09 грудня 2025 року позивач в особі представника на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої просив вважати поважними причинами пропуску строку - як неналежний стан здоров'я позивача та його батька, який є інвалідом другої групи за яким ОСОБА_1 здійснює постійний догляд, що не залежало від волевиявлення позивача. Окрім того, зазначає, що місто Охтирка, де проживають позивач та його батько перебуває під постійними обстрілами ворога - російської федерації, у зв'язку із чим, позивач змушений разом з батьком весь час перебувати в укритті. Постійні повітряні тривоги, особливо відключення світла (до 14-16 годин на добу) унеможливлюють також і представнику позивача своєчасно надавати правничу допомогу довірителю. Ці причини, зумовлені об'єктивними обставинами, з дійсно істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду,
Статтею 122 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України регулює Закон України від 05.11.2009 №1710-VI “Про прикордонний контроль» (далі по тексту - Закон України № 1710-VI).
Статтею 14 частинами 1-3 Закону України №1710-VI передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Таким чином, строк на оскарження рішення про відмову у перетинанні кордону становить один місяць з дня його прийняття. Вказана норма є спеціальною відносно статті 122 КАС України і тому підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Як видно з матеріалів справи, позивачем оскаржується рішення про відмову в перетині державного кордону України від 05 вересня 2025 року, прийняте уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
При цьому позивач звернувся до суду лише 11 листопада 2025 року тобто з пропуском місячного строку звернення, встановленого Законом України № 1710-VI.
Суд вважає за необхідне зазначити, що 16 вересня 2025 року (по спливу лише 11 днів після спірного рішення) за № 4345/2025-4036291 на підставі наказу Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 11 вересня 2025 року № Н-БВПД/010/02.6-5/724 було призначено адвоката Розторгуєву Валентину Борисівну для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 у вигляді здійснення представництва інтересів у суді (а.с. 5).
Лише 10 листопада 2025 року позовна заява через електронний суд була подана (сформована) представником позивача.
Водночас, представник позивача як на одну з підстав поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом зазначає про неналежний стан здоров'я позивача та його батька, який є інвалідом другої групи за яким ОСОБА_1 здійснює постійний догляд, що не залежало від волевиявлення позивача.
Водночас, суд зазначає, що доказів про перебування у стані тимчасової непрацездатності позивача та/або перебуванні на стаціонарному (амбулаторному) лікуванні в закладах охорони здоров'я, що призвело до порушення позивачем місячного строку звернення до суду з вказаним позовом, позивачем не надано, а відтак не був позбавлений можливості скористатися правом звернення до суду.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, представник позивача також зазначив, що спірні правовідносини виникли під час дії режиму воєнного стану та той факт, що на території Сумської області застосовуються відключення електроенергії та лунають повітряні тривоги, що тим чи іншим чином вплинуло на вчасне звернення до суду з позовом.
Суд зазначає, що Верховний суд неодноразово наголошував, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. При цьому, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на позивача.
Однак, позивачем ніяким чином не обґрунтовано як запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск ним строку на звернення до суду з даною позовною заявою.
Окремо суд зазначає, що Укази президента України та інші пов'язані із процедурою запровадження та дії в Україні воєнного стану нормативно-правові акти не є безумовними доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду. В свою чергу, про поважність причин пропуску можуть свідчити докази, які підтверджують об'єктивну неможливість чи явну ускладненість звернення до суду для позивача.
Разом з тим, посилання позивача на довготривалі повітряні тривоги та відключення електроенергії не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки довготривалі повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу органів державної влади, судів, відділень Укрпошти, та можливість позивача звернутись до суду в строк, встановлений нормами чинного законодавства.
Крім того, неналежна організація процесу щодо звернення з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №540/1285/22.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
За таких обставин, вказані позивачем у заяві причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Приписами статті 240 частини 1 пункту 7 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до положень статті 171 частини 15 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Проаналізувавши подані позивачем матеріали, суд приходить до висновку, що вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними.
На підставі вищенаведеного, суд вважає відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов'язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 122, 123, 241, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити представнику позивача у поновленні строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в особі його представника Розторгуєвої Валентини Борисівни до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко