Єдиний унікальний номер справи 185/2302/25
Провадження № 1-кп/185/891/25
17 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглядаючи в період воєнного стану у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.317, ч.1 ст.310 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, -
за участю
прокурора ОСОБА_11 (дистанційно),
захисників адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , (дистанційно),
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (дистанційно), -
15 грудня 2025 року прокурором були подані письмові клопотання про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожному окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк дії запобіжних заходів завершується, до зазначеної дати немає можливості розглянути провадження по суті. Підстав для звільнення обвинувачених з під варти немає. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при обрані та продовженні обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожному окремо, запобіжних заходів не відпали: останні обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких злочинів, під загрозою можливого покарання обвинувачені можуть переховуватись від суду, знаходячись на свободі можуть перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків, є ризик вчинення обвинуваченими нових кримінальних правопорушень. Інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Прокурор просить не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченому ст.255 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_12 заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити цей захід на цілодобовий домашній арешт. Захисник зазначив, що ризики, заявлені прокурором для продовження запобіжного заходу, не доведені, надумані, обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 злочинів прокурором не доведена. Захисник зазначив про тривалий час перебування підзахисного під вартою більше 1.5 роки, у підзахисного міцні соціальні зв'язки.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив вирішити питання про запобіжний захід на розсуд суду. Його захисник ОСОБА_16 підтримав думку підзахисного, зазначив про ненадання прокурором до клопотання доказів на наявність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема ризик впливу підзахисним на свідка ОСОБА_19 .
Обвинувачений ОСОБА_5 просив вирішити питання за клопотанням прокурора на розсуд суду. Його захисник ОСОБА_17 заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити його на домашній арешт. Захисник заперечував проти наявності ризиків, заявлених прокурором, вказав на міцні соціальні зв'язки та знаходження на утриманні у обвинуваченого малолітньої дитини, відсутність доказів в кримінальному провадженні вчинення підзахисним інкримінованих злочинів, зокрема недоведеність участі ОСОБА_5 в організованій злочинній групі, запропонував прокурору застосувати до свідка ОСОБА_19 запобіжного заходу у разі наявності ризику впливу на нього одного з боку обвинувачених. Державі не потрібно витрачати кошти на утримання всіх обвинувачених, простіше забезпечити безпеку одного свідка.
Обвинувачений ОСОБА_6 просив вирішити питання за клопотанням прокурора на розсуд суду. Його захисник ОСОБА_14 заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підзахисного, просив змінити запобіжний захід на інший більш м'який - домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. В обґрунтування захисник зазначив, що обвинувачений 1.5 року перебуває під вартою, прокурор не довів наявність ризиків для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою його підзахисному, ці ризики вигадані та ґрунтуються на припущеннях.
Обвинувачений ОСОБА_7 просив вирішити питання за клопотанням прокурора на розсуд суду. Його захисник ОСОБА_13 заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підзахисного, підтримав заперечення інших захисників, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт або особисте зобов'язання. Захисник додатково зазначив про недоведеність прокурором ризиків для продовження запобіжного заходу стосовно його підзахисного, прокурор лише цитує норми закону, змінюючи лише дату клопотання, просто декларує наявність ризиків, не підтверджуючи та не доводячи їх.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_18 заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити в клопотанні прокурора. Обвинувачений ОСОБА_8 просив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання, зазначив, що має намір продовжити проходити військову службу, вже дві ВЧ надали письмові згоди на продовження ним проходження військової служби. Захисник зазначив про те, що матеріали кримінального провадження не доводять причетності його підзахисного до інкримінованих злочинів, стадія доказів триває, жодного доказу стосовно винуватості підзахисного стороною обвинувачення не надано, підзахисний соціально адаптований, має сім'ю та двох дітей на утриманні, раніше не судимий. Тому є всі підстави для скасування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Обвинувачені ОСОБА_20 та ОСОБА_10 та їх захисник ОСОБА_15 заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим та наполягали на відмові в таких клопотаннях, скасувавши діючий запобіжний захід Обвинувачені ОСОБА_20 та ОСОБА_10 , кожен окремо, просили скасувати запобіжний захід, надавши можливість проходити військову службу. Захисник ОСОБА_15 в черговий раз звернула увагу, що вона разом з обвинуваченими звертались до прокурора з проханням скасувати запобіжний захід для подальшого проходження підзахисними військової служби, надавши письмові згоди командирів ВЧ для продовження проходження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 військової служби, проте прокурор ігнорує їх заяви та не звертається з відповідним клопотанням до суду. Захисник зазначила, що ризики, заявлені прокурором для продовження запобіжного заходу підзахисним, не доведені, надумані, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 злочинів прокурором не доведена, допитані в судових засіданнях обвинувачені та досліджені письмові докази не доводять причетність обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до інкримінованих подій.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд встановив наступне.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинувачених завершується 20.12.2025 року. Завершити розгляд кримінального провадження до вказаної дати неможливо, були допитані обвинувачені, відбувається дослідження доказів сторони обвинувачення.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів, покарання у разі доведеності вини останньому передбачено у виді позбавлення волі до тринадцяти років з конфіскацією майна. Тобто, зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений ОСОБА_3 може ухилитись від правосуддя.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжких злочинів та кримінального проступку, покарання у разі доведеності вини останньому передбачено у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тобто, зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений ОСОБА_4 може ухилитись від правосуддя.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, покарання у разі доведеності вини останнім передбачено у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тобто, зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 можуть ухилитись від правосуддя.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування обвинувачених, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Судове слідство за даним кримінальним провадженням триває, допитані обвинувачені, відбувається дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Заявлені прокурором ризики ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у разі зміни запобіжних заходів продовжують існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних свідків, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинувачених на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані.
Висунення обвинувачення у вчиненні декількох кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , наявність судимостей у обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , невідбуте покарання за попереднім вироком у обвинуваченого ОСОБА_9 , направлення 31.09.2019 року до суду обвинувального акту стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України, - підтверджують ймовірність схильності обвинувачених до вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачені ОСОБА_20 та ОСОБА_10 були засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, в межах яких тримались під вартою на гауптвахті під час інкримінованих подій. Так, вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.12.2024 року обвинуваченому ОСОБА_9 призначено реальне покарання у виді 4 років позбавлення волі, який обраховується з 15 травня 2023 року. Тобто, обвинувачений ОСОБА_20 на теперішній час має відбувати покарання, а не проходити військову службу.
Жодних доказів на підтвердження неможливості тримання обвинувачених в умовах установи попереднього ув'язнення стороною захисту не надано. Так само доводи обвинувачених та захисників про те, що обвинувачення не доведене та є видумкою прокурора - суд відкидає, бо оцінку доведеності чи не доведеності обвинувачення суд надає за результатами судового розгляду під час ухвалення вироку.
Щодо ствердження захисників про відсутність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, суд зазначає наступне.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають лише характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатні підстави про зміну запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з тримання під вартою на інший, більш м'який.
Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що прокурором доведено, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 представляють ризики рецидиву та втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики їх осіб суд вважає такими, що не стримуватимуть обвинувачених, кожного оремо, від порушення покладених на них процесуальних обов'язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, тому є підстави для продовження відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожному окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні п.4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального Кодексу України; та п.5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що в країні введено воєнний стан, частина території окупована, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , кожний окремо, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.255 КК України та у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ч.3 ст.307 КК), суд не визначає розмір застави під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу стосовно вказаних обвинувачених.
Суд стосовно клопотань захисника ОСОБА_15 та обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_18 про скасування запобіжного заходу вкотре зазначає, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою для проходження військової служби відповідно до ст.616 КПК України відбувається виключно за клопотанням прокурора. Саме прокурор ініціює це питання перед судом. За клопотанням сторони захисту суд скасувати запобіжний захід для проходження військової служби обвинуваченим, який тримається під вартою, не може, це не передбачено діючим КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 331, 177, 616 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожному окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на гауптвахті - задовольнити.
Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
В задоволенні клопотань обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожному окремо, у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити терміном на 60 днів, тобто до 14 лютого 2026 року, включно.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» продовжити терміном на 60 днів, тобто до 14 лютого 2026 року, включно.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожному окремо, у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - продовжити терміном на 60 днів, тобто до 14 лютого 2026 року, включно.
Строк дії ухвали - до 14 лютого 2026 року, включно.
Копію ухвали вручити прокурору, захисникам, обвинуваченим, начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 та начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1