Справа № 185/10015/24
Провадження № 1-кп/185/291/25
12 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050020000016 від 09 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Алчевська Луганської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 109 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
У підготовчому судовому засіданні прокурор надав письмове клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_3 , оскільки, на думку прокурора, обвинувачена переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошена у розшук. Що вона знала або повинна була знати про розпочате щодо неї кримінальне провадження. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що обвинувачена під час досудового розслідування викликалася для проведення слідчих дій шляхом розміщення повісток на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. 30.01.2024 року щодо неї складено повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст.111 КК України, яке опубліковано на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_3 відбулось 30.01.2024 року. Оголошення підозрюваної у розшук відбулосб 19.08.2024 року. Стосовно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді від 28.08.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 06.09.2024 року ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.
Прокурор просила розглянути клопотання, але фактично не підтримала його, оскільки Службою безпеки України надано відповідь, щодо неможливості підтвердження факту того, що ОСОБА_3 перебуває на окупованій території.
Захисник заперечував проти заявленого клопотання.
Заслухавши думку прокурора та захисника, вивчивши надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 323 ч. 3 КПК України до клопотання прокурора, додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, і тільки тоді суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого. Відповідно до ч.5 ст.374 КПК України у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
В цьому контексті відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Зокрема, відповідно до ст.. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи….
Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справед.ливий розгляд справи, гарантований ст.6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».
Процедури «іn absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.
Так, у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.
В даній справі суду не було продемонстровано, що заявниця була в достатній мірі проінформована про притягнення її до кримінальної відповідальності та про пред'явлене їй обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що вона намагалася ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.
У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п.3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді». Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.
Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.
Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином.
Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
Відповідно до ст.297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
При дослідженні наданого клопотання вбачається, що прокурор не надав однозначних даних про те, що обвинувачена знала, або повинна була знати про розпочате кримінальне провадження. Адже публікація оголошення в «Голосі України» не є достатнім твердженням того, що особа знає про її кримінальне переслідування, бо сторона обвинувачення взагалі не може підтвердити, що ОСОБА_3 перебуває на тимчасово окупованій території.
Суд зауважує, те, що здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не свідчить, що суд зобов'язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 перебуває на окупованій території, але відповідно до листа СБУ підтвердити, що вона перебуває на тимчасово окупованій території не можливо і вона може перебувати в іншій країні.
ЄСПЛ в справі СОМОГІЙ ПРОТИ ІТАЛІЇ (Заява № 67972/01) в п. 65. Зазначив, що суд зауважує, що, незважаючи на те, що це прямо не зазначено в пункті 1 статті 6 , об'єкт і мета статті в цілому показують, що особа, «обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення» , має право брати участь у слуханні. Крім того, підпункти (c), (d) і (e) пункту 3 гарантують «кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення» право «захищати себе особисто», «допитувати свідків або мати допит свідків » і важко зрозуміти, як він міг би скористатися цими правами без його присутності. 75. щодо твердження Уряду про те, що заявник у будь-якому випадку дізнався про провадження через журналіста, який брав у нього інтерв'ю, або з місцевої преси, Суд зазначає, що повідомити когось про кримінальне переслідування, порушене проти нього, є правовою дією, такої важливості, що воно повинно здійснюватися відповідно до процедурних вимог і вимог матеріального права, здатних гарантувати ефективне здійснення прав обвинуваченого, як це чітко випливає з пункту 3 (a) статті 6 Конвенції; нечітких і неофіційних знань не може бути достатньо.
Таким чином, на даний час в розпорядженні суду відсутні дані про те, де перебуває обвинувачена. Відповідно у суду немає даних, що вона ознайомлена з тим, що відносно неї здійснюється кримінальне провадження, з огляду на прецедентну практику ЄСПЛ, що на думку суду є об'єктивними обставинами, які ставлять під сумнів можливість належного його повідомлення про здійснення відносно неї спеціального судового провадження.
Ще одним проблемним моментом, яке в майбутньому може призвести до констатації порушення права, гарантованого ст. 6 Конвенції є те, що в справі Шкалла проти Албанії ЄСПЛ зазначив в п. 70, що у попередніх справах щодо заочних засуджень Суд постановив, що інформування когось про кримінальне переслідування, порушене проти нього, є такою важливою юридичною дією, що вона має бути здійснена відповідно до процесуальних та матеріальних вимог, здатних гарантувати ефективне виконання прав обвинуваченого; нечіткі та неофіційні знання не можуть бути достатніми. Однак Суд не може виключити можливість того, що певні встановлені факти можуть свідчити про те, що обвинувачений знає про існування кримінального провадження проти нього, а також про характер і причину обвинувачення та не має наміру брати участь у судовому процесі або бажає уникнути судового переслідування. Це може мати місце, наприклад, коли обвинувачений публічно або письмово заявляє, що він не має наміру відповідати на виклики, про які йому стало відомо з джерел, відмінних від органів влади, або йому вдається уникнути спроби арешту, або коли до відома органів влади доводяться матеріали, які недвозначно свідчать про те, що він обізнаний про провадження, яке триває проти нього, і про висунуті йому звинувачення.72 Той факт, що в апеляційному порядку заявника захищав захисник, призначений його батьком, не означає, що заявник раніше фактично знав про провадження проти нього. 73. Нарешті, простої відсутності заявника (обвинуваченого) вдома недостатньо, щоб вважати, що він знав про провадження і, отже, втік. 74. За цих обставин Суд вважає, що не було доведено, що заявник мав достатню інформацію про судове провадження проти нього, що він прямо чи опосередковано дозволяв дії членів своєї сім'ї в апеляції або однозначно відмовився від свого права з'явитися в суді шляхом свідомого ухилення від правосуддя.
В даному провадженні захисник не те, що не залучався обвинуваченою, він залучений стороною обвинувачення, з обвинуваченою не спілкувався, її позиція йому апріорі не відома.
Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.
У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.
В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази того, що обвинувачена в достатній мірі проінформована про те, що вона притягується до кримінальної відповідальності та про те, що відбувається судовий розгляд даного кримінального провадження, на підставі яких можна було б зробити висновок, що вона недвозначно відмовилася від свого права приймати участь в судових засіданнях вказаного кримінального провадження. Тому в задоволенні клопотання про проведення спеціального судового провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що проведення судового засідання за відсутності обвинуваченої неможливо та на даний час її місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, остання ухвалою слідчого судді від 28.08.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, на підставі п. п. 2), 10), 13), 14), 15), 16) ч. 1, ч. 2 ст.7, ст.335 КПК України, враховуючи, що обвинувачена оголошена в розшук, провадження зупинити до розшуку обвинуваченої або її затримання на виконання ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 323, 335, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 109 КК України - відмовити.
Зупинити провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 109 КК України до її розшуку, або затримання та доставки до місця кримінального провадження або отримання інформації про її місце перебування.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1