Справа № 177/3303/25
Провадження № 2/177/2003/25
(заочне)
Іменем України
17 грудня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача ТОВ «ФК «Процент» Руденко К.В. через систему «Електронний суд» звернувся 04.11.2025 до суду з указаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором від 08.08.2024 № 16643 у загальному розмірі 32375,00 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог указав, що між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 08.08.2024 укладено кредитний договір № 16643, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procentr.com.ua та підписання електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн на її платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 365 днів, до 08.08.2025, зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти, однак відповідач свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у загальному розмірі 32375,00 грн, із яких: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом, 27375,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, яку представник ТОВ «ФК «Процент» просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Від АТ КБ «Приватбанк» 15.12.2025 надійшли відомості, витребувані ухвалою від 14.11.2025.
Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, у тексті позову зазначив про розгляд справи за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надала. Відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 08.08.2024 укладено кредитний договір № 16643, за яким товариство зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом у строки, визначені договором.
За умовами договору розмір кредиту складає 5000,00 грн, процента ставка за користування кредитом 1,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, строк надання кредиту 365 днів, періодичність платежів кожні 20 днів.
Додатком № 1 до договору є таблиця обчислення вартості кредиту, де зазначено строк повернення кредиту 08.08.2025, загальна вартість кредиту 32375,00 грн, із яких сума кредиту 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 27375,00 грн.
Указаний договір та додатки до нього підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 6 договору.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.08.2024 підписала електронним підписом договір № 16643, чим погодилася із запропонованими умовами договору.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу, на яку відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «ФК «Процент» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з їх повернення.
Пунктом 1.7 договору № 16643 від 08.08.2024 обумовлено, що товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , належний позичальникові.
АТ КБ «Приватбанк» надано повідомлення, що в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , на яку 08.08.2024 зараховано кошти на суму 5000,00 грн.
Позивачем надано копію квитанції про виплату № 42310-06822-33314 про проведення переказу 08.08.2024 на картку НОМЕР_1 коштів у розмірі 5000,00 грн із призначенням: перерахування коштів за договором від 08.08.2024 № 16643 на умовах фінансового кредиту.
Як вбачається з виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 емітованого АТ КБ «Приватбанк», 08.08.2024 зараховано 5000,00 грн, деталі операції «Cash*sense card, Visa direct».
Так, із розрахунку, наданого позивачем на підтвердження заявлених вимог вбачається, що позичальник, отримавши 08.08.2024 кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, жодного платежу на погашення заборгованості не здійснювала.
У свою чергу, позивачем за період із 08.08.2024 по 08.08.2025 ОСОБА_1 нараховані відсотки за узгодженою ставкою 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 75,00 грн.
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до договору від 08.08.2024 № 16643, та розрахунку заборгованості, за період із 08.08.2024 по 08.08.2025 ОСОБА_1 нараховані відсотки у загальному розмірі 227375,00 грн.
Виходячи з обсягу наявних у справі доказів, суд вважає доведеною заборгованість за договором від 08.08.2024 № 16643 за кредитом 5000,00 грн та за нарахованими відсотками 27375,00 грн, оскільки вона розрахована позивачем правильно, із застосуванням відсоткової ставки 1,5% від суми кредиту, що становить 75,00 грн у день, тобто в повній відповідності до умов договору.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати їх повернення.
За даних обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Процент» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованості за кредитним договором від 08.08.2024 № 16643 у загальному розмірі 32375,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, укладений між ТОВ «ФК «Процент» та Руденком К.В. , де обумовлено найменування послуг та їх вартість, свідоцтво серії ПТ №2412 про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Руденка К.В., довіреність від 03.06.2024, якою ТОВ «ФК «Процент» уповноважує Руденка К.В. представляти інтереси в судах України з усіма правами, які надано законом зокрема позивачу, акт приймання-передачі наданих послуг № 73 до договору № 03/06/2024 від 03.06.2024, витяг з вказаного акту, де вартість послуг з підготовки позовної заяви на складення запиту про витребування доказів становить 10000,00 грн, платіжна інструкція № 3403 від 30.09.2025.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).
Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Враховуючи наведене, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості, та вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача в користь позивача 2422,40 грн у рахунок витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»(код ЄДРПОУ 41466388, юридична адреса: бул. Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 08.08.2024 № 16643 у загальному розмірі 32375 (тридцять дві тисячі триста сімдесят п'ять) гривень 00 копійок, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за нарахованими процентами за період із 08.08.2024 по 08.08.2025 у розмірі 27375 (двадцять сім тисяч триста сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»(код ЄДРПОУ 41466388, юридична адреса: бул. Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено 18.12.2025.
Суддя: