Справа № 210/7242/25
Провадження № 2/210/2379/25
іменем України
17 грудня 2025 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору, повернення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з вказаним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору, повернення грошових коштів та просив суд розірвати договір підряду від 11 травня 2025 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та замовником ОСОБА_1 та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 420 000,00 грн. переданих за розпискою від 12 травня 2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивача зазначив, що 11 травня 2025 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого, підрядник зобов'язувався на свій ризик виконати роботу в обсязі і на умовах передбачених цим договором та специфікацією до даного Договору. Згідно до Додатку №1 Специфікації до Договору сторони склали специфікацію, яка є невід'ємною частиною Договору та складається з переліку робіт, які підрядник зобов'язувався виконати у строк, встановлений п. 9.1 Договору (до 30 вересня 2025 року) на 4 об'єктах з чітких визначенням переліку видів робіт. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 420 000,00 грн, що складає 10 000 доларів США. Згідно п. 3.4 замовник здійснює в повному обсязі оплату робіт, визначених договором у готівковому порядку шляхом надання грошових коштів підряднику до початку виконання робіт. На виконання умов договору позивач передав відповідача, як підряднику, грошові кошти на загальну суму 420 000 грн, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 12 травня 2025 року.
Однак, відповідач всупереч умов вказаного договору допустив порушення взятих на себе зобов'язань та не виконав обов'язки, передбачені Договором, тобто не виконав у встановлені строки роботи, відповідно до домовленостей, не повідомив позивача, як замовника про будь-які обставини, які унеможливлюють вчасне виконання робіт, як того вимагає п. 2.2.5 Договору, підрядник зобов'язаний негайно повідомляти замовника про наявність непередбачених обставин, які перешкоджали здійсненню підрядником своїх зобов'язань за цим Договором. Відповідачем не був виконаний п. 6.2 Договору.
Позивач у позові стверджує, що відповідач навіть не приступив до виконання своїх зобов'язань, визначених п.п. 2.2.1, а саме: виконувати роботи в повному обсязі, якісно та в строк, відповідно до укладеного Договору та приступити до виконання робіт, визначених даним Договором не пізніше 19 травня 2025 року. Однак, станом на день звернення до суду з вказаним позовом жодних робіт за Договором відповідачем не виконано, хоча кінцевий термін виконання робіт був визначений сторонами у п. 9.1 до 30 вересня 2025 року. У зв'язку з чим, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором і невиконання робіт за специфікацією до договору та вимоги ст. ст. 849, 837, 846, 865, 867, 872, 847 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 11 листопада 2025 року, вказана справа надійшла до провадження суддя Вікторович Н.Ю.
Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В ухвалі про відкриття провадження від 17 листопада 2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач повідомлялася належним чином про перебування в провадженні суду даної цивільної справи, шляхом направлення судом ухвали суду про відкриття провадження від 17 листопада 2025 року, що підтверджується поштовим відправленням яке повернулось на адресу суду з поштового відділення.
Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлялася про перебування в провадженні суду даної справи. Однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін, - не подала, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що 11 червня 2025 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір підряду. Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених цим договором та специфікацією до даного Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору, сторони дійшли згоди, що вартість робіт за цим Договором встановлюється у мірі 420 000,00 грн, що складає еквівалент 10 000 дол. США.
Розділом 7 Договору «Порядок вирішення спорів» врегульовано процедуру врегулювання спорів між сторонами, так п. 7.1 Договору, усі спори, що пов'язані з цим Договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Пунктом 7.2 Договору, якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудність такого спору, визначеному згідно чинного законодавства України.
За змістом ст. 1 Законом України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою.
Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 205, 639 ЦК України правочини можуть вчинятись у будь-якій формі (усна, письмова). Сторони мають право обирати форму правочину, якщо вимоги щодо форми правочину не встановлені законом.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Положеннями ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).
Як вбачається із позовної зави, позивач, котрий, згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, визначив, що правовими підставами позовних вимог є саме Закон України «Про захист прав споживачів».
Згідно із ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на котрий покликається позивач, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Таким чином, вказаною нормою закріплено фактичні дані, котрі мають бути доведені позивачем.
Зокрема, наявність договірних зобов'язань, порушення зобов'язань виконавцем, яке має характеризуватися наявністю істотних недоліків в роботі (чи послузі), або зволіканням у початку проведення роботи, що дає підстави для розірвання договору, повернення отриманого та відшкодування шкоди.
Як вбачається з вищевикладеного, позивач не довів, що відповідач не приступив до виконання договору, не виконав жодних робіт на що він посилається у позовній заяві.
Беручи до уваги, що вищевказаним законом передбачено досудовий порядок врегулювання спору, що полягає у встановленні відповідачу додаткового строку на усунення недоліків, позивачем вказані обставини не наведені та не доведені.
Таким чином, позивач не довів яке право його порушено, внаслідок яких дій відповідача, і на якій правові підставі воно підлягає відновленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадкахвідтак суд позбавлений можливості встановити порушення відповідачем умов договору, про які зазначає позивач та які б могли бути підставою для його розірвання, а також вирішити питання стягнення авансового платежу та неустойки за неналежне виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з ясувати обставини, які мають значення для справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палити Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 та в додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
Беручи до уваги те, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування обставин, на котрі посилається у позовній заяві, у зв'язку із чим відсутні підстави для розірвання договору, стягнення здійсненого платежу.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження не виконання відповідачем умов Договору підряду. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів досудового врегулювання спору з відповідачем та на виконання вимог п. 7.1 Договору підряду намагання позивача врегулювати спір шляхом переговорів, а тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,
У задоволені позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору, повернення грошових коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Н. Ю. Вікторович