ЄУН 174/1563/25
н/п 1-кп/174/85/2025
17 грудня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025041150000209 від 10.09.2025 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта професійно-технічна, працюючого оператором склоформувальної машини ФОП « ОСОБА_7 », військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,-
08.09.2025, близько 23.00 год., ОСОБА_5 , керуючи електросамокатом «Хіаоmі», рухався по ділянці дороги на в'їзді до будинку АДРЕСА_2 , яка мала не достатнє освітлення на траєкторії руху, не маючи прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , яка також знаходилась на вказаній ділянці дороги, однак, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння та легковажно розраховуючи на їх відвернення, допустив поштовх ОСОБА_8 правою рукою в область живота, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала спиною на асфальт, вдарившись при цьому правою частиною потиличної ділянки голови об фрагмент бордюрного каменю, який знаходився за межами проїжджої частини.
Таким чином, своїми необережними діями ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми, з лінійним переломом потиличної кістки справа з переходом на основу черепу, забоєм головного мозку III ст., вогнищевими забоями та забій-гематомами лівих лобної та скроневої часток, субарахноїдальним крововиливом, субдуральною гематомою над лівою гемісферою головного мозку, раною в потиличної ділянки справа, яка згідно п.п. 2.1.3 літери «б», «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Сторонами надана до суду угода про визнання винуватості, укладена 25.11.2025 між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 . Згідно якої, ОСОБА_5 , беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , обставин, які пом'якшують його покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання та покарання, яке він повинен понести за ст.128 КК України у виді 1 року позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на розсуд суду, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання згідно вимог ст.ст.394, 424, 473, 474, 476 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; покарання, зазначене в угоді, з ним узгоджено і може виконати взяті на себе зобов'язання, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення як і обставини викладені в обвинувальному акті визнав повністю. У вчиненому щиро розкаюється. З кваліфікацією дій згоден. Угоду уклав добровільно, будь-якого насильства, примусу та погроз до нього не застосовувалося, укладення угоди не є наслідком будь-яких обіцянок чи інших обставин, ніж ті, що зазначені в угоді. Просить затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання, яку він в змозі виконати.
Захисник ОСОБА_4 , надану угоду підтримав, пояснив, що угода укладена обвинуваченим добровільно, відповідає його інтересам та нормам закону, вину він визнав та зобов'язується в подальшому не вчиняти подібних дій, тому просить затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Прокурор ОСОБА_3 , підтримав надану угоду, зазначив, що угода відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, тому просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Потерпіла ОСОБА_8 , в судове засідання не з'явилась, надала заяву, згідно з якою просить розглянути справу у її відсутність, підтримала надану нею прокурору згоду на укладення угоди про визнання винуватості та не заперечує проти її затвердження судом (а.с.14,37).
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Так, згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди обвинуваченим ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Таким чином, виходячи з меж судового розгляду, які визначаються змістом угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 знайшов своє підтвердження в суді, а його дії вірно кваліфіковані за ст.128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005), а також враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання, особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_5 вчинив нетяжкий злочин.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд, на підставі ч.1 ст.66 КК України, відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обвинувачений офіційно працює, має на утриманні малолітню доньку, за місцем проживання характеризується посередньо, військовозобов'язаний, за допомогою до лікарів: офтальмолога, психіатра, ЛОРа не звертався, раніше не судимий (а.с.39-48).
Таким чином, суд дійшов висновку, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим, тому угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, а обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 468, 469, 472,473, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 25.11.2025 укладену між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75, п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в порядку ст.394 КПК України, оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий - суддя підпис ОСОБА_1