про відмову у відкритті касаційного провадження
12 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/18894/24
адміністративне провадження № К/990/49272/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 в частині задоволення та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №420/18894/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в місті Києві), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №262740011841 від 13.06.2024 про відмову позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу з 05.06.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої 2 статті114 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІУ) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу роботи повний робочий день у шахті підземним гірником за період з: 01.09.1982 по 12.07.1983 навчання в ПТУ м. Макіївки за спеціальністю електрослюсар підземний; 15.07.1983 по 21.08.1983 робота на шахті Холодна балка; 01.09.1983 по 31.07.1990 навчання у ДПІ та служба у армії; 21.09.1990 по 31.12.1991 робота у шахті гірником повний робочий день під землею; 04.01.1992 по 31.12.1999 робота у шахті гірником повний робочий день під землею;
провести розрахунок пенсії позивача з урахуванням довідки про заробітну плату без номеру, яка видана на ім'я позивача Донецькою дирекцією з ліквідації шахт, мотивуючи це тим, що він 05.06.2024 подав заяву до ГУ ПФУ в місті Києві через вебпортал електронних послуг ПФУ про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яку було направлено на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через не зарахування до спеціального стажу спірних періодів, з чим він не погоджується та вважає протиправним.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.10.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області №262740011841 від 13.06.2024. Зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1983 по 30.06.1985 та з 01.10.1985 по 25.06.1986, з 18.05.1988 по 19.07.1988, з 01.10.1988 по 30.06.1989, з 16.10.1989 по 01.01.1990, з 02.03.1990 по 31.07.1990. Зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати позивачу до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-ІУ за Списком №1 періоди роботи: з 01.07.1985 по 30.09.1985, з 20.07.1988 по 30.09.1988, з 01.07.1989 по 15.10.1989, з 02.01.1990 по 01.03.1990, з 21.09.1990 по 31.12.1991, з 04.01.1992 по 31.12.1999. Зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 05.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІУ з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а та від 18.07.2018 у справі №484/2323/16-а, від 23.01.2018 у справі №732/2003/14, від 30.01.2018 у справах №560/384/17, №462/1675/14-а. Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд не приймає посилання скаржника на висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а та від 18.07.2018 у справі №484/2323/16-а, від 23.01.2018 у справі №732/2003/14, від 30.01.2018 у справах №560/384/17, №462/1675/14-а, як підставу для скасування оскаржуваних рішень, оскільки вони не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій і ухвалені за різних фактичних обставин.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 27.02.2019 по справі № 423/3544/16-а, від 11.07.2019 по справі № 242/1484/17, від 26.03.2020 по справі № 414/1864/16-а, у яких суд дійшов висновку, що відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке (яка) знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Судом апеляційної інстанції враховано висновок Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 19.02.2020, у справі №520/15025/16-а, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
Скаржник у касаційній скарзі не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями та оцінкою судами доказів у цій справі, що виходить за межі касаційного оскарження судових рішень, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтування касаційної скарги також не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції щодо застосування нормативно-правових актів.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 в частині задоволення та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №420/18894/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб