15 грудня 2025 року
м. Київ
справа №280/11135/24
адміністративне провадження № К/990/48630/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.
суддів: Желєзного І.В., Мацедонсько. В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі №280/11135/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період 29 січня 2020 року по 28 серпня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (тобто на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про гpoшoвe забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням paнішe виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про гpoшoвe забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням paнішe виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про гpoшoвe забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням paнішe виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про гpoшoвe забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням paнішe виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 28 серпня 2024 року, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про гpoшoвe забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням paнішe виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу при звільненні з військової служби індексації грошового забезпечення за вересень 2016 року - серпень 2024 років з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вересень 2016 року - серпень 2024 років з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та за період з 01 січня 2024 року по 28 серпня 2024 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум, індексацію грошового забезпечення за період з 21 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та за період з 01 січня 2024 року по 28 серпня 2024 року включно.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
25 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі №280/11135/24. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог повністю.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Як вбачається з рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Проте, військова частина НОМЕР_1 , оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо посилання відповідача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Слід також зазначити, що Верховний Суд у постановах від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 та у багатьох інших висловив позицію в аналогічних правовідносинах та вказав, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), та яким відповідають висновки судів попередніх інстанцій у цій справі.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі №280/11135/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська