Справа № 600/5904/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції -Боднарюк О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
15 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
секретар судового засідання: Роїк Т.С.
представника позивача: Саламандика Андрія Івановича
представника відповідача: Ісаєвої Ірини Вікторівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування постанови,
позивач звернувся до суду з позовом до Управління Служби Безпеки України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування постанови.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2025 адміністративну справу №600/5904/24-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови передано на розгляд колегії суддів : головуючий суддя : Капустинський М.М., судді: Сапальова Т.В., Шидловський В.Б.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні.
31 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про відвід колегії суддів.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 задоволено заяву про відвід колегії суддів. Адміністративну справу №600/5904/24-а передано до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства для заміни членів колегії суддів по даній справі.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2025 року адміністративну справу №600/5904/24-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Гонтарук В.М., судді: Курко О.П., Ватаманюк Р.В.
Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 25 листопада 2025 року.
24 листопада 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
25 листопада 2025 року розгляд справи за клопотанням представника позивача було відкладено на 02 грудня 2025 року о 12:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.
25.11.2025 року колегією суддів в кабінеті сектору режимно-секретної роботи суду, здійснено ознайомлення з документами з грифом «Цілком таємно» по адміністративній справі №600/5904/24.
Заслухавши 02.12.2025 року суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегією суддів вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі поданих заяв учасниками справи, в т.ч. і щодо дослідження судом матеріалів з грифом «Цілком таємно», які перебувають на зберіганні в секторі режимно-секретної роботи суду.
02.12.2025 року колегією суддів в кабінеті сектору режимно-секретної роботи суду вчинено окрему процесуальну дію, а саме досліджено документи з грифом "Цілком таємно" по вказаній адміністративній справі.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно тимчасової посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 12.11.2012, виданої УДМС України в Чернівецькій області, ОСОБА_1 , громадянин Румунії, має право постійного проживання на території України безстроково.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є заступником Голови Ради ГО “Румунський Культурологічний Центр “Єудоксіу Гурмузакі» та членом Координаційного Комітету Національної ради Румунів України.
Згідно витягу із виступу громадянина Румунії ОСОБА_2 під час проведення круглого столу за участі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця та омбудсмена Румунії Ренате Вебер, 28.05.2024 в приміщенні Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, позивач (окрім іншого) зазначив, зокрема:“ Нас приблизно 500 тисяч румун, не дивлячись на те, що ми розділені на дві частини румун і молдован. В минулому році ми позбавились молдавської мови, яка була придумана теж ОСОБА_3 , надіємось, що зрештою ми позбавимось і цього абсолютно штучного розділу, адже в залі є ті, хто себе вважають молдованами, або були віднесені до молдован, але слава Богу ми маємо одну і ту ж мову, одні і ті ж традиції, маємо один і той же фольклор, маємо одне і те ж мислення, маємо одну і ту ж ідентичність, не зважаючи на те, що одних вважають румунами, а других відносять до молдован».
Вказаний вище витяг із виступу позивача було передано до експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Чернівецькій області для проведення експертного (семантико-текстуального) дослідження з матеріалами, в яких наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 161 КК України.
За результатами експертного дослідження від 08.07.2024 №75/18-16 судовий експерт дійшов висновку, що у наданому на дослідження матеріалі, а саме перекладі витягу із виступу громадянина Румунії ОСОБА_2 під час проведення круглого столу за участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 та омбудсмена Румунії ОСОБА_5 28.05.2024 в приміщенні Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, наявні ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті, спрямовані на приниження національної честі та гідності громадян молдовської національності.
Постановою Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 24.08.2024 №75/5/5/3-3229, затвердженою першим заступником Голови Служби безпеки України 02.09.2024, в інтересах забезпечення національної безпеки заборонено громадянину Румунії ОСОБА_6 в'їзд на територію України строком на 3 (три) роки, до 02.09.2027. Зі змісту постанови вбачається, що підставою для її винесення стало те, що згідно з отриманими в установленому законом порядку даними ОСОБА_7 здійснює діяльність на шкоду державній безпеці України, яка суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України. Зокрема, в діях останнього наявні ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті, спрямованої на приниження національної честі та гідності громадян молдавської національності.
19.11.2024 у пункті пропуску через державний кордон "Порубне" під час здійснення прикордонного контролю на в'їзд в Україну відносно громадянина Румунії ОСОБА_8 , посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняли рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на підставі рішення уповноваженого органу України про заборону в'їзду в Україну.
Відповідно до протоколу про вчинення окремої процесуальної дії від 28.08.2025 судом в приміщенні сектору режимно-секретної роботи суду (кабінет №13) оглядалися секретні документи, які надійшли від Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області та містять перелік обставин і фактів, що слугували підставою для прийняття оскаржуваної постанови від 24.08.2024 №75/5/5/3-3229 про заборону в'їзду в Україну, Зокрема, судом встановлено, що окрім наведених вище підстав, які стосуються промови позивача в ЧНУ, в оглянутих документах/ті також міститься інформація стосовно позивача і його діяльності, яка стосується інших фактів і обставин, які теж є окремими підставами для прийняття спірного рішення.
Не погоджуючись із постановою Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 24.08.2024 №75/5/5/3-3229 про заборону в'їзду в Україну, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI .
Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Приписи статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", які кореспондуються з положеннями статті 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну регламентовані статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Так, відповідно до норм вказаної статті Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року №2229-XII Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Статтею 2 цього Закону встановлено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема, брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
З наведеного слідує, що на виконання своїх завдань у випадках, встановлених законом, Служба безпеки України зобов'язана приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства.
Відповідно до змісту статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" випливає, що державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру (пункт 4); національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9); загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України (пункт 6); національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян; (пункт 10).
Згідно статті 19 Закону України "Про національну безпеку України" від21 червня 2018 року № 2469-VIII Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:
1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;
2) боротьбу з тероризмом;
3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури;
4) охорону державної таємниці.
Згідно статті 1 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність» від 26 грудня 2002 року № 374-IV контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність» метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.
Завданнями контррозвідувальної діяльності є: добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.
Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України (частина 1 статті 5 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність»).
Порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи) визначається затвердженою наказом Центрального управління Служби безпеки України від 29.01.2021 №31 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 березня 2021 р. за № 399/36021) Інструкцією про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - Інструкція №31).
Відповідно до п. 2 Інструкції №31 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.
Згідно з пунктом 3 Інструкції №31 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом Центрального управління СБУ (далі - ЦУ СБУ), регіональним органом СБУ (далі - уповноважений підрозділ СБУ) готується довідка.
У довідці зазначаються:
дані про іноземця, якому передбачається заборонити в'їзд в Україну: прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) іноземця в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для громадян інших країн та осіб без громадянства - латиницею), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу іноземця (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний номер телефону; відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема: обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду; результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ, МВС та банками даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол; наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні; строк заборони в'їзду в Україну іноземцю (три роки).
Під час дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану у довідці не зазначаються відомості, визначені абзацами шостим - восьмим цього пункту, окрім відомостей про результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ.
Пунктом 4 Інструкції №31 передбачено, що довідка, підготовлена регіональним органом СБУ, разом з матеріалами, що підтверджують обставини і характер вчинення іноземцем діяння, яке суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України (далі - матеріали), направляються на погодження до функціонального підрозділу ЦУ СБУ за лінією роботи.
Начальник функціонального підрозділу ЦУ СБУ за лінією роботи зобов'язаний не пізніше десяти робочих днів з дня надходження довідки та матеріалів погодити довідку та повернути її разом з матеріалами до регіонального органу СБУ.
Якщо інформація, викладена у довідці або в матеріалах, є необґрунтованою та/або її недостатньо для прийняття рішення про заборону в'їзду, начальник функціонального підрозділу ЦУ СБУ за лінією роботи повертає матеріали та довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням і пропозиціями щодо усунення недоліків.
Відповідно до пункту 5 Інструкції №31 на підставі відомостей, викладених у довідці, в уповноваженому підрозділі СБУ готується постанова про заборону в'їзду в Україну (додаток 1). У постанові про заборону в'їзду в Україну не допускається викладення інформації з обмеженим доступом.
Пунктом 6 Інструкції №31 визначено, що постанова про заборону в'їзду в Україну складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником уповноваженого підрозділу СБУ та погоджуються: у ЦУ СБУ - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі СБУ - начальником цього органу або його заступником.
Примірники постанови про заборону в'їзду в Україну затверджуються Головою СБУ, його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
Строк заборони в'їзду в Україну іноземцю обчислюється з дати затвердження постанови про заборону в'їзду в Україну.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для прийняття постанови про заборону в'їзду є викладені у довідці відомості, які повинні включати у себе, зокрема, обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку спір виник щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про заборону в'їзду позивачу на територію України строком на три роки.
На переконання апелянта, оскаржувана постанова є необґрунтованою, ґрунтується на припущеннях та без наведення будь-яких конкретних аргументів, які б вказували на проведення ним діяльності, що суперечить інтересам національної безпеки України.
В свою чергу, відповідач наголошував на правомірності прийнятої постанови, оскільки, на його думку, діяльність позивача була розцінена як деструктивна пропаганда з використанням суспільних протиріч, розпаленням ворожнечі, провокацією конфлікту, підривом суспільної єдності, що загрожуватиме територіальній цілісності та суверенітету України.
Надаючи оцінку наведеним доводам та аргументам сторін, колегія суддів зазначає слідуюче.
Як зазначалось вище, постановою Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 24.08.2024 №75/5/5/3-3229, затвердженою першим заступником Голови Служби безпеки України 02.09.2024, заборонено громадянину Румунії ОСОБА_6 в інтересах забезпечення національної безпеки в'їзд на територію України строком на 3 (три) роки, до 02.09.2027.
Підставою для винесення постанови стало те, що згідно з отриманими в установленому законом порядку даними ОСОБА_7 здійснює діяльність на шкоду державній безпеці України, яка суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України. Зокрема, в діях останнього наявні ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті, спрямованої на приниження національної честі та гідності громадян молдавської національності.
Вказане підтверджується тим, що згідно витягу із виступу громадянина Румунії ОСОБА_2 під час проведення круглого столу за участі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини ОСОБА_4 та омбудсмена Румунії ОСОБА_5 , 28.05.2024 в приміщенні Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, позивач зазначив, зокрема: “Нас приблизно 500 тисяч румун, не дивлячись на те, що ми розділені на дві частини румун і молдован. В минулому році ми позбавились молдавської мови, яка була придумана теж ОСОБА_3 , надіємось, що зрештою ми позбавимось і цього абсолютно штучного розділу, адже в залі є ті, хто себе вважають молдованами, або були віднесені до молдован, але слава Богу ми маємо одну і ту ж мову, одні і ті ж традиції, маємо один і той же фольклор, маємо одне і те ж мислення, маємо одну і ту ж ідентичність, не зважаючи на те, що одних вважають румунами, а других відносять до молдован».
Витяг із виступу позивача було передано до експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Чернівецькій області для проведення експертного (семантико-текстуального) дослідження з матеріалами, в яких наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 161 КК України. За результатами проведеного експертного дослідження судовий експерт у висновку від 08.07.2024 №75/18-16 виснував, що у наданому на дослідження витягу із виступу громадянина Румунії ОСОБА_2 під час проведення круглого столу за участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця та омбудсмена Румунії Ренате Вебер 28.05.2024 в приміщенні Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, наявні ознаки розпалювання національної ворожнечі та ненависті, спрямовані на приниження національної честі та гідності громадян молдовської національності.
Крім того, під час вчинення окремої процесуальної дії 02.12.2025, судом оглядалися документи Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, зокрема довідка про заборону в'їзду в Україну (виготовлена згідно пункту 3 Інструкцій №31), на підставі якої виносилася оскаржувана постанова про заборону в'їзду позивачу в Україну.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена довідка за своїм змістовим наповненням належним чином обґрунтовує позицію відповідача щодо наявності підстав для заборони позивачу в'їзду на територію України, оскільки викладені у ній (в т.ч.) інші обставини та факти (окрім тих, які наявні у тексті виступу від 28.05.2024) також безумовно підтверджують здійснення позивачем діяльності, яка суперечить інтересам національної безпеки України.
Колегія суддів наголошує, що згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в'їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
У постанові Верховного суду від 27.05.2021 по справі №826/9102/18 колегія суддів зазначила, що Служба безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, окрім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їхньому виникненню, а також локалізацію та усунення загроз (пункт 48 постанови).
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у довідці, як і в оскаржуваній постанові, посилань на порушення позивачем статей Кримінального кодексу України, про що вказує останній, необхідно зазначити, що метою контррозвідувальної діяльності є, перш за все, попередження вчинення злочину, тоді як завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння (вже вчинені чи вчинення яких триває), відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Наявність даних в Єдиному реєстрі досудових розслідувань є наслідком саме оперативно-розшукової діяльності, контррозвідувальні ж заходи здійснюються Службою безпеки України до вчинення протиправних дій, з метою їхнього недопущення (пункт 49 постанови).
Із вказаними вище висновками також погодилася колегія суддів Верховного Суду у постанові від 29.07.2021 по справі №320/8499/20. Окрім того, колегія суддів зазначила, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права відповідними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діяв у межах наданих йому законодавством повноважень.
Таким чином, беручи до уваги наведену судову практику Пленуму Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду (в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України), суд приходить до висновку, що вчинення особою конкретного правопорушення не є обов'язковою умовою для прийняття рішення про заборону в'їзду на територію України, оскільки Служба безпеки України (її структурні підрозділи) в ході проведення контррозвідувальних заходів уповноважена надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення. При цьому, прийняття рішення про заборону в'їзду на територію України осіб, які не є її громадянами, є суверенним правом держави Україна.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта в частині того, що юридична відповідальність у вигляді заборони в'їзду на територію України може наступати лише за наявності конкретного складу правопорушення.
Суд також відхиляє доводи представника позивача, щодо неналежності та недопустимості DVD-диску з аудіозаписом промови позивача та перекладеного з румунської мови витягу із його виступу під час проведення круглого столу, оскільки під час судового розгляду справи сторона позивача не наводила жодних аргументів стосовно помилковості перекладеного аудіофайлу з румунської мови на українську. Більше того, аналогічний за змістом текст виступу (“…Нас пиблизно 500 000….» і закінчується словами “… а других відносять до молдован») позивач надавав до Національного центру судових експертиз Міністерства юстиції республіки Молдова для проведення позасудової експертизи.
За таких обставин, наданий відповідачем витяг з виступу позивача не викликає у суду жодних сумнівів щодо правильності і автентичності його перекладу.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта в частині неналежності та недопустимості наданого висновку експертного дослідження від 08.07.2024 №75/18-16, оскільки під час судового розгляду справи відповідач не заперечував обставин щодо віднесення судового експерта до державного Реєстру атестованих судових експертів. Також сторона позивача не навела, які саме вимоги законодавства були порушені під час направлення та проведення експертного (семантико-текстуального) дослідження тексту промови позивача під час проведення круглого столу в приміщенні Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Крім того, сторона позивача, з огляду на їх сумніви щодо достовірності/правильності експертного дослідження, не заявляла жодних клопотань щодо проведення семантико-текстуального дослідження тексту промови позивача іншим судовим експертом/експертною установою на території України згідно вимог національного законодавства.
Поряд з цим, суд відхиляє аргументи стосовно звіту позасудової експертизи Національного центру судових експертиз Міністерства юстиції Республіки Молдова від 11.02.2025 №229-232, проведеної на підставі звернення позивача, оскільки така експертиза проводилася іноземними судовими експертами в контексті становлення та історичних взаємовідносин між “молдованами» та “румунами», в т.ч. за законодавством іноземної держави.
Проте, спірним у даній справі є правомірність винесення постанови про заборону в'їзду в України у зв'язку із здійсненням позивачем громадської діяльності, яка суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України і, на думку відповідача, містила ознаки: “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками». Тобто, першочерговою метою прийняття оскаржуваної постанови є захист та недопущення порушень інтересів національної безпеки України, а не проблематика історичних взаємовідносин між “молдованами» та “румунами».
Відтак, надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд приймає до уваги висновок експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.07.2024 №75/18-16, в якому надавалася оцінка діяльності позивача через призму її невідповідності безпосередньо інтересам національної безпеки України у зв'язку із наявністю ознак розпалювання національної ворожнечі та ненависті, спрямовані на приниження національної честі та гідності громадян молдовської національності.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта в частині протиправного порушення прав позивача, які закріплені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема: право на повагу до приватного життя; право на повагу до сімейного життя; право на свободу думки, совісті та релігії; право на свободу вираження поглядів; право на свободу мирних зібрань та об'єднань. тощо), оскільки в даному випадку застосування таких обмежень здійснювалось в інтересах національної безпеки України, що є необхідним в демократичному суспільстві та прямо передбачено відповідними положеннями Конвенції. Більше того, як свідчать матеріали справи, родинні стосунки позивача із сім'єю не розірвані, оскільки наявні матеріали справи свідчать про неодноразовий перетин кордону членами сім'ї позивача, що власне і не заперечувалось учасниками справи.
Крім того, доводи учасників справи щодо історичних аспектів становлення держав Румунії та Республіки Молдова, а також їх взаємовідносин протягом тривалого періоду часу, жодним чином не спростовують викладених вище висновків суду, а тому суд відхиляє такі доводи з урахуванням наданих довідок про історичні аспекти, які містять посилання на іноземні наукові праці, висновки іноземних університетів/інститутів, румунську та молдовську літературу тощо.
Слід також звернути увагу на те, що під час судового розгляду справи стороною позивача не наведено жодних належних обґрунтувань щодо порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови із посиланням на конкретні норми Інструкції №31 та інші вимоги чинного законодавства.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та тривав як на момент прийняття оскаржуваної постанови, так і на момент розгляду справи в суді.
Суд звертає увагу, що національна безпека держави є невід'ємною складовою її незалежного існування в демократичному суспільстві, особливо під час воєнного стану на її території, а тому уповноважені органи держави, в тому числі Служба безпеки України, зобов'язані вживати всіх необхідних заходів з метою попередження, своєчасного виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, що, в свою чергу, додатково підтверджує доцільність та необхідність винесення оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи постанову про заборону в'їзду позивачу в Україну строком на три роки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.