Справа № 560/13023/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
15 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №939535 позивачу з 27.03.2024 встановлено другу групу інвалідності.
Позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 01.06.2004 по 01.07.2024 працював в виконавчому комітеті Хмельницької міської ради на посадах: спеціаліста І категорії відділу допомог, соціальних компенсацій та гуманітарних питань управління праці та соціального захисту населення (тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення неню трирічного віку); спеціаліста І категорії відділу допомог, соціальних компенсацій та гуманітарних питань управління праці та соціального захисту населення; головного спеціаліста відділу грошових виплат та компенсацій управління праці та соціального захисту населення; головного спеціаліста відділу з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці управління праці та соціального захисту населення. Також зазначено, що: 01.06.2004 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 01.06.2006 - 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 06.07.2010 - 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу з заявою від 02.07.2024 про переведення на пенсію за іншим законом.
До заяви додані довідки про заробітну плату, видані Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 02.07.2024 №5639 (про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця - посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років - станом на 01.07.2024) та 02.07.2024 №5640 (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби - за червень 2024 року).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.07.2024 №222030027501 відмовлено в задоволенні заяви позивача. Зазначено, що оскільки станом на 01.05.2016 позивач не перебував на посаді державного службовця та не досяг пенсійного віку, в нього відсутнє право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за іншим законом відповідно до положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII). Вказано про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 01.06.2004 по 01.07.2024 до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ).
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
У пунктах 1 та 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховується: час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Зі змісту наведеного слідує, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
Враховуючи наведене, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування належать зарахуванню до стажу державної служби. Отже, стаж з 01.06.2004 по 01.07.2024 зараховується до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу». Тому слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи в органах місцевого самоврядування з 01.06.2004 по 01.07.2024.
Отже, стаж позивача на державній службі станом на 01.05.2016 складає понад 10 років, він є особою з інвалідністю ІІ групи.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби визначаються Законом №889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною 9 статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону №1058-ІV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Таким чином, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №507/926/17, від 03.04.2019 у справі №398/3484/16-а та від 14.11.2019 у справі №348/2369/16-а.
Доводи апелянта про те, що позивач не досяг віку, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Закон №3723-ХІІ не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №687/545/17.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.07.2024 №222030027501 є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу з 02.07.2024 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 02.07.2024 №5639 та від 02.07.2024 №5640, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, з урахуванням виплачених сум пенсії.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.