Справа № 120/14845/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
15 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
02.10.2025 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Згідно з витягом із наказу командира угрупування сил і засобів медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Угрупування медичних сил Збройних сил України (по стройовій частині) № 1 від 25.07.2022 року сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду водія-санітара автомобільного відділення автомобільного взводу НОМЕР_1 окремої автомобільної санітарної роти.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 30.12.2022 року складено відповідний актовий запис № 649. Місце смерті: Україна, Дніпропетровська область, район Новокодацький.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть, виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» № 8055 від 27.12.2022 року, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання: Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця.
Відповідно до Акта службового розслідування 10 Окремої автомобільної санітарної роти від 31.12.2022 року, встановлено, що 26.12.2022 року мобілізований військовослужбовець, водій-санітар автомобільного відділення автомобільного взводу НОМЕР_1 окремої автомобільної санітарної роти сержант ОСОБА_2 виконував бойове розпорядження командира 10 окремої автомобільної санітарної роти по евакуації хворих та поранених військовослужбовців санітарним автомобілем марки ЕТАЛОН військовий номер НОМЕР_3 за маршрутом м. Дніпро МЛ№4 - м. Кривий Ріг МЛ №2. Виконавши бойове розпорядження командира НОМЕР_1 окремої автомобільної санітарної роти сержант ОСОБА_2 повертався до місця постійної дислокації АДРЕСА_1 . Близько 17 години 40 хвилин надійшла інформація від санітара автомобільного відділення автомобільного взводу НОМЕР_1 окремої автомобільної санітарної роти молодшого сержанта ОСОБА_3 про втрату свідомості під час керування санітарним автомобілем ЕТАЛОН військовий номер НОМЕР_3 сержантом ОСОБА_2 , внаслідок чого військовослужбовець помер.
Службовим розслідуванням неправомірних дій зі сторони водія-санітара автомобільного відділення автомобільного взводу 10 окремої автомобільної санітарної роти ОСОБА_2 не встановлено. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №8055 від 27.12.2022 року та довідки про причину смерті до форми №106/о №8055 було встановлено причину смерті: 125.1 Атеросклеротична хвороба серця. Вина військовослужбовця: відсутня. Смерть сержанта ОСОБА_2 вважати пов'язаною із захистом Батьківщини під час проходження військової служби по мобілізації у Збройних Силах України.
Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_1 окремої автомобільної санітарної роти від 05.01.2023 року, сержанта ОСОБА_2 , водія-санітара автомобільного відділення автомобільного взводу 10 окремої автомобільної санітарної роти, який помер від гострої недостатності кровообігу виконуючи бойове розпорядження 26.12.2022 року, виключено зі списків особового складу частини.
У витязі з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв, Протокол №1274 від 17.04.2023 року зазначено наступне: «Захворювання колишнього військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , 1969 року народження, який приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджено актом службового розслідування, затвердженим 31.12.2022 року командиром 10 окремої автомобільної санітарної роти: «Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця», послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №8055, виданим 27.12.2022 року Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 30.12.2022 року Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Згідно довідки 10 окремої автомобільної санітарної роти Міністерства оборони України від 31 грудня 2023 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, Межівський район, н.п. Слов'янка.
Згідно листа-відповіді ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Національної поліції України, який адресований командиру 10 окремої автомобільної санітарної роти, повідомлено, слідчим СВ ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , було розглянуто його звернення № 189 від 28.12.2022 року, призначено судово-медичну експертизу, за результатами якої, було долучено висновок експерта №8050 від 26.01.2023 року до матеріалів кримінального провадження.
Згідно вищевказаного висновку експерта встановлено, що смерть ОСОБА_2 1969 року народження настала від хронічної ішемічної хвороби серця, яка протікала з явищами стенозуючого коронаросклерозу, кардіосклерозу і ускладнилася гострою недостатністю кровообігу, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа. Таким чином, проведеним досудовим розслідуванням факту вчинення протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_2 встановлено не було, відповідно кримінальне провадження було закрито.
ОСОБА_1 , 1972 року народження є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Могилів-Подільському Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області.
ОСОБА_5 , 2006 року народження є сином загиблого військовослужбовця, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Могилів-Подільському Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області.
У грудні 2022 року позивачем ОСОБА_1 отримано сповіщення сім'ї № 5239 від 28.12.2022 року про те, що її чоловік водій-санітар 10 окремої автомобільної санітарної роти сержант ОСОБА_2 , виконавши бойове розпорядження повертався до місця постійної дислокації м. Дніпро. Близько 17 годин 40 хвилин 26.12.2022 року надійшла інформація від санітара цієї ж роти молодшого сержанта ОСОБА_3 про втрату свідомості під час керування санітарним автомобілем сержантом ОСОБА_2 , внаслідок чого військовослужбовець помер.
З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 позивачі звернулися до відповідача із заявами, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 10/д від 15.03.2024 року, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168. У зв'язку з тим, що сержант ОСОБА_2 , помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивачі звернулися до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Крім того, на виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю16-2 Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту:
«Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, норма частини третьої статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
З огляду на зміст наведених норм права, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі ніж це було визначено Постановою КМУ № 975.
Тому, починаючи з 24.02.2022 особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, виплачується така допомога саме у розмірі, визначеному абз.1 пункту 2 Постанови №168, тобто у розмірі 15000000 гривень, а не у розмірах, визначених підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України (частина 3 статті 16 Закону №2011-XII).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 30.12.2022 року складено відповідний актовий запис № 649. Місце смерті: Україна, Дніпропетровська область, район Новокодацький.
Згідно акту службового розслідування від 31.12.2022 року, який проводився з метою уточнення причин і умов, що сприяли смерті військовослужбовця військової служби за мобілізацією водія-санітара автомобільного відділення автомобільного взводу сержанта військової служби за мобілізацією ОСОБА_2 , встановлено, що смерть останнього пов'язана із захистом Батьківщини 26.12.2022 року. Одночасно зроблено висновок, що обставин або фактів, які б встановлювали неправомірні дії з боку солдата за мобілізацією ОСОБА_2 виявлено не було, військовослужбовець помер під час виконання бойового розпорядження 10 окремої автомобільної санітарної роти перебуваючи в засобах індивідуального захисту.
Згідно довідки 10 окремої автомобільної санітарної роти Міністерства оборони України від 31.12.2023 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, Межівський район, н.п. Слов'янка. Підстава: журнал бойових дій 10 окремої автомобільної санітарної роти.
Згідно витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1274 від 17.04.2023 року), захворювання колишнього військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , 1969 року народження, «Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця» послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №8055, виданим 27.12.2022 року Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 30.12.2022 року Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Листом від 01.02.2023 року № 40 10 окрема автомобільна санітарна рота повідомила начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про смерть (загибель) сержанта ОСОБА_2 , причина смерті - 125.1 Атеросклеротична хвороба серця, під час виконання бойового розпорядження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, Межівський район, н.п. Слов'янка під час дії воєнного стану. Захворювання сержанта ОСОБА_2 та причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини.
Зазначені обставини спростовують доводи апелянта що ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б його батькові право на отримання допомоги у збільшеному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні цієї справи судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних відносинах у постановах від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23.
Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі мають право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_2 під час дії воєнного стану відповідно до пункту 2 Постанови №168 у розмірі 15 000 000,00 грн з підстав того, що його смерть пов'язана із захистом Батьківщини.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити та виплатити їм одноразову грошову допомогу, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби.
При цьому, враховуючи відсутність інформації про інших членів сім'ї загиблого ОСОБА_2 , які можуть претендувати на виплату спірної одноразової грошової допомоги, суд позбавлений можливості вирішити питання про конкретний грошовий розмір даної допомоги, а тому, відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.