Справа № 560/9476/25
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
15 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
1.1. Визнати протиправною та скасувати пункт 27 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №35/д, прийнятий за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
1.2. Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення одноразової грошової допомоги у порядку п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у зв'язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини з урахуванням висновків суду у справі та призначити виплату ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її батько, ОСОБА_2 , загинув під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просила виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю її рідного батька. У подальшому відповідні документи щодо розгляду питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу були передані з ІНФОРМАЦІЯ_3 на розгляд до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.04.2025 року, за результатами розгляду документів ОСОБА_1 , що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 18.04.2025 № 35/д документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги».
3. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки в редакції Закону № 2011-XII, згідно змін, внесених Законом України № 3515-IX від 09.12.2023, дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім'ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
4. 3 листопада 2025 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
5. Визнано протиправним та скасовано пункт 27 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №35/д, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
6. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у зв'язку із загибеллю батька - військовослужбовця Збройних Сил України, ОСОБА_2 , під час захисту Батьківщини, з урахуванням висновків суду, які викладені в цьому рішенні.
7. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
9. Апелянт Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
10. Апелянт зазначив, що норма пункту 2 Постанови КМУ № 168 чітко визначає, що дата загибелі військовослужбовця є моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а отже, саме ця дата є відправною точкою для визначення правового режиму. Відповідно, до правовідносин щодо виплати ОГД застосовується редакція Закону України № 2011-XII, чинна на дату загибелі, незалежно від часу подання заяви особою.
11. Таким чином, юридично значущою датою є 20.09.2023, а не дата звернення із заявою. На цю дату позивачка як повнолітня дочка не підпадала під перелік осіб, яким гарантується виплата без додаткових умов (наприклад, утримання). Щодо дії Закону № 3515-IX від 09.12.2023 вказує, що згаданий закон, який набрав чинності 29.03.2024, дійсно розширив коло осіб, що мають право на ОГД, включивши повнолітніх дітей без вимоги утримання. Проте, за статтею 58 Конституції України: «Закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи». Тобто, право на отримання допомоги не може ретроспективно виникати у повнолітніх дітей у зв'язку із загибеллю особи до моменту набрання чинності цими змінами, якщо таке право не було встановлено раніше. Щодо кола осіб, які мали право на ОГД на дату загибелі звертає увагу, що момент загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Закон № 2011-XII у редакції того часу передбачав, що право на ОГД мають неповнолітні діти, а повнолітні - лише у разі перебування на утриманні загиблого. Таким чином, позивачка не мала безумовного права на допомогу як повнолітня особа без підтвердженого утримання.
12. Посилання позивачки на Закон України №3515-IX від 09.12.2023, який набрав чинності 29.03.2024, апелянт вважає юридично неспроможним. Зазначеним законом дійсно було розширено коло отримувачів ОГД, зокрема - включено повнолітніх дітей без вимог щодо віку чи утримання. Проте, ця редакція з'явилась вже після настання юридично значимого факту - смерті особи, і не має зворотної сили.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (позивач) є рідною дочкою ОСОБА_2 .
14. ОСОБА_2 загинув під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наступними документами:
- витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20.12.2024 №3500;
- свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 .
15. Позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просила виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю її рідного батька - ОСОБА_2 .
16. У подальшому відповідні документи щодо розгляду питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу були передані з ІНФОРМАЦІЯ_3 на розгляд до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
17. З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.04.2025 року, за результатами розгляду документів ОСОБА_1 , що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання, оформлене протоколом від 18.04.2025 № 35/д.
18. У цьому рішенні, зокрема, зазначено:
18.1. Відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ 168) установлено, що одноразова грошова допомога виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статі 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
18.2. У редакції статті 16-1 згаданого Закону, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або згідно статті 31 частини першої згаданого Закону, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування.
18.3. Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого.
18.4.Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні.
18.5. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії заявницею не надано.
19. З огляду на викладене, документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги».
20. Позивач вважає рішенням відповідача протиправним, тому звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
21. Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
22. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
23. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
24. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
25. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
26. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
27. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
28. Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
29. Так, Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
30. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:
- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
- військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
31. Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
32. Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
33. Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.
34. Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
35. Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
36. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
37. Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
38. Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
39. Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
40. Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).
41. Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
42. Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
43. Абзацами 1-4, 6 п.2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
44. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
45. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
46. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Міністерства оборони України щодо повернення документів позивачки на доопрацювання, є протиправними.
47. З таким висновком суду першої інстанції Апеляційний Суд не погоджується, виходячи з наступного.
48. Суд першої інстанції помилково зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) нібито має триваючий характер. Насправді таке тлумачення не ґрунтується на законі. Право на отримання ОГД виникає не тоді, коли особа звертається до уповноваженого органу із заявою, а саме в момент загибелі військовослужбовця. Це чітко визначено у п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, де зазначено, що днем виникнення права є дата смерті, зафіксована у свідоцтві про смерть. Таким чином, подальше подання заяви протягом трирічного строку є лише реалізацією цього вже виниклого права, а не створенням нового. Подання заяви не змінює сутність правовідносин, не відкриває нових підстав для нарахування допомоги та не може впливати на перелік осіб, які мають право на таку допомогу.
49. Суд першої інстанції фактично ототожнив строк реалізації права (тобто строк, у який можна подати заяву) із самим фактом виникнення права.
50. Такий підхід є помилковим
51. Право на ОГД - це разове зобов'язання держави, яке виникає лише внаслідок конкретної події - смерті військовослужбовця. Закон, який діє на день цієї події, визначає, хто має право на допомогу.
52. Якщо особа не входила до кола суб'єктів, визначених чинним на той день законом, то подальше розширення переліку осіб у майбутньому не створює їй такого права, якщо це прямо не передбачено в законі.
53. З матеріалів справи вбачається, що смерть військовослужбовця настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
54. На цю дату чинна була редакція ст. 16-1 Закону України №2011-ХІІ не включала до кола осіб, які мають право на ОГД, повнолітніх дітей.
55. Редакція, яка розширила коло суб'єктів, набула чинності лише з 29.03.2024 року, тобто вже після загибелі військовослужбовця. Жодна норма цього закону не передбачає його зворотної дії щодо повнолітніх дітей.
56. Таким чином, надання заяви у межах трирічного строку не створює нового права на ОГД і не змінює кола осіб, які можуть претендувати на таку допомогу.
57. Висновки суду першої інстанції є юридично необґрунтованими та такими, що суперечить Конституції України і усталеній судовій практиці Верховного Суду, що доводиться наступним.
58. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 (у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця), днем виникнення права на одноразову грошову допомогу (ОГД) є дата загибелі особи в період дії воєнного стану, зазначена у свідоцтві про смерть.
59. На дату смерті батька позивачки (20.09.2023 року) діяла редакція частини першої статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , яка виключно передбачала наступне коло отримувачів допомоги: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які не досягли повноліття; утриманці загиблого (за умови підтвердження утримання згідно із Законом №2262-ХІІ).
60. Посилання суду першої інстанції на редакцію ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ, внесену Законом №3515-ІХ (чинна з 29.03.2024), є юридично необґрунтованим, оскільки ця редакція з'явилась після виникнення юридично значимого факту смерті військовослужбовця.
61. Закон №3515-ІХ не містить положень про його зворотну дію щодо осіб, які проживали однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу; ч. 1 ст. 58 Конституції України прямо забороняє надання закону зворотної сили, крім випадків, коли закон пом'якшує або скасовує відповідальність особи, що в цій справі відсутнє.
62. Ця норма означає (ст. 58 Конституції України), що жоден новий закон, який розширює права чи змінює коло осіб, на яких поширюється певна державна гарантія, не може застосовуватися до подій, що відбулися до набрання ним чинності, якщо сам закон прямо не передбачає інше.
63. На підтримку цієї позиції слід навести правовий висновок Верховного Суду, викладений у пункті 20 постанови від 10.05.2023 року у справі №?640/5320/19, згідно з яким призначення і виплата спірної грошової допомоги необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги. Зміст положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 13 травня 1997 року №1-зп, дають підстави для висновку, що вирішення питань щодо призначення допомоги здійснюється на підставі законодавства, чинного на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть, а не на день прийняття рішення уповноваженим органом.
64. Цей висновок повністю виключає можливість застосування нової редакції Закону до відносин, що виникли до набрання нею чинності, за відсутності чіткого законодавчого припису про її зворотну дію.
65. В цієї справі подія, з якою пов'язується право на отримання одноразової грошової допомоги - це смерть військовослужбовця (20.09.2023 року).
66. На цю дату діяла попередня редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не включала повнолітніх дітей до кола осіб, що мали право на ОГД.
67. Нову редакцію, яка розширила коло осіб, включаючи повнолітніх дітей, було запроваджено лише з 29.03.2024 року.
68. У тексті самого Закону №?3515-IX прямо зазначено, що його ретроспективна дія обмежується лише окремими категоріями зокрема, дітьми, народженими після смерті військовослужбовця, і лише за умов, що жодна інша особа не отримала допомоги.
69 Таким чином, рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
70. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
71. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
72. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
73. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
74. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.