Справа № 560/4535/25
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
15 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у формі листа від 24.02.2025 за №1441А при вирішенні рапорту солдата ОСОБА_1 , який зареєстровано 12.02.2025 за вхідним №1053А.
2.2. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно вирішити по суті рапорт солдата ОСОБА_1 , зареєстрованого 12.02.2025 за вхідним №1053А, з урахуванням обставин встановлених у цій адміністративній справі.
2.3. В решті позовних вимог відмовлено.
3. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
4. Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
5. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який має військове звання рядовий і проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика польової лазні взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону.
6. Позивач подав безпосередньому командиру рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, яка має інвалідність II групи, і цей рапорт було зареєстровано 12.02.2025 за вхідним №1053Авн.
7. Відповідач листом від 24.02.2025 за №1441А відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, що ОСОБА_1 вважає протиправними діями, тому звернувся до суду з цим позовом
8. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
9. Позивач зазначає, що подав безпосередньому командиру рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, яка має інвалідність II групи, і цей рапорт було зареєстровано 12.02.2025 за вхідним №1053Авн. Відповідач листом від 24.02.2025 за №1441А відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, що ОСОБА_1 вважає протиправними діями, тому звернувся до суду з цим позовом. Крім того, вважає, що саме форма №080-4/о є такою, що за своїм змістом може бути застосована для підтвердження потреби у догляді позивачем за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що просить врахувати.
10. Відповідач зазначає, що правомірно відмовив у задоволенні рапорту позивача від 12.02.2025 листом від 24.02.2025 за №1441А. Вважає, що Довідка ЛКК №536 від 07.06.2024, яку позивач додав до рапорту не є достовірним документом, оскільки висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді повинен видаватися за формою, затвердженою МОЗ. Також ствердив, що жоден з наданих позивачем до рапорту документів не підтверджує, що його дружина - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 29.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
13. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
14. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
15. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
16. Пунктом 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
17. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово пролонговувався та діє, зокрема на момент розгляду цієї справи.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
19. Як свідчать матеріали справи позивач є військовослужбовцем та звернувся із рапортом про звільнення по команді за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
20. За змістом пп. "г" п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
21. Пунктом 3 ч. 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
22. Слід зауважити, що ця норма передбачає умови для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, які передбачені підпунктом г п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за особою; наявність відповідної групи інвалідності; відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
23. Відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
24. При цьому, судом враховано, що з 01.01.2025 вказану норму викладено у іншій редакції, а саме, визначено, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
25. Відтак, слід звернути увагу, що як у редакції чинній на момент спірних правовідносин, так і у редакції чинній на момент вирішення справи для підтвердження постійного стороннього догляду слід надати медичний висновок медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
26. З матеріалів справи встановлено, що позивач з рапортом зареєстрованим у Військовій частині НОМЕР_1 без дати за вхідним №1053А 12.02.2025 (арк. спр.6) надав відповідачу, також:
- висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за №536 (форма №080-4/о) від 20.09.2024 щодо ОСОБА_2 , який дійсний до 20.09.2025 з рекомендацією: "Отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (далі - Довідка форми №080-4/о)
- довідку ЛКК за №536 від 07.06.2024 КНП "Багатопрофільна центральна лікарня" Слобідсько - кульчієвецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області з висновком, що хвора ОСОБА_2 : "Потребує стороннього догляду, догляд буде здійснювати ОСОБА_1 " (арк. спр.11);
- довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №779063 щодо ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи з 01.02.2024 до 01.02.2026
- пенсійне посвідчення ОСОБА_2 за №3394005088 серії НОМЕР_2 , яка має пенсію по інвалідності ІІ групи з терміном дії до 28.02.2026 (арк. спр.10).
27. Варто зазначити, що висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за №536 (форма №080-4/о) від 20.09.2024 щодо ОСОБА_2 втратив чинність з 21.09.2025.
28. Щодо довідки ЛКК за №536 від 07.06.2024.
29. Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою КМУ від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317, чине на момент виникнення спірних правовідносин) визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
30. За змістом п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
31. Згідно з пп. 1 п. 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
32. Слід зауважити, що у наведеному переліку наявні повноваження МСЕК щодо встановлення потреб осіб з інвалідністю, у медичній та соціальній допомозі, в тому числі постійному сторонньому нагляді догляді або допомозі.
33. При цьому, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року № 189 ( при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
34. Згідно з п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
35. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
36. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
37. Також повноваження ЛКК визначені у наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
38. Варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
39. Таким чином, висновки щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою видаються МСЕК виключно відносно осіб з інвалідності. Водночас, ЛКК надає висновки стосовно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, дітей з інвалідністю.
40. Підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ порядку № 189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.
41. Водночас, Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини, у той час приписи Постанови № 413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
42. За таких обставин, норми законодавства України не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення аналізованих правових актів конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, причини неможливості самообслуговування.
43. Отже, надана позивачем довідка ЛКК не може бути належним та достовірним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду у випадку наявності у його дружини встановленої МСЕК групи інвалідності, оскільки у такому випадку, вказане належить саме до функцій МСЕК.
44. Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що необхідності зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно вирішити по суті рапорт солдата ОСОБА_1 , зареєстрованого 12.02.2025 за вхідним №1053А, з урахуванням обставин встановлених у цій адміністративній справі.
45. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення у відповідній частині. В той же час, доводи апеляційної скарги позивача не найшли свого підтвердження, є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
46. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
47. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
49. Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
50. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.