Справа № 320/38815/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
15 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської ради в якому просив визнати бездіяльність Київської міської ради щодо заяви ОСОБА_1 №08/Д-1413 від 29.05.2024 протиправною та зобов'язати Київську міську раду розглянути справу за заявою ОСОБА_1 №08/Д-1413 від 29.05.2024 відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29.05.2024 звернувся до відповідача із заявою, адресованою заступнику міського голови-секретарю Київської міської ради Бондаренку В.В з проханням забезпечити реальне відновлення прав, порушених Київрадою та її виконавчим органом, пов'язаних із реалізацією законного інтересу щодо отримання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та передати у власність останньому земельну ділянку по АДРЕСА_1 , або передати у власність іншу рівноцінну земельну ділянку, або прийняти інше рішення, яке адекватно, рівноцінно та справедливо компенсує багаторічне порушення прав.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міська ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19.06.2024 №057-08/Д-1413 надано відповідь, в якій вказано що відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, зацікавлена особа з метою прийняття Київською міською радою рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (в користування) звертається в установленому порядку до приймальні Київради з земельних питань для прийняття Київською міською радою відповідного рішення.
При цьому, звернення позивача розглянуто відповідачем у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Не погоджаючись із такими діями відповідача та вважаючи таку відповідь Київської міської ради протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів регулює Закон України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX).
Відповідно до статті 36 Закону № 2073-IX, адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається:
1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги;
2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.
Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.
Статтею 38 Закону № 2073-IX визначено, що особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов'язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.
Заяву може бути подано однією особою (індивідуальна заява) або групою осіб (колективна заява).
Згідно з статтею 42 Закону № 2073-IX заява реєструється адміністративним органом в день її надходження. Відмова в реєстрації заяви не допускається. Адміністративний орган у день надходження заяви на вимогу заявника або його представника видає (надсилає) йому письмове підтвердження реєстрації його заяви із зазначенням дати та номера реєстрації, крім випадків, якщо справа вирішується в момент подання заяви. Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням.
Судом встановлено, що 29.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із заявою, зазначивши, що метою звернення є поновлення законного інтересу, тобто керуючись Законом України "Про адміністративну процедуру".
Проте, звернення ОСОБА_1 розглянуте відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 45 Закону України "Про адміністративну процедуру" не підлягає розгляду:
1) анонімна заява (заява, із змісту якої неможливо встановити особу заявника);
2) повторна заява (заява, подана до того самого адміністративного органу тим самим заявником з того самого питання), за умови що попередня заява була вирішена по суті, крім випадку зміни істотних для вирішення справи обставин (умов);
3) заява, в якій порушено питання, яке станом на день подання заяви до адміністративного органу розглядається судом або щодо якого ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні вимог заявника, крім випадків зміни істотних для вирішення справи обставин (умов);
4) заява, що стосується суспільних відносин, на які не поширюється дія цього Закону;
5) заява, в якій не викладено зміст вимоги заявника, вжито ненормативну лексику та/або образливі висловлювання;
6) заява, що містить заклики, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Рішення про відмову у прийнятті заяви до розгляду у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, приймає посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, про що невідкладно повідомляється особа, яка подала заяву.
При цьому, жодного рішення про відмову у прийнятті до розгляду звернення позивача з урахуванням Закону України "Про адміністративну процедуру" відповідач не приймав. Доказів протилежного не надано.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що звернення позивача розглянуте відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", оскільки жодна з вимог позивача, викладених у його зверненні, не відповідала критеріям, визначеним Законом України "Про адміністративну процедуру".
Водночас, суд звертає увагу, що рішення про відмову у прийнятті до розгляду звернення позивача з урахуванням пункту 4 частини 1 статті 45 Закону України "Про адміністративну процедуру" (заява, що стосується суспільних відносин, на які не поширюється дія цього Закону) відповідач не приймав.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, розглядаючи заяву позивача від 29.05.2024 діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Законом України "Про адміністративну процедуру", адже фактично не здійснив її розгляд.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним захистом порушеного права позивача в даному випадку, є визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради щодо розгляду звернення ОСОБА_1 з урахуванням норм Закону України "Про адміністративну процедуру" та зобов'язання відповідача розглянути звернення від 29.05.2024 відповідно до вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк