Справа № 620/18545/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
12 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обчислення, перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, після проведення перерахунку з 14.07.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити обчислення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999 згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 та відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області від 21.02.2020 №03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.07.2022.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, дійшов висновку, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судових рішень у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, при цьому, позовні вимоги у даній справі фактично спрямовані на належне виконання іншого судового рішення (рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/6499/22), тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення, а спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у відставку на підставі постанови Верховної Ради України №1515-VIІІ від 08.09.2016
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 20.09.2016 позивачу призначено і нараховується щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до постанови Носівського районного суду Чернігівської області від 22.03.2017 у справі №740/4601/16.
21.02.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020 суддівська винагорода становить 113508,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі №620/2371/20, яке набуло чинності 27.10.2020, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-728 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020 починаючи з 19.02.2020, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.
На виконання зазначеного судового рішення позивачеві проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 19.02.2020 у розмірі 50% суддівської винагороди.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №620/2123/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк військової служби з 02.11.1972 по 07.01.1975, що складає 2 роки 2 місяці 05 днів та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті з 01.09.1975 по 01.07.1979, що складає 1 рік 11 місяців 00 днів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21, яке набуло чинності 14.07.2022, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022, зазначивши: ''Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.''.
Постановою головного державного виконавця від 21.12.2022 відкрито виконавче провадження №70602183 з виконання виконавчого листа №620/16459/21, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 15.08.2022.
Постановою головного державного виконавця від 25.01.2023 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №620/16459/21, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 15.08.2022 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 09.01.2023 повідомило, що на виконання рішення суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21 Головним управлінням до стажу позивача зараховано період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999. Рішення не містить зобов'язань щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999. Судове рішення виконано, з 14.07.2022 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого обчислено з урахуванням норм статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також листом від 22.02.2023 Головне управління Пенсійного фонду України повідомлено позивача, що у січні 2023 ГУ ПФУ в Чернігівській області переглянуто рішення на виконання постанови суду по справі №620/2123/21 та приведено у відповідність. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14.09.2021 становить 56754,00 грн (113508,99 грн х 50%). На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі №620/16459/21 ГУ ПФУ в Чернігівській області зараховано до стажу періоди роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999.
Ухвалою Чернігівського оружного адміністративного суду від 09.08.2023 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.07.2023 про виконання рішення суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21.
Вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області безпідставно здійснює нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання, без урахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах 20 років 00 місяців 09 днів з 01.08.1979 по 10.08.1999, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
В абзаці 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи, що на момент виходу позивача у відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), тому належить застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк військової служби та строк навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №2453-VI незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням, правом судді на відставку.
За приписами частини 6 статті 48 Закону№2453-VI при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною 1 статті 120 Закону України №2453-VI визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини 5 статті 120 Закону №2453-VI за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
У відповідності до частини 3 статті 141 Закону №2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічні норми містив Закон №1402-VIII (у первинній редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці) .
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Щодо стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 138 Закону №2453-VI в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону №2453-VI визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII), в редакції, яка діяла на день набрання чинності Законом №2453-VI) було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова №865), яка була чинна станом на день набрання чинності Законом №2453-VI у відповідній цьому періоду редакції.
Абзацом 2 пункту 3-1 Постанови №865 було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, яке діяло на день набрання чинності Законом №2453-VI було передбачено зарахування спірного періоду роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки він був обраний на посаду до набрання чинності цим Законом.
У даному випадку до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню період роботи на посаді слідчого.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, в рамках даних правовідносин не є спірним зарахування до стажу позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду роботи в органах МВС на слідчих посадах. Спірним є обрахунок органом Пенсійного фонду України довічного грошового утримання судді без урахування такого періоду.
Як встановлено судом, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 та ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області зараховано до стажу позивача період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, з 14.07.2022 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого обчислено з урахуванням норм статті 142 Закону №1402-VIII в розмірі 50%.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, загальний стаж ОСОБА_1 становить 43 роки 7 місяців 21 день, у тому числі в якості судді - 41 рік 2 місяці 21 день, що також підтверджується формою РС-право.
Виходячи з наведеного, загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 41 рік 2 місяці 21 день та має розраховуватися як 90 % від суддівської винагороди 113508,00 грн (50 % + 40 % (збільшення на 2 % за кожний рік роботи з урахуванням стажу роботи понад 20 років).
Проте, відповідач при здійсненні обчислення позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці не врахував періоди роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 (20 років 00 місяців 09 днів).
Питання суддівської винагороди та, зокрема, грошового забезпечення судді у відставці, неодноразово були предметом дослідження Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Конституційний суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Відтак, при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача до суддівської винагороди судді, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області від 21.02.2020 №03/36-728, відповідач зобов'язаний врахувати також наявність у позивача стажу роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 (20 років 00 місяців 09 днів). І дії відповідача щодо обчислення, перерахунку та виплати позивачу щомісячного грошового утримання без урахування періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 є протиправними. А права позивача порушені та підлягають захисту.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя В. Ю. Ключкович
(Повний текст постанови складено 12.12.2025)